Ухвала суду № 22053005, 14.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р.Справа № 2а-13781/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного наукового центру "Інститут метрології" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2а-13781/11/2070

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова

до Національного наукового центру "Інститут метрології"

про відшкодування виплаченої наукової пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Національного наукового центру "Інститут метрології" суми заборгованості по відшкодуванню різниці у розмірі пенсій наукових (науково - педагогічних) працівників з березня 2011 року по липень 2011 року складає 5986,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що о згідно Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та "Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково - педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково - педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій" відповідач повинен внести до Пенсійного фонду України кошти на покриття сум наукових пенсій, стосовно колишніх співробітників відповідача, яким призначено пенсію згідно ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Проте вказана різниця за період з березня 2011 року по липень 2011 року відповідачем не компенсована, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі5986,96 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Національного наукового центру "Інститут метрології" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька,42, р/р26002143260011, АКБ "Базис", МФО 351760, код 02568325) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова (61022, м.Харків, держпром,2 під., 3 пов., р/р 256053012089 в ХОУ ВАТ Державний ощадний банк України, МФО 351823, код 22682017) суму заборгованості по відшкодуванню різниці у розмірі пенсій наукових (науково - педагогічних) працівників з березня 2011 року по липень 2011 року у розмірі 5578,94 грн.

В іншій частини позовних вимог залишено без розгляду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.5, п.6 Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково - педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково - педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.5 ст. 24 Закону та ст. 2 "Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України „Про наукову і наукову-технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 24.03.2004 № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 мали трудові взаємовідносини з платником внесків, мають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково технічну діяльність", отримують пенсію як наукові співробітники відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і науково технічну діяльність", претензій до розміру пенсії інститут не має, повідомлень в судовому або позасудовому порядку не оскаржував, оплати повідомлень не проводив.

Згідно ст.24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

-для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

-для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

-для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно п. 13 "Прикінцевих положень" Закону України від 09.07.2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що різниця між розміром пенсії на який має право особа відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансуються за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та ст. 2 "Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково -педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково -педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій" (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 24 березня 2004 року за № 372), згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, інститут повинен внести до Пенсійного фонду України кошти на покриття сум наукових пенсій.

Згідно з "Порядком фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково - педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково - педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій", різниця між сумою пенсії призначеною на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленою на загальних підставах відшкодовується підприємством на якому працівник набув науковий стаж з урахуванням розподілу фінансування за рахунок державного бюджету та за рахунок господарських договорів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що у відповідності до "Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково - педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково - педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій" частка різниці в розмірі пенсії, що підлягає відшкодуванню відповідачем складає 5986,96 грн.

Згідно до вищевказаного Порядку органи Пенсійного фонду України, які здійснюють виплату пенсій, розраховують суму, що належить до сплати підприємством, та надсилають на адресу відповідних органів Пенсійного фонду України. Орган Пенсійного фонду України, в якому на обліку знаходиться підприємство, надсилає цьому підприємству повідомлення за встановленою формою з загальною сумою, що належить до сплати. Підприємство зобов'язане перерахувати органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти щомісяця до 25 числа.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем нарахована та виплачена пенсія вказаним працівникам за період з березня 2011 року по липень 2011 року, частка сплати підприємства дорівнює -5986,96 грн., відповідно до розрахунку позивача (а.с.З).

Для відшкодування витрати на фінансування різниці у розмірі пенсії позивач надіслав відповідачеві відповідні повідомлення-розрахунки, які відповідачем отримані, але зазначені кошти Пенсійному фонду не перераховані. Відповідачем зазначена сума боргу не оскаржувалась в адміністративному чи судовому порядку, а тому вважається узгодженою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості перед Пенсійним фондом на загальну суму 5578,94 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропущення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за березень 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що зазначені у розрахунку пенсіонери знаходять на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова.

Розрахунок по витратам на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за березень 2011 року управлінням пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова було отримано від управління пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова 07.04.2011 р. про що свідчить супровідний лист.

22.04.2011 року управлінням пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на адресу ННЦ "Інститут метрології" направлено повідомлення за березень 2011 року, яке було отримано відповідачем 28.04.2011 року.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо стягнення з Національного наукового центру "Інститут метрології" суми заборгованості по відшкодуванню різниці у розмірі пенсій наукових (Науково-педагогічних) працівників за березень 2011 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2-а-13781/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національного наукового центру "Інститут метрології" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2а-13781/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяКатунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.