Ухвала суду № 22052386, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/5442/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Любчич Л.В.

Спаскіна О.А.

при секретаріЗливко І.В.

за участю представника позивача Москаленко І.О.

за участю представника відповідачаЗаєць С.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козельщинський комбікормовий завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року по справі №2а-1670/5442/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Козельщинський комбікормовий завод"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

24.06.2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Козельщинський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод")звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач),в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2010 р. №0000332301/0/3403 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 78.200,10 грн., №0000342301/0/3404 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27.649,50 грн., №0000352301/0/3405 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 14.525,45 грн., №0000362301/0/3406 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 31.042,08 грн. та від 18.10.2010 р. №0001331701/0/3418 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 63,00 грн. Доповнивши позовні вимоги, позивач також просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.03.2011 р. №0000042301/926, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 45.428,90 грн., виключивши з позовної заяви вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010 р. №0000332301/0/3403.

03.10.2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне та неповне дослідження доказів і встановлення обставин у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що висновок перевірки про заниження ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" скоригованого валового доходу за 2 квартал 2010 року на суму 37.190,00 грн. у зв'язку з невключенням до валового доходу безнадійної кредиторської заборгованості по підприємству ТОВ "Надія", яке визнано банкрутом, суперечить приписам ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "Надія" на момент проведення перевірки припинено не було, а лише перебувало на стадії ліквідації. Зазначений висновок, на думку позивача, є передчасним, у звязку з тим, що не сплив трирічний строк позовної давності, перебіг якого, у відповідності з визначенням наведеним в п.1.22.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є однією з кваліфікуючих ознак безповоротної фінансової допомоги. Висновок перевірки про завищення валових витрат на загальну суму 92.168,00 грн. за рахунок віднесення до їх складу сум дооцінки кукурудзи, придбаної у ТОВ АФГ "Еліта" та дооцінки пшениці, придбаної у СТОВ "Хлібороб", на думку позивача, також не відповідає дійсним обставинам та суперечить вимогам п.5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки умовами договорів, укладених з постачальниками зернових, була передбачена можливість проведення за згодою сторін дооцінки реалізованої продукції відповідно до ринкової ціни. За таких підстав, твердження податкового органу про направленість операцій з купівлі зерна та кукурудзи на завищення валових витрат та податкового кредиту позивач вважає безпідставним. Висновок перевірки про заниження з боку ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" сум орендної плати за землю на 30.378,38 грн. внаслідок сплати орендної плати за землі промисловості за ставкою 1,5%-2% замість 3% оціночної вартості земельних ділянок позивач розцінює як втручання у господарську діяльність товариства, оскільки ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод", як добросовісний орендар регулярно сплачувало суму орендної плати, встановленої орендодавцями у договорах і не може за власною ініціативою збільшувати або зменшувати її розмір. Заперечуючи проти визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, позивач вказує на порушення Кременчуцькою ОДПІ десятиденного строку винесення податкового повідомлення-рішення після складання акту перевірки.

ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" вважає, що під час винесення постанови судом першої інстанції не досліджено всіх обставин по справі з врахуванням доказів, наданих позивачем в ході судового розгляду, а отже таке судове рішення є незаконним та обґрунтованим.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод". Вказала, що рішення суду першої інстанції є цілком обґрунтованим та правомірним, обставини по справі встановлені правильно, їм надана належна оцінка. Спірні податкові повідомлення-рішення винесені Кременчуцькою ОДПІ правомірно, що підтверджено судом першої інстанції, і тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Козельщинський комбікормовий завод" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 05385298, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Козельщинському відділенні Кременчуцької ОДПІ.

На підставі направлення від 17.08.2010 р. №2139/002139 Кременчуцькою ОДПІ з 20.08.2000 р. по 01.10.2010 р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р., результати якої оформлені актом від 06.10.2011 р. №5240/23-210/05385298.

За висновками перевірки, ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" порушені вимоги:

- пп.4.1.6, п.4.1 ст. 4, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11, пп.1.22.1 п.1.2 ст. 1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 55.748,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ всього у сумі 18.433,00 грн.;

- п.4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", в результаті чого платником занижено орендну плату за землю на загальну суму 30.378,38 грн.

- п.1.9 ст. 1, п.7.1 ст. 7, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8, абз."а" п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 21,00 грн.

З посиланням на вищезазначений акт перевірки Козельщинським відділенням Кременчуцької ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 15.10.2010 р.:

- №0000332301/0/3403 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 78.200,10 грн.. з яких 55.748,00 грн. основний платіж, 22 452,10 грн. штрафна (фінансова) санкція,

- №0000342301/0/3404 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27.649,50 грн., з яких 18.433,00 грн. основний платіж, 9.216,50 грн. штрафна (фінансова) санкція),

-№0000352301/0/3405 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 14.525,45 грн., з яких 9.683,63 грн. основний платіж, 4.841,82 грн. штрафна (фінансова) санкція),

- №0000362301/0/3406 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 31.042,08 грн., з яких 20.694,72 грн. основний платіж, 10.347,36 грн. штрафна (фінансова) санкція);

- а також від 18.10.2010 р. №0001331701/0/3418 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 63,00 грн., з яких 21,00 грн. основний платіж, 42,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

За наслідками апеляційного узгодження податкових зобовязань рішенням Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2010 р. №50969/10/25-010 скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Рішенням ДПА у Полтавській області від 09.03.2011 р. №499/10/25-016 скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010 р. №0000332301/0/3403 в частині податку на прибуток у розмірі 23408,00 грн. основного платежу та 9363,20 грн. штрафної санкції, а також рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2010 р. №50969/10/25-010 у цій частині. У звязку з цим Козельщинським відділенням Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 р. №0000042301/926, яким ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 45428,90 грн. (32340,00 грн. основний платіж, 13088,90 грн. штрафна (фінансова) санкція). Рішенням ДПА України від 20.05.2011 р. №9352/6/25-0215 повторну скаргу ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" залишено без задоволення.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 15.10.2010 р. №0000342301/0/3404, №0000352301/0/3405, №0000362301/0/3406, від 18.10.2010 р. №0001331701/0/3418 та від 24.03.2011 р. №0000042301/926.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості виявлених під час проведення перевірки порушень, що слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне:

Відповідно до приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), безповоротна фінансова допомога (пп.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону №334) це, крім іншого, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

Згідно п.4.1 ст.4 Закону № 334 валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Отже, за змістом наведених норм, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності визнається або безнадійною (п.1.25 Закону), або безповоротною фінансовою допомогою (пп.1.22.1 п.1.22 Закону). При цьому до складу валового доходу включається сума безповоротної фінансової допомоги (пп.4.1.6 Закону).

Заборгованість ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" перед ТОВ "Надія" у розмірі 37.190,00 грн., що виникла за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції від 12.01.2006 р. підпадає під ознаки безповоротної фінансової допомоги у розумінні п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону №334, оскільки виникла в грудні 2006 року (термін закінчення дії договору). Станом на 2 квартал 2010 року строк позовної давності вже минув, з огляду на положення ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідно до якої загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється тривалістю у три роки.

Окрім того, ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.12.2010 р. у справі №18/107 ТОВ "Надія" визнано банкрутом, у звязку з чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ "Надія", що є додатковим підтвердженням помилковості доводів позивача про передчасність висновків перевірки та не спливу трирічного строку позовної давності.

Перевіряючи висновки щодо виявлених перевіркою порушень правил формування податкового кредиту, внаслідок чого встановлено його заниження всього у сумі 18.433,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року в сумі 16.100,00 грн. та за листопад 2009 року в сумі 2.333,00 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по дооцінці пшениці, придбаної у СТОВ "Хлібороб" та кукурудзи, придбаної у ТОВ АФГ "Еліта", суд першої інстанції зазначив:

Як встановлено актом перевірки, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з підприємствами-постачальниками зерна ТОВ АФГ "Еліта" і СТОВ "Хлібороб", з якими останній уклав договори на поставку кукурудзи №27-02-09/1 від 27.02.2009 р. та пшениці №25/08 від 25.08.2009 р. у визначеній кількості та за узгодженою ціною. Умовами вказаних договорів передбачено право за згодою сторін на проведення дооцінки реалізованої продукції відповідно до ринкової ціни до моменту повної оплати суми договору.

Згідно пояснень представника позивача, умови договорів на момент проведення перевірки повністю не виконано, про що свідчить довідка про стан розрахунків ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" з ТОВ АФГ "Еліта" і СТОВ "Хлібороб" станом на 01.08.2010 р. Додаткові угоди про зміну цін договору позивачем не укладались.

Всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР матеріали справи не містять відповідних коригуючих розрахунків, про їх наявність зміст позовної заяви не свідчить, представник позивача жодних пояснень з цього приводу не надав, що у свою чергу свідчить на користь висновку перевірки про те, що перевіряєме підприємство несло податкову вигоду від включення дооцінки вартості кукурудзи та пшениці до складу валових витрат, зменшуючи при цьому базу оподаткування. У звязку з цим та відповідно до приписів п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковим органом відповідно було встановлено завищення валових витрат підприємством позивача на загальну суму 92.168,00 грн. за рахунок віднесення до їх складу сум дооцінки кукурудзи та пшениці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вказує на те, що позивачем не доведено жодним належним доказом правомірності формування податкового кредиту у перевірений період.

Так, платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом п.1.6, п.1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР, податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом;податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з підприємствами-постачальниками зерна ТОВ АФГ "Еліта" та СТОВ "Хлібороб". З даними субєктами господарювання позивачем були укладені договори на поставку кукурудзи №27-02-09/1 від 27.02.2009 р. та пшениці №25/08 від 25.08.2009 р. у визначеній кількості та за узгодженою ціною. Умовами вказаних договорів передбачено право за згодою сторін на проведення дооцінки реалізованої продукції відповідно до ринкової ціни до моменту повної оплати суми договору.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно приписів ч.2 та ч.3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, зміна ціни договору є зміною умов договору. Для зміни ціни необхідно укласти додаткову угоду, в якій продавець вкаже нові ціни, порядок розрахунків між сторонами з урахуванням змін та інші необхідні умови договору.

Однак, згідно наданих представником позивача пояснень умови договорів на момент проведення перевірки повністю не виконано, що також підтверджується довідкою про стан розрахунків ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" з ТОВ АФГ "Еліта" і СТОВ "Хлібороб" станом на 01.08.2010 р. Разом з цим, додаткові угоди про зміну цін договору позивачем не укладались.

Згідно з п.4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп.4.5.1 п.4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення або зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує / зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно збільшує / зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду, якщо він є зареєстрованим як платник ПДВ на дату проведення перерахунку.

При цьому, необхідно виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, форма якого наведена в наказі ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 р. № 165, чинного на час існування спірних правовідносин.

Матеріали справи не містять таких коригуючих розрахунків, що у свою чергу свідчить на користь висновку перевірки про те, що перевіряєме підприємство несло податкову вигоду від включення дооцінки вартості кукурудзи та пшениці до складу валових витрат, зменшуючи при цьому базу оподаткування.

У звязку з цим та відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковим органом правомірно було встановлено завищення валових витрат підприємством позивача на загальну суму 92.168,00 грн. за рахунок віднесення до їх складу сум дооцінки кукурудзи та пшениці.

Під час перевірки також було встановлено порушення підприємством позивача ст. 21 Закону України від 06.10.1998 р. №161-XIV "Про оренду землі" із змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з липня 2008 року по червень 2010 року на загальну суму 30378,38 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Козельщинський комбікормовий завод" (Орендар) були укладені договори оренди землі:

- від 01.01.2006 р. з Козельщанською селищною радою (Орендодавець), згідно умов якого Орендарем прийнято в строкове платне користування ділянку несільськогосподарського призначення землі для підприємств іншої промисловості (підприємства харчової промисловості та з переробки сільськогосподарських продуктів) по вул. Радянській, 2 в смт. Козельщина, загальною площею 31 348 м2. Відповідно п.5 зазначеного договору нормативна грошова оцінка становить 380 251,24 грн., а згідно п.9 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 0,182 грн. за 1 м2 на рік. У додатку №2 від 13.02.2009 р. до цього ж договору, зареєстрованому у Козельщанському районному відділі Полтавської регіональної філії ДЗК від 01.12.2006 р. за № 040654500006, внесено зміни до п.2.: "В оренді перебуває земельна ділянка площею 16 348 м2" та до п.1 угоди від 23.12.2009 р.: "Орендодавець і Орендар у звязку із зменшенням земельної ділянки, домовились розірвати договір від 01.01.2006 р. за згодою сторін". В додатку №51 від 01.01.2010 р. до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2006 р. внесено зміни до п.9 "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 7719,53 грн. у рік";

- від 25.09.2007 р. з Лутовинівською селищною радою (Орендодавець), згідно умов якого Орендарем прийнято у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі промисловості), яка знаходиться в селі Лутовинівка, загальною площею 11,59 га. Нормативна грошова оцінка становить 813 067,00 грн., за яку вноситься орендна плата в розмірі 1 403,00 грн. за 1 га. Договір оренди укладений терміном на 5 років;

- від 13.11.2007 р. з Лутовинівською селищною радою (Орендодавець), за умовами якого Орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі промисловості), яка знаходиться в селі Лутовинівка, загальною площею 1 га. Нормативна грошова оцінка становить 70153,00 грн., за яку вноситься орендна плата в розмірі 1 052,29 грн. за 1 га. Договір оренди укладений терміном на 5 років.

Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача з моменту законодавчого установлених нових розмірів ставок орендної плати.

Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає нормам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, з огляду на наступне:

Правові засади оренди землі визначені частиною 1 статті 2 Закону України від 06.10.1998 р. №161-XIV "Про оренду землі" (далі Закон №161-XIV), у відповідності з якою відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону №161-XIV оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Законом України "Про внесення змін в Закон України від 25.03.2005 р. №2505 "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", який був чинним на час існування спірних правовідносин, викладено у новій редакції, у відповідності з якою до загальнодержавних податків (обов'язкових платежів) віднесено і плату за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01.01.2005 р. та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

Підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та "Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України" викладено в новій редакції частину четверту статті 21 Закону України "Про оренду землі"та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 p. №10-рп/2008 вищенаведені положення пункту 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та "Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. №309-VI внесено зміни до частин 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

З аналізу вищенаведеного випливає, що з 2008 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Посилання позивача на те, що розмір орендної плати за земельні ділянки може бути збільшений лише за згодою сторін договору, оскільки формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата, є помилковими. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку, такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати диспозитивності.

Не зважаючи на те, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обовязкових платежів до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, суд першої інстанції на підставі обєктивно встановлених фактів, прийняв рішення в цій частині з урахуванням норм законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи позивача щодо порушення Кременчуцькою ОДПІ Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р., в частині недотримання десятиденного строку з дня складення акту перевірки до дня винесення податкового повідомлення-рішення 0001331701/0/378 (з 06.10.2010 р. по 18.10.2010 р.) є безпідставними, оскільки в даному випадку рішення податковим органом було винесено у законодавчо визначений термін - на 10-й робочий день.

Колегія суддів відзначає, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахував субєкту господарювання податкові зобовязання, спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Отже, факт наявності у позивача порушеного права у сфері публічно-правових відносин, яке підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства, не доведений позивачем.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Козельщинський комбікормовий завод» залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року по справі №2а-1670/5442/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Козельщинський комбікормовий завод»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13 лютого 2012 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Любчич Л.В.

Спаскін О.А.