Ухвала суду № 22051193, 19.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 р.Справа № 2а-9681/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.,

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-9681/11/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство (далі по тексту - ХДАВП, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.05.11р. № 0000080700 на суму 78532,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обставини, викладені у акті перевірки № 1796/07-007/14308894 від 10.05.2011р. неправомірно кваліфіковані податковим органом, як порушення п. 187.1 ст. 187, п. 201, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Позивач наполягав на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000080700 від 20.05.2011 року, прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, є незаконним, а тому підлягає визнанню нечинним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 р. адміністративний позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства задоволено в повному обсязі.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 року № 0000080700 на суму 78532,00 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п. 187.1 ст. 187, п. 201, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.09.1993 року, перебуває на обліку в органах податкової служби з 30.07.1996 року за № 576, станом на 16.10.2008р. перебуває на обліку в СДПІ ВПП у м. Харкові (а. с. 28, 61).

В період з 22.04.2011 року по 10.05.2011 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1796/07-007/14308894 від 10.05.2011р. (а. с. 27-47).

Відповідно до висновків акту перевірки № 1796/07-007/14308894 від 10.05.2011р. встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 201,4 п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту у лютому 2011 року у розмірі 78532,00 грн. та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено відємне значення за лютий 2011 року у розмірі 78532,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000080700 від 20.05.2011р., яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78532,00 грн. (а. с. 7).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав, що податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, проте як позивачем документально підтверджена правомірність і законність формування суми податкового відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки № 1796/07-007/14308894 від 10.05.2011р., за результатами проведеної податковим органом перевірки встановлено, що позивач мав правовідносини з ТОВ «ГК«Промгаз України».

Податковим органом встановлено, що контрагентом позивача, ТОВ «ГК «Промгаз України» подана податкова декларація за лютий 2011 року не визнана як податкова звітність, у звязку з чим не задекларовано обєкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ у розмірі 78531,91 грн.

Відтак, ДПІ у Київському районі м. Харкова дійшла висновку про те, що в порушення п. 187.1 ст. 187, п. 201,4 п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачем у лютому 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «ГК «Промгаз України» за лютий 2011 року на суму 78531,91 грн. (а. с. 40).

Судовим розглядом встановлено, що на підставі договору №173/11 від 30.12.2010 року ТОВ «ГК«Промгаз України» поставлено позивачу газ природний на суму 392659,55 грн., у т.ч. ПДВ 78531,91 грн., що складає 5,55% від загальної суми податкового кредиту за лютий 2011 року (а. с. 18-20).

Фактичне відвантаження газу природного підтверджено актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2011 року на суму 392659,55 грн., у т.ч. ПДВ 78531,91 грн. (а. с. 21).

На підтвердження виконання умов укладеної угоди позивачем надані, отримані від контрагента, податкові накладні від 28.02.2011 року №403 на суму 471191,46 грн., в т.ч. ПДВ на суму 78531,91 грн. (а. с. 68).

Крім того, факт оплати отриманого газу природного позивачем підтверджується платіжним дорученням № 69 від 26.01.2011р. на суму 401569,50 грн. (а. с. 22).

Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, платіжним дорученням, податковою накладною, отриманою від постачальника.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ГК «Промгаз України» мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.

На час видання податкових накладних, ТОВ «ГК «Промгаз України» було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість. Даний факт сторонами не спростовується (а. с. 53-55).

Колегія суддів зазначає, що у разі невиконання контрагентами позивача своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, які, відповідно до ст. 61 Конституції України, мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом, є неможливим.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно службової записки № 685/07-015 від 14.09.2011 року вбачається, що станом на 14.09.2011 року згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжності між ХДАВП та контрагентом ТОВ ГК "Промгаз України" не має (а. с. 70).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ХДАВП правомірно віднесено суму по ПДВ до податкового кредиту лютого 2011 р. у розмірі 78531,91 грн., а відповідно обґрунтовано визначило суму від'ємного значення по податку на додану вартість по податковим деклараціям ПДВ за лютий 2011 р.

Крім того, пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4. ст. 200 ПК України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (Позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Виходячи з вищезазначених норм, питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (контрагентів Позивача) та їх адміністративно-фінансового стану.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем повністю дотримано всіх вимог діючого податкового законодавства з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, а саме, позивачем подано декларацію з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 201, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставним, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000080700 від 20.05.2011р. підлягає визнанню нечинним.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 15.09.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-9681/11/2070 за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення - рішення нечинним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяРєзнікова С.С.

Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.