Ухвала суду № 22054086, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/5523/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області , Дочірнєго підприємства "СТВ+" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від27.10.2011р. по справі№2а-1670/5523/11

за позовом Дочірнєго підприємства "СТВ+"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

01.07.2011 року, Дочірнє підприємство "СТВ+"( далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області ( далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 24 січня 2011 року № 0000222301/87 в частині визначеного зобов'язання з податку на прибуток в сумі 73357 грн. та від 24 січня 2011 року № 0000232301/88 в частині визначеного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19992 грн. та скасувати пропорційно нараховані штрафні санкції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 24 січня 2011 року № 0000222301/87 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 24991 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6 247, 69 грн.; № 0000232301/88 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 19992 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4998,15 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ "СТВ +" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Дочірнє підприємство «СТВ+» зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14.01.2002 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 14.01.2002 року №15851200000001555. та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100103502 від 11.03.2008 року, виданим Кременчуцькою ОДПІ.

На підставі направлення виданого Кременчуцькою ОДПІ з 18.11.2010 року по 29.12.2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «СТВ+»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами складено акт № 31/23/-209/31847525 від 06.01.2011 року.

На підставі акту перевірки № 31/23/-209/31847525 від 06.01.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000222301/87 та № 0000232301/88 від 24.01.2011 року, якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 96610 грн., в тому числі за основним платежем 77288 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19322 грн., та податку на додану вартість в сумі 28921,25 грн., в тому числі за основним платежем 23137 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5784 грн 25 коп.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0000222301/87 та № 0000232301/88 від 24.01.2011 року в частині визначеного зобов'язання з податку на прибуток в сумі 73357 грн. та в частині визначеного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19992 грн. і пропорційно нарахованих штрафних санкцій, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000222301/87 від 24 січня 2011 року в частині визначення податкових зобовязань за платежем: податок на прибуток за операціями з надання агентських (посередницьких та маркетингових) послуг безпідставні. Отже у задоволенні цієї частини позовних вимог позивачу належить відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000232301/88 від 24.01.2011 року, в частині збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 19992 грн. та пропорційно нарахованим штрафним санкціям, по операціям з ТОВ "Квант"; та податковому повідомленню-рішенню № 0000222301/87 від 24.01.2011 року, в частині збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток та пропорційно нарахованим штрафним санкціям, по операціям з ТОВ "Квант", колегія суддів зазначає, що Кременчуцька ОДПІ в акті перевірки, зазначено що позивачем під час проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні, дорожні листи, які підтверджують фактичне перевезення та передачу товарів; згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було виявлено відхилення за серпень 2010 року по податковому кредиту на суму ПДВ 2156,20 грн. внаслідок недійсної Декларації з ПДВ по ТОВ «Квант»(м. Одеса) за серпень 2010 року. З огляду на викладене відповідач ставить під сумнів формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 19992,67 грн. та віднесення до складу валових витрат суми в 99963 грн. за придбаний сік у підприємства ТОВ «Квант»(м. Одеса) відповідно до договорів поставки № 88 від 03.01.2008 року та № 99 від 01.01.2010 року. Інших мотивів для корегування податкових зобовязань позивача під час проведення перевірки та в судовому засіданні відповідач не наводив.

03 січня 2008 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Квант»(продавець) був укладений договір № 88, згідно із пунктом 2.1. якого, продавець на умовах цього договору передає товар покупцю, який виконує своєчасну оплату отриманого від продавця товару. Також 01 січня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Квант»(постачальник) був укладений договір № 99, згідно із пунктом 1.1. якого, постачальник на умовах цього договору зобовязується передати у власність покупцеві сік в асортименті, томатну пасту та інші види продукції, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його.

Відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що виникли та існували у 2009 - 2010 роках, унормовані Законом України “Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1. підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Аналіз вказує, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Виходячи з вищевикладеного, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З метою дослідження реальності (товарності) господарських взаємовідносин між ТОВ «Квант»та ДП «СТВ +»за договорами № 88 від 03 січня 2008 року та № 99 від 01 січня 2010 року позивачем надано та досліджено судом наступні первині документи: - видаткові накладні № 1185 від 14.08.2009 року, № 1442 від 05.10.2009 року, № 1643 від 13.11.2009 року, № 1841 від 23.12.2009 року, № 286 від 09.03.2010 року, № 498 від 27.04.2010 року, № 682 від 02.06.2010 року, № 988 від 13.08.2010 року, № 1175 від 24.09.2010 року; - прибуткові накладні № 504804 від 17.08.2009 року, № 505066 від 02.10.2009 року, № 505255 від 16.11.2009 року, № 505404 від 28.12.2009 року, № 505615 від 11.03.2010 року, № 505768 від 28.04.2010 року, № 404935 від 03.06.2010 року, № 506134 від 18.08.2010 року, № 506247 від 29.09.2010 року; - податкові накладні № 1185 від 14.08.2009 року, № 1442 від 05.10.2009 року, № 1643 від 13.11.2009 року, № 1841 від 23.12.2009 року, № 286 від 09.3.2010 року, № 498 від 27.04.2010 року, № 682 від 02.06.2010 року, № 988 від 13.08.2010 року, № 1175 від 24.09.2010 року.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позивач відобразив та підтвердив свої господарські відносини з ТОВ "Квант", наданою первинною документацією.

Так, відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 13.1 цихПравил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем до суду надані товарно-транспортні накладні від 14.08.2010 року № 040485, від 16.08.2010 року № 040780, від 02.06.2010 року № 040707, від 27.04.2010 року № 040672, від 11.11.2010 року № 040492, від 23.12.2010 року № 040581, від 15.11.2010 року № 040548, від 05.10.2010 року № 040503, від 24.09.2010 року № 040814.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність та товарність вищенаведених договірних відносин між позивачем та ТОВ «Квант», ставиться податковим органом під сумнів, зокрема, з тих підстав, що згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було виявлено відхилення за серпень 2010 року по податковому кредиту на суму ПДВ 2156,20 грн. внаслідок недійсної Декларації з ПДВ по ТОВ «Квант»(м. Одеса) за серпень 2010 року.

Також, колегія суддів зазначає, що контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови і операція мала реальний характер, що підтверджується матеріалами справи та первинними документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновом суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Квант»мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 19992 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ «Квант»ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”, а податкове повідомлення-рішення № 0000232301/88 від 24 січня 2011 року винесено неправомірно.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000222301/87 від 24.01.2011 року, в частині правомірності збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток та пропорційно нарахованим штрафним санкціям по операціям з отримання агентських (посередницьких) послуг, колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що понесення позивачем витрат в сумі 99963 грн. у зв'язку із виконанням договорів з ТОВ "Квант" № 88 від 03 січня 2008 року, № 99 від 01 січня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Квант»(постачальник) був укладений договір № 99, підтверджене документально, господарські операції позивача з ТОВ «Квант»мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а, відповідно податкове повідомлення-рішення № 0000222301/87 від 24 січня 2011 року про нарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств в частині збільшення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 24991 грн. та пропорційно нарахованих штрафних санкцій в сумі 6247, 69 грн. винесено неправомірно, отже підлягає скасуванню в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2009 року між ДП «СТВ +»та СПД ФЛ ОСОБА_1; 01 липня 2009 року та 04 січня 2010 року між ДП «СТВ +»та СПД ФЛ ОСОБА_2; СПД ФЛ ОСОБА_3; СПД ФЛ ОСОБА_4; СПД ФЛ ОСОБА_5 були укладені Агентські договори, які є типовими за своїм змістом та обсягом прав і обовязків їх учасників.

Згідно із предметом зазначених договорів, погодженим їх сторонами, ДП «СТВ +»доручає, а фізичні особи підприємці (надалі - Агенти) зобовязуються за винагороду від імені та в інтересах ДП «СТВ +»здійснити наступні маркетингові та посередницькі в сфері торгівлі послуги.

На підтвердження виконання зазначених договорів, агентами надавались позивачу Акти-звіти, які є типовими, і в яких відображено перелік наданих агентських послуг за звітній період.

До Актів-звітів про надання послуг позивачем та агентами за договорами складалися додатки-розрахунки за певний період, які містять відомості щодо клієнта; особи агента; дати; суми та розрахунку винагороди за посередницькі послуги.

Щодо частини позовних вимог, про визначення податкових зобовязань за операціями з надання агентських (посередницьких та маркетингових) послуг, доводам позивача та відповідача, колегія суддів зазначає, що

Відповідно до підпункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон), нормами якого відбувалось регулювання відносин, з яких виник спір, продаж результатів робіт (послуг) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Аналіз викладеного свідчить про те, що надання посередницьких послуг за агентським договором є продажем результатів робіт (послуг) в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому виплата винагороди комерційному агенту оподатковується за загальними правилами, визначеними податковим законодавством.

Нормою пункту 5.1 статті 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Правила податкового обліку визначені статтею 11 Закону, зазначені норми Закону свідчать про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату посередницьких послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Нормою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, зі яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

З огляду на викладене судом враховані наступні обставини, які підтверджуються доказами, наявними у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посадові обовязки спеціалістів позивача, які перебувають з ним у трудових відносинах, фактично дублюються в погоджених умовах Агентських договорів, за змістом пункту 1 яких, Агент зобовязується, зокрема: здійснювати приймання замовлень від клієнтів для поставки Фірмою товарів; здійснювати погодження з Клієнтом часу, строків та обсягів поставки товарів; здійснювати доставку та забезпечення Клієнтів сертифікатами відповідності на весь товар; вивчати територію з метою виявлення потенційних Клієнтів а продукцію.

З матеріалів справи, вбачається , що зміст зобовязань агентів та наданих послуг співпадають із змістом трудових функцій та колом посадових обовязків працівників позивача.

Аналіз актів-звітів та додатків розрахунків, що перебув надають підстав для висновку, що винагорода агентам сплачувалась позивачем в повному обсязі за менший обсяг наданих послуг ніж той, що був визначений в предметі агентських договорів і за який повинна здійснюватись виплата винагороди в обумовленій між ними сумі.

Проте позивачем не було надано доказів встановлення тарифів за кожну окрему послугу агента, натомість, передбачена умова здійснення оплати агенту за здійснення дій у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, до Актів-звітів про надання послуг позивачем та агентами за договорами складалися Додатки-розрахунки за певний період, які містять відомості щодо клієнта; особи агента; дати; суми без посилання на конкретно укладені договори та обсяг господарських операцій та розрахунку винагороди за посередницькі послуги.

В наданих позивачем суду актах-звітах відсутня інформація щодо виконання договорів в частині: здійснення моніторингу продаж та сприяння у здійсненні контролю своєчасних розрахунків за поставлений товар; інформування клієнтів про переваги товару, а також про надходження на ринок його нових видів; здійснення контролю за розташуванням товарів на вітринах клієнтів; здійснення контролю за правильністю експлуатації торгівельного обладнання наданого клієнтам; здійснення контролю на предмет знаходження підробок товару на торгівельних точках клієнтів; здійснення контролю за наявністю торгівельного обладнання у клієнтів; здійснення контролю за ціновою політикою; вивчення території з метою виявлення потенційних клієнтів; сприяння організації зустрічей та комерційних перемовин між представниками фірми та третіми особами та інших умов, встановлених у пункті 1.1. Агентських договорів.

Відтак, зі змісту зазначених звітів вбачається, що агентом отримана винагорода в повному обсязі разом із додатковою винагородою без надання доказів щодо виконання обовязків за Агентським договором в обсязі погодженому у його предметі, тобто обсяг відображеного в актах-звітах переліку наданих агентом послуг був меншим за той, стосовно якого сторони досягли згоди, і за виконання якого позивач повинен був сплатити обумовлену винагороду агентам.

Позивачем на підтвердження економічної доцільності отримання агентських послуг, надано довідки щодо суми продажу товарів по товарам P@G за 2 квартал 2009 року та її збільшення внаслідок укладення агентських договорів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на відомості, що містяться у зазначених довідках, оцінюється критично, оскільки за агентськими договорами передбачалось надання посередницьких послуг стосовно товару не тільки ТОВ «Проктер єнд Гембел України»(по якому і відображено суми продажу), а і ТОВ з іноземними інвестиціями «Жилет Юкрейн ТОВ», ТОВ «Гала Маркетинг».

Таким чином, відомості довідки не містять обєктивної інформації щодо обсягів реалізації за групами товарів, і що таке збільшення відбулось саме за рахунок надання тільки посередницьких послуг. Також відомості, викладені у наданих суду довідках не відображають витрат позивача повязаних із виконанням агентських договорів. Інших доказів на підтвердження можливої економічної вигоди від отримання посередницьких послуг позивачем не було надано.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000222301/87 від 24 січня 2011 року в частині визначення податкових зобовязань за платежем: податок на прибуток за операціями з надання агентських (посередницьких та маркетингових) послуг безпідставні.

Таким чином, колегія суддів, вважає, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Виходячи із системного аналізу наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, невідповідності нормам права є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області , Дочірнєго підприємства "СТВ+" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-1670/5523/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБондар В.О.

Судді Кононенко З.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2012 р.