Ухвала суду № 22051667, 09.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р.Справа № 2а-4164/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М. ,

представника позивача - Куржумова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова,Товариства з обмеженою відповідальністю «МТР ГРУПП» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі№2а-4164/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР ГРУПП"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТР ГРУПП"(далі по тексту ТОВ “МТР ГРУПП”) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова (далі - ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, відповідач),в якому просило суд визнати визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001142303/0 від 16.09.2010 р., №0001142303/1 від 23.11.2010 р. на загальну суму 1 050 774, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі№2а-4164/11/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР ГРУПП" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 16.09.2010 року №0001142303/0 , від 23.11.2010 року № 0001142303/1 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1002677.27 грн., в т.ч. основний платіж - 668451.51 грн., штрафні (фінансові) санкції - 334225.76 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неправильне дослідження доказів та встановлення обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі№2а-4164/11/2070 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ “МТР ГРУПП” відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на висновки акту перевірки від 03.09.2010 року №2261/23-03-05/34630992, дані Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в періоді з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., згідно яких податкова звітність контрагентів позивача - ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Мегалот ЛТД", ПП "Петра-Сервіс", за перевіряємий період не визнана на контролюючим органом як податкова декларація, внаслідок чого виникла розбіжність. Також, посилався на інформацію, що надійшла від ДПІ у Приморському районі м. Одеса про неможливість проведення перевірки ПП "Мелагот ЛТД" з приводу взаємовідносин з ТОВ "МТР ГРУПП", у зв'язку з тим, що ПП "Мегалот ЛТД" на момент складення акту перевірки, згідно бази даних АІС РПП має стан "23" - місцезнаходження не встановлено. Неврахування вищенаведеного судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, на думку відповідача, призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам у справі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі№2а-4164/11/2070 скасувати та задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0001142303/0 від 16.09.2010р., № 0001142303/1 від 23.11.2010р. в частині основного платежу 32064, 49 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 16032,25 грн. норм матеріального та процесуального права. А саме, ст..ст.6, 8 Конституції України, пп.б) пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1., 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.3 ст.2, ст.7 КАС України з підстав та мотивів, викладених в скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ТОВ "МТР ГРУПП" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.10.2009 року (т.1 а.с.7), перебуває на обліку у ДПІ Жовтневого району м. Харкова, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №100263300 від 14.12.2006 року (т.1 а.с.8), види діяльності за КВЕД: роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, надання інших комерційних послуг, підбір та забезпечення персоналом, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, здавання в оренду власного нерухомого майна (т.1 а.с.7).

Як свідчать матеріали справи, фахівцями Державної податкової інспекції Жовтневого району м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "МТР ГРУПП" (код 3463092) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 03.09.2010 року №2261/23-03-05/34630992, в якому зафіксовано порушення ТОВ "МТР ГРУПП" п.п.7.2.3, п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками, які не задекларували належним чином податкові зобовязання по взаємовідносинам та не відобразили дані сумі у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 700516,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 03.09.2010 року №2261/23-03-05/34630992 року в.о. керівника ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0001142303/0 від 16.09.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1050774,00 грн. (в т.ч. 700516,00 грн. - основний платіж, 350258,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0001142303/0 від 16.09.2010 року та оскаржив його в порядку процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, що передбачена ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

23.09.2010 року ТОВ "МТР ГРУПП" подало до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова скаргу про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення №00011423303/0 від 16.09.2010 року, яку рішенням від 19.11.2010 року №14974/10/25-016 залишено без задоволення, а податкове-повідомлення-рішення без змін.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 року №0001142303/1.

Рішенням ДПА у Харківській області від 18.01.2011 року №205/10/25-203 залишено податкове повідомлення-рішення №00011423303/0 від 16.09.2010 року (від 23.11.2010 року №0001142303/1) без змін, а повторну скаргу позивача - без задоволення.

Рішенням ДПА України від 28.03.2011 року №6045/6/25-0115 вказані податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у Харківській області від 18.01.2011 року №205/10/25-203 - залишені без змін, а повторна скарга позивача - без задоволення.

Позивач не погодився із висновками органів податкової служби та оскаржив податкові повідомлення-рішення №00011423303/0 від 16.09.2010 року (від 23.11.2010 року №0001142303/1) до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0001142303/0 від 16.09.2010 р., №0001142303/1 від 23.11.2010 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1002677.27 грн., в т.ч. основний платіж - 668451.51 грн., штрафні (фінансові) санкції - 334225.76 грн. суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновку відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ по податковим накладним, виданих йому контрагентами - ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Петра-Сервіс", ПП "Мегалот ЛТД" на загальну суму 668451,51 грн.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для донарахування ТОВ "МТР ГРУПП" податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій в розмірі 334225,76 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 16.09.2010 року №0001142303/0 , від 23.11.2010 року № 0001142303/1 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1002677.27 грн., в т.ч. основний платіж - 668451.51 грн., штрафні (фінансові) санкції - 334225.76 грн., прийняті відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в частині основного платежу - 668451.51 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 334225.76 грн. підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0001142303/0 від 16.09.2010 р., №0001142303/1 від 23.11.2010 р. в частині основного платежу - 32064,49 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -16032,25 грн., а всього на суму 48096,74 грн. суд першої інстанції дійшов висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 32064,49 грн. позивачем включена до складу податкового кредиту неправомірно, з порушенням п.п.7.4.1, п.п. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, через що відповідачем в цій частині правомірно донараховано податкові зобовязання та застосовано на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції у розмірі -16032,25 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками перевірки повноти визначення ТОВ "МТР ГРУПП" податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 рік відповідачем встановлено його завищення всього в сумі 700515,62 грн. в тому числі: в березні 2009 року - 37717,16 грн., в травні 2009 року - 37638,54 грн., в червні 2009 року - 22757,52 грн., в серпні 2009 року - 26151,23 грн., в вересні 2009 року - 10870,83 грн., в жовтні 2009 року - 14320,31 грн., в листопаді 2009 року - 10122,40 грн., в грудні 2009 року - 83472,58 грн., в січні 2009 року - 28992,39 грн., в лютому 2010 року - 49267,58 грн., в березні 2010 року - 379205,08 грн.

Колегія суддів зауважує, що вищевказаного висновку відповідач дійшов, керуючись даними Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в періоді з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р.

Так, згідно даних АІС співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА та даних картки платника податків, внаслідок не визнання контролюючим органом звітності ПП "Оптимум-Престиж" (код 33325258), ПП "Сімер" (код 32852033), ПП "Петра Сервіс" (код 35975888), ПП "Мегалот ЛТД" (код 35881418) податковим органом зроблено висновок, що у позивача по вказаним контрагентам виникла розбіжність відповідно у сумах 59124,35 грн., 262186,19 грн., 14438,97 грн. та 379205,00 грн.

В ході дослідження правомірності формування податкового кредиту ТОВ "МТР ГРУПП" у розмірі 59124,35 грн. судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно договору про надання послуг (оренди торгівельних площ) та податкових накладних, виписаних ПП "Оптимум-Престиж", було придбано послуги з оренди в сумі 354746,16 грн. (в т.ч. ПДВ 59124,36 грн.). Постачальником - ПП "Оптимум Престиж" не було задекларовано податкові зобовязання стосовно ТОВ "МТР ГРУПП" в вересні-грудні 2009 року, січні-лютому 2010 року згідно до додатку №5 "Розшифровка ПЗ та ПК в розрізі контрагентів" до звітної податкової декларації з ПДВ.

Щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ "МТР ГРУПП" на суму 262186,19 грн. судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно договору про надання послуг (оренди торгівельних площ) та податкових накладних, виписаних ПП "Сімер", було придбано послуги з оренди в сумі 2517585,32 грн. (в т.ч. ПДВ 419597,55 грн.). Постачальником - ПП "Сімер" не було задекларовано податкових зобовязань в березні-червні 2009 року, серпні 2009 року, жовтні-грудні 2009 року, січні-березні 2010 року стосовно ТОВ "МТР ГРУПП" згідно до додатку №5 "Розшифровка ПЗ та ПК в розрізі контрагентів" до звітної податкової декларації з ПДВ та інформації, отриманої від ДПІ у Печерському районі м.Києва (вих. від 09.08.2010 року №17916/7/23-1110) про неможливість проведення перевірки з приводу взаємовідносин з ТОВ "МТР ГРУПП" у звязку з тим, що ПП "Сімер" на даний час не звітує до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

По господарським взаємовідносинам з ПП "Петра Сервіс" стосовно правомірності формування податкового кредиту ТОВ "МТР ГРУПП" у розмірі 14438,97 грн. судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно договору про надання послуг (оренди торгівельних площ) та податкових накладних, виписаних ПП "Петра Сервіс", було придбано послуги з оренди в сумі 706452,84 грн. (в т.ч. ПДВ 118075,44 грн.). Постачальником - ПП "Петра Сервіс" не задекларовано податкових зобовязань стосовно ТОВ "МТР ГРУПП" в березні 2010 року згідно до додатку №5 "Розшифровка ПЗ та ПК в розрізі контрагентів" до звітної податкової декларації з ПДВ.

В ході дослідження правомірності формування податкового кредиту ТОВ "МТР ГРУПП" у розмірі 379205,00 грн. судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно договорів №9 від 01.12.2009 р. на поставку товарів, №12 від 04.12.2009 року на поставку товарів, б/н від 01.01.2010 року, б/н від 24.11.2009 року на поставку товарів, договору комісії б/н від 01.11.2009 року та податкових накладних, виписаних ПП "Мегалот ЛТД" та проведених в податковому кредиті у відповідних періодах, було придбано товарів в сумі 2034756,95 грн. (в т.ч. ПДВ 339126,16 грн.). Постачальником - ПП "Мегалот ЛТД" не було задекларовано податкових зобовязань в березні 2010 року стосовно ТОВ "МТР ГРУПП" згідно до додатку №5 "Розшифровка ПЗ та ПК в розрізі контрагентів" до звітної податкової декларації з ПДВ.

Крім того, згідно інформації, що надійшла від ДПІ у Приморському районі м.Одеси (вих. від 25.08.2010 року №64736/7/23-513/23) про неможливість проведення перевірки з приводу взаємовідносин з ТОВ "МТР ГРУПП" у звязку з тим, що ПП "Мегалот ЛТД", згідно бази даних АІС РПП в ДПІ у Приморському районі м.Одеси, станом на 20.08.2010 року, має стан "23"- місцезнаходження не встановлено.

З огляду на вищевикладене, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "МТР ГРУПП" не мало право на податковий кредит в розмірі 700515,62 грн., оскільки контрагентами-постачальниками не були належним чином задекларовані податкові зобов'язання та не відображені у податкових деклараціях з ПДВ за відповідний період, а саме: у березні 2009 року - 37717,16 грн. по ПП "Сімер", у травні 2009 року - 37638,54 грн. по ПП "Сімер", у червні 2009 року - 22757,52 грн. по ПП "Сімер", у серпні 2009 року - 26151,23 грн. по ПП "Сімер", у вересні 2009 року - 10870,83 грн. по ПП "Оптимум Престиж", у жовтні 2009 року - 14320,31 грн. по ПП "Оптимум Престиж" та ПП "Сімер", у листопаді 2009 року - 10122,40 грн. по ПП" Оптимум Престиж", у грудні 2009 року - 83472,58 грн. по ПП "Оптимум Престиж" та ПП" Сімер", у січні 2010 року - 28992,39 грн. по ПП "Оптимум Престиж" та ПП "Сімер", у лютому 2010 року - 49267,58 грн. по ПП "Оптимум Престиж" та ПП "Сімер", у березні 2010 року - 379204,88 грн. по ПП "Мегалот ЛТД".

За даними Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в березні 2010 року по контрагентам ПП "Мегалот ЛТД" виникла розбіжність у сумі 617412,46 грн., по ПП "Сімер" - 41800,68 грн., по ПП "Петра-Сервіс" - 17399,91 грн.

Дані Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в березні 2010 року надано з урахуванням коригування податкового кредиту, проведеного підприємством ТОВ "МТР ГРУПП" в квітні 2010 року. Через те, що даний період не охоплений перевіркою, сума розбіжностей надано з урахуванням даних Декларацій по ПДВ за березень 2010 року, тобто без зазначення сум по контрагентах ПП "Сімер" в сумі - 41800,68 грн., по ПП "Петра-Сервіс" - 17399,91 грн., по ПП "Мегалот ЛТД" сума податкового кредиту була врахована згідно даних декларації за березень 2010 року - 474495,20 грн.

Крім того, в акті зазначено, що суми розбіжностей співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів відкориговано на суми задекларованих податкових зобовязань, що перевищують суми задекларованого податкового кредиту всього на суму 130518,06 грн., в т.ч. в вересні 2010 р. - 32267,00 грн., в грудні 2009 р. - 6789,40 грн., за грудень 2009 року - 1384,30 грн., в січні 2010 р. - 86981,70 грн., в лютому 2010 р. - 3095,66 грн.

Таким чином, відповідачем зроблений висновок щодо завищення податкового кредиту всього на суму 700515,62 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - ТОВ "МТР ГРУПП" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року мав господарські правовідносини з контрагентами - ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Мегалот ЛТД", ПП "Петра-Сервіс", за результатами яких були виписані податкові накладні, що стали підставою для декларування податкового кредиту позивача.

З аналізу первинних документів вбачається, що згідно договору суборенди нерухомого майна №11-с/т-09 від 09.09.2009 року (т.1 а.с.86-100) між ПП "Петра-Сервіс" (орендар) та ТОВ "МТР ГРУПП" (суборендар), позивач приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення - перший поверх торгівельної частини комплексу - додаток №1 (частина будівлі), за яке сплачує щомісяця орендну плату (п. 10 договору), а також компенсаційні витрати у звязку з утриманням та експлуатацією комплексу та приміщення (п. 12 договору), зокрема, витрати на комунальні послуги (опалення, газопостачання, водопостачання, водовідведення). Позивачем до матеріалів справи надано акт приймання-передачі приміщення (т.1 а.с.101), додаткову угоду №1 від 01.03.2010 року щодо встановлення розміру орендної плати, акти здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.103-104), податкові накладні на загальну суму ПДВ 17399,91 грн. (т.1 а.с.105-106).

Також позивачем до матеріалів справи наданий договір суборенди №В4-1/К-1 від 16.05.2008 року (т.1 а.с.107-117), згідно якого ПП "Сімер" (орендар), а ТОВ "МТР ГРУПП" (суборендар) приймає в оплатне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі ТРЦ "Караван", за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, за яке сплачує щомісяця орендну плату (п. 8 договору), а також експлуатаційні витрати компенсацію витрат по сплаті використаної у приміщенні електроенергії та води, утриманню електромережі (п. 9 договору). Згідно додаткових угод від 08.07.2008 року, від 12.12.2008 року, від 12.02.2009 року, від 12.05.2009 року, сторони за вказаним договором домовились щодо вартості орендної плати за серпень-вересень 2008 року, січень-лютий 2009 року, березень 2009 року - травень 2009 року, червень-липень 2009 року. Відповідно до додаткової угоди від 02.06.2009 року, договір №В4-1/К-1 від 16.05.2008 року був розірваний за згодою сторін. До матеріалів справи позивачем надано первинні документи: акт повернення приміщення, акти здачі-прийняття послуг, податкові накладні (т.1 а.с.125, 127-147).

Згідно договору №Pr112/К-1 від 08.04.2008 року (т.1 а.с.191-201) ПП "Сімер" (орендар), а ТОВ "МТР ГРУПП" (суборендар) приймає в оплатне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі ТРЦ "Караван", за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, за яке сплачує щомісяця орендну плату (п. 8 договору), а також компенсацію витрат по сплаті використаної у приміщенні електроенергії та води, утриманню електромережі (п. 9 договору). До матеріалів справи позивачем також надано акт повернення приміщення, акти здачі-прийняття послуг, додаткові угоди щодо вартості орендної плати, податкові накладні (т.1 а.с.203-248).

Згідно договору суборенди №А38-1/К-1 від 01.07.2009 року (т.2 а.с.8-18) ПП "Сімер" (орендар), а ТОВ "МТР ГРУПП" (суборендар) приймає в оплатне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі ТРЦ "Караван", за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, за яке сплачує щомісяця орендну плату (п. 8 договору), а також експлуатаційні витрати компенсацію витрат по сплаті використаної у приміщенні електроенергії та води, утриманню електромережі (п. 9 договору). До матеріалів справи позивачем також надано акт повернення приміщення, акти здачі-прийняття послуг, податкові накладні, додаткові угоди щодо вартості орендної плати (т.2 а.с.22-54).

Згідно договору суборенди №А37/д-1 від 28.08.2009 року (т.1 а.с.148-161), ПП "Оптимум-Пресиж" (орендар), ТОВ "МРТ ГРУПП" (суборендар) приймає у оплатне користування приміщення, яке знаходиться в приміщенні ТРЦ за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 17, за яке сплачує щомісяця орендну плату (п. 8 договору), а також експлуатаційні витрати компенсацію витрат по сплаті використаної у приміщенні електроенергії та води, утриманню електромережі (п. 9 договору). До вказаного договору додані акт приймання-передання приміщення, додаткові угоди щодо вартості оренди, акти здачі-прийняття, податкові накладні (т.1 а.с. 162-190).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що до складу податкового кредиту спірного періоду позивачем були включені, зокрема, податкові накладні за вказаними договорами по сплаті позивачем компенсаційних та експлуатаційних витрат, які є компенсацією витрат по сплаті використаної у приміщенні електроенергії та води, інших комунальних послуг, витрат по утриманню електромережі орендарям-контрагентам ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Петра-Сервіс", на загальну суму 32064,49 грн. а саме: від 31.01.2009 року №610 (т.1 а.с.136) на суму ПДВ - 945,50 грн., від 30.04.2009 року №2383 (т.1 а.с.139) на суму ПДВ - 945,54 грн., від 31.03.2009 року №1676 (т.1 а.с.142) на суму ПДВ - 945,54 грн., від 30.06.2009 року №3351 (т.1 а.с.143), від 31.05.2009 року №3394 (т.1 а.с.145) на суму ПДВ - 935,46 грн., від 31.01.2010 року №335 (т.1 а.с.179) на суму ПДВ 2523,50 грн., від 31.12.2009 року №92230 - ПДВ 2444,06 грн., від 30.11.2009 року №3668 - ПДВ 2461,43 грн., від 31.10.2009 року №3299 (т.1 а.с.187) ПДВ 2519,68 грн., від 31.09.2009 року №2873 (т.1 а.с.190) ПДВ - 656,21 грн., від 31.01.2010 року №389 (т.1 а.с.246) - ПДВ 2065,48 грн., від 31.08.2009 року №4970 (т.2 а.с.42) ПДВ - 852,17 грн., від 31.10.2010 року №6448 (т.2 а.с.44) ПДВ - 860,36 грн., від 31.12.2009 року №7723 (т.2 а.с.47) ПДВ - 852,17 грн., від 31.01.2010 року №470 (т.2 а.с.53) ПДВ - 1058,90 грн., від 30.09.2009 року №5804 на суму ПДВ 860,36 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 рік, складання податкових накладних виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України) застосуванню при наданні оцінки правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині підлягають положення Закону України “Про податок на додану вартість” (далі по тексту - Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що компенсаційні та експлуатаційні витрати, які є компенсацією витрат по сплаті використаної у приміщенні електроенергії та води, інших комунальних послуг, витрат по утриманню електромережі не відповідають визначенню «поставка послуг», яка є обєктом оподаткування податку на додану вартість. Оскільки фактично витрати по оплаті комунальних послуг, електроенергії, тощо, несуть орендодавці контрагенти позивача, які не є постачальниками таких послуг та, відповідно, не надавали ці послуги позивачу, такі компенсаційні та експлуатаційні витрати не є обєктом оподаткування податку на додану вартість.

Вищезазначене підтверджується, зокрема, Правилами користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28, а також розясненнями щодо оплати електроенергії при оренді приміщення, наданими НКРЕ України в листі від 31.07.2009 г. № 5146/11/17-09. Так, між орендарем та субєктами електроенергії повинні бути укладені відповідні договори користування електроенергією, згідно вимог Правил. У разі відсутності договірних правовідносин щодо електропостачання між орендатором та енергопостачальником, плату за спожиту електричну енергію здійснює орендодавець і включає її до орендної плати.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються (пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає про неможливість в даному випадку включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого платником податку ТОВ "МТР ГРУПП" у відповідному податковому періоді у зв'язку з придбанням компенсації спожитої електроенергії, комунальних послуг та експлуатаційних витрат по сплаті електроенергії та води, витрат по утриманню електромережі по податковим накладним, наведеним вище, отриманим позивачем від контрагентів ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Петра-Сервіс".

Таким чином, включення позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 32064,49 грн. до складу податкового кредиту спірного періоду відбулося з порушенням п.п.7.4.1, п.п. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, що правомірно зумовило донарахування відповідачем податкових зобовязань з ПДВ та застосування на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафних санкцій у розмірі -16032,25 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволені позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0001142303/0 від 16.09.2010 р., №0001142303/1 від 23.11.2010 р. в частині основного платежу - 32064,49 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -16032,25 грн., всього на суму 48096,74 грн.

Щодо правомірності позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0001142303/0 від 16.09.2010 р., №0001142303/1 від 23.11.2010 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1002677.27 грн., в т.ч. основний платіж - 668451.51 грн., штрафні (фінансові) санкції - 334225.76 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно договору поставки від 01.01.2010 року, укладеного між ПП "Мегалот ЛДТ" (постачальник) та ТОВ "МТР ГРУПП" (покупець), Постачальник передає у власність Покупцю товар, кількість, асортимент та ціна кожної партії товару узгоджується сторонами та вказується у специфікаціях (т.2 а.с.55-56).

На підтвердження реальності вчинення вказаного правочину позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, складені на виконання умов договору від 01.01.2010 року, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.58-250, т.3 а.с. 8-68).

Слід відмітити, що факт поставки та отримання товарів по договору від 01.01.2010 року між ПП "Мегалот ЛДТ" - постачальник та ТОВ "МТР ГРУПП" також підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та копіями податкових накладних які були включені до реєстрів отриманих податкових накладних за березень-червень 2009 року, вересень-грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року та відображені в Деклараціях з податку на додану вартість (т.3 а.с.69-114).

Зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні, податкові накладні, виписані ПП "Мегалот ЛДТ" за договором поставки товару, ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Петра-Сервіс" за договорами суборенди оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Факт здійснення оплати товарів та послуг за вказаними договорами підтверджується банківськими виписками (т.3 а.с.160-248, т.4 а.с.1-44).

Надані первинні документи від контрагентів позивача складені відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, позивачем до суду надано належні та достатні докази того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Петра-Сервіс", ПП "Мегалот ЛТД".

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно оригіналів довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с.146-169) всі контрагенти позивача - ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Мегалот ЛТД", ПП "Петра-Сервіс" зареєстровані згідно чинного законодавства, в реєстрі містяться записи державного реєстратора щодо підтвердження відомостей про юридичну особу.

На момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників податку на додану вартість, зареєстрованих відповідно до ст. 9 Закону № 168/97-ВР.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (норми якої діяли до 01 січня 2011 року).

Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих “сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

З наведених положень статті 7 Закону №168/97-ВР випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), а також за фактом отримання товарів/послуг, що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, платіжних доручень та завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від постачальників.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право платника податків на податковий кредит Законом №168/97-ВР не поставлено в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, не відображення ними податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям з ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Петра-Сервіс", ПП "Мегалот ЛТД" відповідач повязує виключно з недекларуванням зазначеними контрагентами у податкових деклараціях за відповідні періоди податкових зобов'язань про взаємовідносинам з позивачем, про що зазначено в акті перевірки (том 1 а.с. 32).

Слід відмітити, що в акті перевірки відсутні будь-які висновки щодо нереальності та безтоварності господарських операцій з даними контрагентами.

Колегія суддів зауважує, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів субєкта господарювання, не знаходження юридичної особи за юридичною адресою, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про настання у звязку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження субєкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким субєктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Колегією суддів взято до уваги те, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем віднесені до валових витрат у перевіряємому періоді, та включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Петра-Сервіс", ПП "Мегалот ЛТД" за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасно визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому чи внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетні відшкодування.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Суду не надано доказів на підтвердження відсутності ділової мети у позивача під час вчинення спірних господарських операцій з вищевказаними контрагентами, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій своїх контрагентів.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї осби. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ «МТР ГРУП») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «МТР ГРУП» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у ПП "Мегалот ЛТД" та послуг з надання в оренду приміщення у ПП "Сімер", ПП "Оптимум Престиж", ПП "Петра-Сервіс", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства видавши ТОВ «МТР ГРУП» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 16.09.2010 року №0001142303/0 , від 23.11.2010 року № 0001142303/1 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1002677.27 грн., в т.ч. основний платіж - 668451.51 грн., штрафні (фінансові) санкції - 334225.76 грн. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, висновок відповідача, який міститься в акті перевірки, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 668451,51 грн., слід вважати недоведеним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині основного платежу - 668451.51 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 334225.76 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду в частині задоволених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова,Товариства з обмеженою відповідальністю «МТР ГРУПП» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі№2а-4164/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.