Ухвала суду № 22051725, 17.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р.Справа № 2а-7370/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Любчич Л.В.

При секретарі Зливко І.В.

За участю представника позивача Артюх Ю.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року по справі №2а-7370/11/2070 за позовом акціонерне товариство міжгалузевий науково-виробничий центр «Інформтех»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

22 вересня 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено позов акціонерного товариства міжгалузевий науково-виробничий центр «Інформтех».

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000882302 від 11 березня 2011 року, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд першої інстанції проігнорував висновки невиїзної перевірки «ТОВ «Лайм Крафт», що являється контрагентом позивача, за результатами якої не підтверджені суми податкових зобовязань та суми податкового кредиту за період з 15.08.2008 року по 30.09.2010 року. Крім того, постановою господарського суду Харківської області по справі № Б-27/133-10 від 16.06.2010 року «ТОВ «Лайм Крафт»визнано банкрутом.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що під час проведення перевірки виявлено, що ТОВ «СК «Техспецбуд», яке також є контрагентом позивача, являється банкрутом.

Таким чином, правочини, укладені позивачем з вищезазначеними контрагентами є нікчемними.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.01.2011 року по 17.02.2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р.,

24.02.2011р. за результатами перевірки складено акт № 589/23-5/21218766, яким встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 157357,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2009р. в сумі 16224,00 грн. та за 3 квартали 2010р. в сумі 141133,00 грн..

11.03.2011р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000882302, яким АТ МНВЦ «Інформтех»збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 196696,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 157357,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 39339,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів відповідно до вимог ст. 71 КАС України правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Згідно п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи повинні мати ряд обов'язкових реквізитів, серед яких: назва документа (форми), дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2009р. між АТ МНВЦ «Інформтех»та ТОВ «СК «Техспецбуд»укладено договір поставки № 0108/2009.

Відповідно до умов договору позивачем здійснено продаж скла на підставі видаткових та податкових накладних: № 384 від 01.10.2009р. на суму 8606,00 грн., № 393 від 12.10.2009р. на суму 19444,00 грн., № 408 від 19.10.2009р. на суму 10908,00 грн.

Товар отримав директор ТОВ «СК «Техспецбуд»ОСОБА_3 відповідно до довіреності № 302 від 01.10.2009р.

Позивач здійснював поставку товару (скло, багет) в адресу ТОВ «Лайм-Крафт»відповідно до видаткових та податкових накладних: від 18.12.2009р. № 490 на суму 16660,00 грн., від 29.12.2009р. № 513 на суму 13720,00 грн., від 25.01.2010р. № 502 на суму 21266,00 грн., від 26.01.2010р. № 21 на суму 14067,00 грн. та № 22 на суму 20000,00 грн., від 27.01.2010р. № 25 на суму 10000,00 грн. та № 24 на суму 52000,00 грн., від 28.01.2010р. № 28 на суму 15000,00 грн., № 27 на суму 25980,00 грн. та № 26 на суму 58000,00 грн., від 02.02.2010р. № 32 на суму 9310,00 грн., від 04.02.2010р. № 34 на суму 24500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, товар (багет, скло) попередньо був придбаний позивачем за контрактом № W/09-38 від 20.02.2009р. у ТОВ «Вест»(Росія) згідно з вантажно-митними деклараціями від 12.11.2009р., 26.11.2009р., 30.11.2009р., 02.02.2010р. та в подальшому, окрім ТОВ «СК «Техспецбуд»та ТОВ «Лайм-Крафт», був проданий в адресу ТОВ «Капітал», ПП «Дім С», ПП «Естет-Буд», ПП «Партнер-Буд і К».

Від імені ТОВ «Лайм-Крафт»товар отримано директором ОСОБА_4, що підтверджується довіреностями № 134 від 18.12.2009р., № 130 від 25.12.2009р., № 175 від 22.01.2010р. та № 191 від 01.02.2010р.

Розрахунки за поставлений товар проведено в повному обсязі на загальну суму 280503,00 грн. шляхом перерахування грошових котів на розрахунковий рахунок позивача, що не заперечується відповідачем та підтверджується банківськими виписками.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «СК «Техспецбуд»та ТОВ «Лайм-Крафт»відповідають вимогам чинного податкового законодавства, що не заперечувалось і представником відповідача.

Отже, висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з з ТОВ «СК «Техспецбуд»та ТОВ «Лайм-Крафт»є безпідставним.

Крім того, за фактом поставки товарів в адресу ТОВ «СК «Техспецбуд»та ТОВ «Лайм-Крафт»позивач збільшив суму валових доходів в 4 кварталі 2009р. та 1 кварталі 2010р., що знайшло своє відображення в деклараціях з податку на прибуток підприємств за відповідні податкові періоди.

Таким чином, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова в акті перевірки про необхідність коригування позивачем суми валових доходів в сторону зменшення є протиправним.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, серед яких безповоротна фінансова допомога.

Згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

В акті перевірки зазначено, що АТ МНВЦ «Інформтех»станом на початок (01.10.2009р.) та на кінець (30.09.2010р.) перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова має заборгованість перед ТОВ «СК «Техспецбуд»в сумі 199657,28 грн. за договором № 2009/2009 від 20.09.2009р. на перед ТОВ «Лайм-Крафт»в сумі 188100,00 грн. згідно з накладними від 17.09.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання передачі від 02.12.2009р. в рахунок заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 2009/2009 від 20.09.2009р. АТ МНВЦ «Інформтех»передало ТОВ «СК «Техспецбуд»чотири власних простих векселя строком платежу «за предявленням»на загальну суму 199657,28 грн.

За таких обставин, висновки податкового органу в акті перевірки про обовязок позивача збільшити суму валового доходу в декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010р. на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Лайм-Крафт»в розмірі 188100,00 грн. є неправомірними.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про нікченмінсть угод, укладених позивачем з ТОВ «Лайм-Крафт»та ТОВ «СК «Техспецбуд», колегія суддів до уваги не приймає.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Відповідно до ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно Узагальнення Верховного суду України від 24.11.08 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»- при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. Розглядаючи цивільні справи про визнання правочинів недійсними за такою підставою, суди в цілому правильно враховували, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним лише судом.

Правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Лайм-Крафт»та ТОВ «СК «Техспецбуд», з підстави їх фіктивності відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що договори між позивачем та позивачем та ТОВ «Лайм-Крафт»та ТОВ «СК «Техспецбуд» були виконані з обох сторін, всі операції відображені бухгалтерському та податковому обліках, складені відповідні первинні документи.

Податкові накладні отримані від ТОВ «Лайм-Крафт»та ТОВ «СК «Техспецбуд» є дійсними, їх дійсність, або дійсність даних в них, податковим органом не оспорювалися, розрахунки за поставлений товар проведено в повному обсязі шляхом перерахування грошових котів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року по справі №2а-7370/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23 січня 2012 року.

Головуючий підпис Сіренко О.І.

Судді підпис Спаскін О.А.

підпис Любчич Л.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного судуСіренко О.І.