Ухвала суду № 22053764, 15.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/5785/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Подобайло З.Г. Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ в м.Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі№2а-1870/5785/11

за позовом ТОВ "Фавор"

до ДПІ в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011року адміністративний позов ТОВ "Фавор" до ДПІ в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 23.05.2011 № 0001242306/40308. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Фавор" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

ДПІ в м. Суми, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, отже висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ за лютий 2011 року необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ в м. Суми в період з 21.04.2011 по 28.04.2011 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фавор" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника банку за лютий 2011 року , яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ , що декларувалось в період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт № 2997/23-620/30759962 від 10.05.2011р.

За наслідками перевірки ДПІ в м. Суми були зроблені висновки щодо неможливості підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року в сумі 757 887,00 грн., що пов'язано з проведенням додаткового комплексу заходів, направленого на підтвердження достовірності відомостей, що є підставою для нарахування такого бюджетного відшкодування ПДВ.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до завищення позивачем від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за лютий 2011 р. на суму 4 644,01 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником ДПІ в м. Суми винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 № 0001242306/40308 , яким позивачу зменшено суму відємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 4644 ,01 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,0 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПА в Сумській області.

За результатами адміністративного оскарження, залишено без змін податкове повідомлення рішення від 23.05.2011 № 0001242306/40308.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що згідно дод. 5 “Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011р., співставленні даних комп'ютерною версією “База автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання встановлено, що контрагент позивача TOB “СіГейтЕндженсі” відсутнє за місцезнаходженням, що позбавляє органи державної податкової служби можливості проведення перевірки даних податкових декларацій на відповідність документам бухгалтерського та податкового обліку щодо операцій з позивачем, а відповідно органи державної податкової служби не мають можливість підтвердити позивачу суми ПДВ, віднесені до бюджетного відшкодування . Відповідно до бази даних “автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” встановлено, що згідно податкової звітності на підприємстві відсутні основні фонди, автотранспорт, статутний фонд TOB “СіГейтЕндженсі” відповідно до інформаційних баз ДПІ складає 35700 грн.На підставі наведеного є підстави вважати, що операції між TOB “Фавор” та TOB “СіГейтЕндженсі” носять безтоварний характер.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -“віднімання”, и в силу дії обєктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з TOB “СіГейтЕйдженсі” на підставі договору від 17.11.2010 року на транспортно-експедиторське обслуговування № 123.

Відповідно до умов договору клієнт доручає, а експедитор зобовязується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, транспортування експортно-імпортних та транзитних грузів по території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно - екпедиторських послуг клієнту по домовленості сторін.

На виконання умов договору ТОВ “СіГейтЕйдженсі” виписано податкові накладні від 18.01.2011р. № 37, від 03.02.2011р. № 18 , від 01.02.2011р. № 2 та від 01.02.2011р. № 3.

Оплата за послуги проведена, що підтверджується копіями платіжних доручень від 17.01.2011 № 74, від 18.01.2011 № 75, від 01.02.2011 № 204, від 03.02.2011 № 213.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій позивача з ТОВ “СіГейтЕйдженсі”, а саме надання послуг по транспортуванню товару від нерезидента , підтверджується накладними на міжнародні перевезення (СМР), вантажно-митними деклараціями та актами здачі-прийомки робіт, тобто підтвердження надання послуг в рамках договору № 123.

Отриманий товар в подальшому використаний позивачем у власному виробництві та реалізовував готову продукцію іншим суб'єктам господарювання: Приватному підприємству “Ясміна”, Підприємству “Ніка”товариства інвалідів “Шанс”, що вбачається з копій договорів поставки, видаткових накладних, специфікацій наявні у матеріалах справи.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Тобто, з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача з ТОВ “СіГейтЕйдженсі” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання послуг та розрахунки з постачальниками таких послуг, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

Стосовно посилання скаржника на безтоварність операції, колегія суддів зазначає , що отримання послуг повністю підтверджується документами доданими до матеріалів справи, складеними у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Колегія суддів зазначає , що підтвердженням факту здійснення господарських операцій згідно умов вищезазначених договором є накладні, акти приймання-передачі, копії яких приєднані до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається , що “СіГейтЕйдженсі” на момент здійснення господарської операції знаходиться в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, доказів в підтвердження визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію до суду не надано.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у звязку з чим податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ДПІ в м. Суми від 23.05.2011 № 0001242306/40308 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ в м.Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі№2а-1870/5785/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.