Ухвала суду № 22052343, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/6969/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Любчич Л.В.

Спаскін О.А. при секретарі Зливко І.В.

за участю представника позивача Смольського Ю.С.

за участю представника відповідачаЩурик О.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року по справі №2а-1670/6969/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо збагачувальний комбінат»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

19.08.2011 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі по тексту - позивач, ВАТ "Полтавський ГЗК"),звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту - Кременчуцька ОДПІ)про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000562301/132 від 03.08.2011 року, посилаючись на те, що висновки Акту позапланової виїзної перевірки про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 365.572 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами.

15.09.2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" задоволені в повному обсязі. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000562301/132 від 03.08.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати у сумі 3,40 грн.

В апеляційній скарзі Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне та неповне дослідження доказів і встановлення обставин у справі. В ході здійснення позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Компанія Глобус»за квітень 2011 року обєктивно встановлено завищення суми відємного значення по податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 365.572, 67 грн. Висновки акту ґрунтуються на дослідженні обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ВАТ «ПГЗК»сформовані дані податкового обліку. Проте, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та не досліджено обставин реальності фактів (нікчемності правочину).

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» заперечував проти задоволення апеляційної скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ВАТ «ГПЗК»вказав, що рішення суду першої інстанції є цілком обґрунтованим та правомірним, обставини по справі встановлені правильно, їм надана належна оцінка, доводи апеляційної скарги є безпідставними. Висновки податкового органу про нікчемність оподаткованої угоди зроблені на підставі необґрунтованих та не доведених припущень, відповідачем не надано доказів, належних для визнання правочину нікчемним.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 00191282, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ, зареєстроване в якості платника ПДВ.

З 04.07.2011 року по 08.07.2011 року Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Полтавський ГЗК» з питань взаємовідносин з ТОВ «Компанія Глобус» за квітень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 15.07.2011 року № 4910/23-309/00191282, згідно якого податковою встановлені порушення позивачем п. 198.1 п. 198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, ч.ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 365 572,67 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 365 572,67 грн.

03.08.2011 року з посиланням на вищевказаний акт перевірки, Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000562301/132, яким ВАТ «Полтавський ГЗК» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 365.573 грн., з яких 365.572 грн. основний платіж та 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. Крім того, чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо, проте ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені. Суд критично поставився до тверджень відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ з огляду на відсутність належної якості сертифікатів на придбаний у ТОВ "Компанія Глобус" товар, оскільки чинним законодавством не поставлено право на формування податкового кредиту з відповідних сум коштів у залежність від наявності чи відсутності сертифікатів якості на предмет угоди. Суд також критично поставився до тверджень відповідача щодо відсутність взаємодії ТОВ «Компанія Глобус» з підприємствами-виробниками того товару, що був проданий у подальшому ВАТ «Полтавський ГЗК», у тих же податкових періодах.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції на відповідність ст. 159 КАС України, колегія судді зазначає:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.12.2010 року між ВАТ "Полтавський ГЗК" (покупець) та ТОВ "Компанія Глобус" (постачальник) укладено договір поставки № 2475/4638, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію по узгодженим специфікаціям, які є невід'ємними частинами договору. Специфікації складаються покупцем в міру виникнення потреби в продукції. Відповідно до умов договору кількість, асортимент, ціна та сума продукції визначається в специфікаціях до договору .

Колегія суддів відзначає, що предметом даного правочину не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджується з вимогами закону.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за даним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Судовим розглядом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих товарів і послуг, оплати вартості придбаного товару не були покладені відповідачем в основу спірного рішення.

Оцінивши наявні в справі докази, колегія суддів відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобовязань за вказаним вище договором. Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Отже, судовим розглядом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, як на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Так, встановлено, що 01.12.2010 року між ВАТ "Полтавський ГЗК" (покупець) та ТОВ "Компанія Глобус" (постачальник) укладено договір поставки № 2475/4638, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію по узгодженим специфікаціям, які є невід'ємними частинами договору. Специфікації складаються покупцем в міру виникнення потреби в продукції. Відповідно до умов договору кількість, асортимент, ціна та сума продукції визначається в специфікаціях до договору .

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України/.

Колегія суддів відзначає, зо вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

На підтвердження виконання укладеного договору та реальності вчинення господарських операцій між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Компанія Глобус" позивачем надано до матеріалів справи копії специфікацій за договором № 2475/4638 від 12.11.2010 року, сертифікати якості поставленої продукції, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні про перевезення цього товару. Використання позивачем придбаного у ТОВ "Компанія Глобус" товару у його господарській діяльності підтверджується наданою позивачем довідкою про використання в господарській діяльності ВАТ "Полтавський ГЗК" товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Компанія Глобус" в квітні 2011 року.

Наявними в матеріалах справи прибутковими ордерами підтверджується прийняття придбаного у ТОВ "Компанія Глобус" товару до складських приміщень ВАТ "Полтавський ГЗК".

Згідно пояснень позивача, які повністю узгоджуються з матерілами справи, в подальшому продукція, придбана у ТОВ "Компанія Глобус", була передана підрядчикам ТОВ "ШБУ ОТГМ №1", ДП "УМіТ "Одестрансбуд", ТОВ "Ферросстрой" з метою виконання ремонтних робіт під'їзних шляхів до ВАТ "Полтавський ГЗК".

Факт оплати за вищевказаним договором підтверджується наявними в матерілах справи платіжними дорученнями.

Відповідач в Акті перевірки та представник відповідача у своїх поясненнях посилався на те, що у ТОВ "Компанія Глобус" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне, торгівельне обладнання.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність ТОВ "Компанія Глобус".

Разом з тим, вказана обставина не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. Окрім того, чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо, проте ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені.

Чинне законодавство також не ставить право на формування податкового кредиту з відповідних сум коштів у залежність від наявності чи відсутності сертифікатів якості на предмет угоди.

Суд першої інстанції критично поставився, і з цим погоджується суд апеляційної інстанції, до тверджень відповідача про відсутність взаємодії ТОВ "Компанія Глобус" з підприємствами-виробниками того товару, що був проданий у подальшому ВАТ "Полтавський ГЗК", у тих же податкових періодах. Дані висновки не грунтуються на дослідженні первинної документації і обґрунтовано визнані судом першої інстанції припущеннями.

Відповідачем також під час перевірки не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару, що проданий ВАТ "Полтавський ГЗК" на умовах самовивезення. Підприємства не обмежені законодавством в праві укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся.

Таким чином, висновки податкового органу про нікчемність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необгрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано доказів, належних для визнання зазначеного правочину нікчемним.

Отже, податковий орган безпідставно поставив під сумнів розмір податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Глобус".

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та правильно обрав спосіб порушеного права позивача у сфері публічно правових відносин згідно ч. 2 ст. 11 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року по справі №2а-1670/6969/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо збагачувальний комбінат»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23 січня 2012 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Любчич Л.В.

Спаскіна О.А.