Ухвала суду № 22053518, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-13008/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі№2а-13008/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб", звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, № 0000470700 та № 0000480700 від 22.07.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі №2а-13008/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000470700, № 0000480700 від 22.07.2011 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі №2а-13008/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 15.07.2011 року № 1341/07-004/25190036, в якому зроблені висновки про порушення положень п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ "Фінвестбуд" на суму 483103,80 грн. У зв'язку з чим, у відповідності п. 200.1 п. 200.3 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ фірмі "Харківагроснаб" зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 298212,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 52,00 грн., та донараховано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2011 року на суму 184840,00 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задвоолення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі листа ДПІ Комінтернівському районі м. Харкова від 11.03.2011 року № 1568/7/23-108, яким на адресу відповідача направлено акт перевірки ТОВ «Фінвестбуд», встановлено відсутність поставки товарів між позивачем та ТОВ «Фінвестбуд», вказана угода укладена без мети настання реальних наслідків, тобто вказаний договір відповідно до приписів п.1,2 ст.215, п.1, 5 ст.203, ст.,216 Цивільного кодексу України визнано нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Матеріали справи свідчать про те, що основними видами діяльності позивача згідно видів діяльності за КВЕД є: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 45.25.1 - інші спеціалізовані будівельні роботи, 45.11.0- розбирання та знесення будівель; 51.19.0- посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 15.61.0 - виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості; 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту (довідки статистки АА № 317866).

На виконання господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Фінвестбуд» укладено договори поставки від 17.03.2011 року № 17/03-11, від 08.12.2010 року № 08/12-10, від 18.02.2011 року №18/02-11, від 11.02.2011 року № 11/02-11(а.с.59-60, 69-70, 72-73,97-98,108-109).

На виконання вказаних договорів ТОВ «Фінвестбуд» виписані податкові накладні від 17.03.2011 року № 7801 (а.с.61), від 08.12.2010 року № 8500 (а.с.75), від 08.12.2010 року № 7100 (а.с.76), від 18.02.2011 року № 7702 (а.с.99), від 18.02.2011 року № 7001 (а.с.100), від 11.02.2011 року № 5001 (а.с.111), від 11.02.2011 року № 6801(а.с.112), від 08.12.2010 року № 5002 (а.с.169), від 08.12.2010 року № 2403 (а.с.170), від 08.12.2010 року № 1500 (а.с.171), від 28.12.2010 року № 48603 а.с.172), від 15.12.2010 року № 47302 (а.с.173), від 18.02.2011 року№ 5605 (а.с.184).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Приєднані до матеріалів справи копї платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних, підтверджують, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних товарів відповідно до вищезазначених договорів із специфікацією та суму ПДВ на придбані товари у їх вартості.

Крім того, реальність виконання угод на поставку товару, укладених позивачем з ТОВ "Фінвестбуд", також підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, які містяться в матеріалах справи.

Факт подальшого використання товару позивачем у його господарській діяльності підтверджується контрактами укладеними між позивачем та ТОВ "Степногордський горно- хімічний комбінат", ВАТ "Горно - Збагачувальний Комбінат" Адрасмон", випискою з банку на підтвердження оплати за поставлений товар, товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи та вантажно - митними деклараціями форми МД-2, якими підтверджується факт перетину митного кордону України товару придбаного у ТОВ "Фінвестбуд".

Отже угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Фінвестбуд» мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів є помилковими.

Приписами ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Крім цього згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковим законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.

Інших доказів на підтвердження наявності факту обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця на момент укладення договорів та видачі податкових накладних відповідачем в силу положень ст.71 КАС України не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі№2а-13008/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.