Ухвала суду № 22051801, 15.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р.Справа № 2а-8245/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Русанової В.Б. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. по справі№2а-8245/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомленьрішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0002371502/0 від 18.06.2010 року та 0002371502/1 від 09.07.2010 року.

Стягнуто з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120) судові витрати 3,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положення Податкового кодексу України та деякі норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2010 року працівниками ДПІ у Московському районі міста Харкова була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка своєчасності подання ТОВ "Будсім" податкової звітності, а саме податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року, якою встановлено, що підприємство в порушення п..п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не надало податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки за №6975/15-210/34757314 від 09.06.2010 року, який позивач отримав 10.06.2010 року разом з листом за № 6152/15-206 від 03.06.2010 року, де зазначалось, що податкова декларація ТОВ "Будсім" за квітень 2010 року податковим органом не визнана дійсною відповідно до абз.5 п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач направив до ДПІ письмові заперечення за вих.№152 від 10.06.2010 року на вищезазначений акт.

Листом №6773/10/15-206 від 15.06.2010 року ДПІ у Московському районі міста Харкова зазначений акт перевірки залишило без змін.

21.06.2010 ТОВ "Будсім" отримало податкове повідомлення-рішення №0002371502/0 від 18.06.2010 року щодо застосування до підприємства відповідно до приписів п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ними спірного рішення.

Позивач надав декларацію до контролюючого органу у встановлений діючим законодавством термін та оформлену у повній відповідності до приписів закону, яка не містить визначених законом недоліків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Нормами Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000 р., Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податків зобов'язані своєчасно, у строк визначений вищевказаними законодавчими актами надавати до Державних податкових інспекцій декларації, бухгалтерську звітність, інші документи та відомості, пов'язані із донарахуванням та сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету України та до державних цільових фондів.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Судовим розглядом встановлено, що 17 травня 2010 року позивач подав, а відповідач прийняв за вх. №9001712848 декларацію позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року. Факт отримання декларації підтверджується відповідним електронним повідомленням, в якому зазначено : "прийнято на районному рівні", що не заперечується відповідачем.

10 червня 2010 року позивач отримав від відповідача лист за № 6152/15-206 від 03.06.2010 «Про не визнання декларації дійсною».

Відповідно до приписів п. п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач у такому випадку має право або надати нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, повноваження та спосіб дій відповідача стосовно прийняття та визнання податкових декларацій регулюються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон).

Так, пункт 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації; прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу; відмова прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування будь-яких передумов щодо такого прийняття прямо заборонена.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено лише такі підстави невизнання податкової звітності, отримана контролюючим органом в якості податкової декларації:

1) якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів,

2) її не підписано відповідними посадовими особами,

3) не скріплено печаткою платника податків.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що жодної з перелічених підстав невизнання поданої позивачем декларації контролюючим органом не зазначено, а на наявність хоча б однієї з них відповідач не вказує ані в спірному рішенні, ані в своїй апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача по винесенню оскаржуваного податкового повідомлення рішення не відповідають діючому законодавству.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вимагає від контролюючого органу, у випадку невизнання декларації відповідачем, звернутися до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), що також відповідачем не було зроблено.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. по справі№2а-8245/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Русанова В.Б. Зеленський В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2012 р.