Ухвала суду № 22051066, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/5474/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2011р. по справі№2а-1670/5474/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011р. № 00055442301/1969, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92333,75 грн., у тому числі 73867,00 грн. - за основним платежем, 18466,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на помилковість висновків податкового органу щодо порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР та відповідно прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від09.09.2011р. адміністративний позов задоволено: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 00055442301/1969.

Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.09.2011р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в період з 06.04.2011р. по 20.05.2011р. Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ "КСУ №17" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р..

За результатами даної перевірки 27.05.2011р. складено акт №3414/23-209/01413891, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 73867,00 грн, в тому числі: жовтень 2008 року - 17985,00 грн; листопад 2008 року - 1481,00 грн; грудень 2008року - 161,00 грн; березень 2009 року - 6178,00 грн; квітень 2009 року - 3308,00 грн; травень 2009 року - 3411,00грн; червень 2009 року - 2302,00 грн; липень 2009 року - 3368,00 грн; серпень 2009 року - 2370,00 грн; вересень 2009 року - 1787,00 грн; жовтень 2009 року - 1804,00 грн; листопад 2009 року - 2214,00 грн; грудень 2009року - 1415,00 грн; січень 2010 року - 139,00 грн; лютий 2010 року - 2769,00 грн; березень 2010 року - 2273,00грн; квітень 2010 року - 1994,00 грн; травень 2010 року - 1951,00 грн; червень 2009 року -2569,00 грн; липень 2009 року - 2927,00 грн; серпень 2009 року - 2634,00 грн; вересень 2009 року - 2630,00 грн; жовтень 2009 року - 2217,00 грн; листопад 2009року - 2029,00 грн; грудень 2009 року - 1952,00 грн.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач направив заперечення на адресу відповідача 02.06.2011р. вих. № 08/328, на що отримав відповідь 14.06.2011р. (вх. № 39), якою зауваження викладені в запереченні визнано безпідставними, а акт перевірки правомірним.

На підставі вищенаведеного акту перевірки №3414/23-209/01413891 від 27.05.2011р. податковим органом 15.06.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005452301/1969, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92333,75 грн, у тому числі 73867,00 грн за основним платежем та 18466,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Для цілей оподаткування податком на прибуток під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, що направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку інші особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Саме в межах вищевказаних норм і діяв позивач, формуючи податковий кредит за рахунок включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг по виготовленню металоконструкцій з труб, з огляду на наступне.

Досліджуючи реальність господарських відносин позивача та ТОВ "Фірма "Обрій" встановлено, що згідно довідки статуправління основним видом діяльності ТОВ "Фірма "Обрій" за КВЕД є "28.11.0 виробництво будівельних металевих конструкцій".

30.05.2008р. між вказаними контрагентами укладено договір №25/2008, предметом якого є надання послуг з виготовлення металоконструкцій, нестандартизованого обладнання та трубних вузлів для об'єктів монтажу замовника.

Відповідно до умов договору ТОВ "Фірма "Обрій" зобов'язується виготовити металоконструкції, а ПАТ "КСУ №17" прийняти та оплатити виконані роботи.

Встановлено, що позивач, виконуючи свої зобов'язання за вищенаведеним договором, прийняв та оплатив виконані роботи по виготовленню та зведенню металоконструкцій на загальну суму 60552,00грн., в тому числі ПДВ 10092,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи рахунком фактурою №35 від 31.10.2008р. на суму податку на додану вартість 10092,00 грн. та актами на виконані роботи № 272, № 273 від 31.10.2008р..

Обгрунтовуючи необхідність придбання труб, позивач зазначає, що на підприємстві здійснюється зведення додаткового корпусу, для будівництва якого необхідні металовироби нестандартної форми. На підтвердження вказаної обставини надано ліцензії на провадження будівельної діяльності, видані Полтавською обласною державною адміністрацією та Державною архітектурно-будівельною інспекцією, а також копії трудових книжок осіб, залучених до будівництва згідно їх фаху.

Таким чином, позивачем підтверджено первинною документацією реальність господарських операцій з ТОВ "Фірма "Обрій" в частині виконання робіт по виготовленню та зведенню металоконструкцій на загальну суму 60552,00 грн. з урахуванням сум ПДВ.

Доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Фірми "Обрій" фізичної можливості для виконання умов договору № 25/2008 від 30.05.2008р., оскільки на товаристві працюють лише дві особи, а саме директор та головний бухгалтер, є необгрунтованими виходячи з наступного.

На запит позивача № 08/324 від 27.05.2011р. ТОВ "Фірма "Обрій" повідомило, що в IV кварталі 2008 року на підприємстві працювало дві штатні особи (головний бухгалтер та технік) і двадцять позаштатних осіб, про що свідчить Форма 1 - ДФ (податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум отриманого з них податку) за IV квартал 2008 року (в матеріалах справи). Як встановлено співробітники працювали на підприємстві ТОВ "Фірма "Обрій" за сумісництвом, а їх трудові книжки зберігалися за основним місцем роботи.

Таким чином, твердження податкового органу про відсутність у ТОВ "Фірма "Обрій" трудових ресурсів для виконання договірних зобов'язань є безпідставними.

Щодо встановлення порушення пов'язаного з безпідставним визначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3103,67 грн, визначеної при закупівлі у КТ "ЕКО" питної води "Роса", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Податковий орган мотивує встановлене порушення тим, що придбання питної води, яка на думку податкового орану, не використовується ПАТ "КСУ №17" у власній господарській діяльності, позбавляє товариство права зараховувати ці суми при формуванні податкового кредиту.

З матеріалів справи встановив, що 04.05.2007р. між ПАТ "КСУ №17" та КТ "Е.К.О" укладено договір № б/н на поставку питної води "Роса".

З метою виконання договірних відносин КТ "Е.К.О" поставило, а ПАТ "КСУ №17" отримало та оплатило воду "Роса", що підтверджується платіжними дорученнями, сертифікатом відповідності на воду питну додаткової обробки негазовану "Роса".

На обґрунтування доцільності укладення договору з постачання питної води позивач надав протоколи дослідження питної води №232/1442 та №231/1441 від 02.08.2011, складені Кременчуцькою міською санітарно-епідеміологічною станцією, у відповідності з якими в місцях відбору проб води з колодязів біля будівлі управління ПАТ "КСУ №17" встановлено, що вода не відповідає вимогам ДСанПін 2.2.4-171-10 "гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

У звязку з відсутністю центрального водопостачання деяких структурних підрозділів підприємства було видано наказ №20 від 18.04.2007 про забезпечення працівників питною водою, для реалізації якого позивачем був укладений договір з КТ "Е.К.О" на поставку питної води.

Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Пунктом 115 глави VI Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств № 658-66 від 21.12.1966 визначено, що промислові підприємства повинні бути забезпечені доброякісною питною водою. Застосування сирої води для пиття дозволяється лише з дозволу органів санітарного контролю.

У колективному договорі позивача на 2008-2011 роки, у додатку № 7 якого підпунктом 2.6 визначено обовязок підприємства забезпечувати працівників управління, ЗМД, ВГП, ВМТП питною водою.

Аналізуючи вищевикладене, суми податку на додану вартість, сплачені при забезпеченні працівників питною водою у даному випадку правомірно відносені до податкового кредиту відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо встановлення порушення пов'язаного з безпідставним завищення сум податкового кредиту у загальній сумі 60672,00 грн, сформованих при отриманні від ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" послуг механізмів та транспортних послуг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Обгрунтування Кременчуцької ОДПІ, що свідчать на користь протиправного завищення податкового кредиту у вищевказаній сумі, є те, що у ПАТ "КСУ №17" відсутні тимчасові реєстраційні талони на передані в оренду транспортні засоби, без оформлення яких ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" не мало правових підстав та не могло використовувати транспортні засоби позивача у власній господарській діяльності. Крім того, вказує на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей автотранспортом.

З матеріалів справи встановив, що господарські взаємовідносини між ПАТ "КСУ №17" та ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" здійснювалися на основі укладених договорів про надання послуг № 23 від 02.02.2009 та № 4 від 04.01.2010 (копії договорів залучені до матеріалів справи), та договору оренди техніки № 01/07 від 03.01.2007.

Факт реальності зазначених договорів підтверджується первинною документацією, а саме актами виконаних робіт, рахунками, талонами замовника, платіжними дорученнями.

Також у матеріалах справи наявні тимчасові реєстраційні талони на передані в оренду транспортні засоби, про відсутність яких вказував податковий орган.

Встановлено, що будівельно-монтажні роботи, які є основною діяльністю позивача, здійснювалися на території товариства і відповідно транспортні засоби використовувалися для переміщення матеріалів зі складу на території позивача на будівельні майданчики замовника, тобто з метою їх використання у будівництві.

Таким чином, позивач використовував передані в оренду транспортні засоби з метою перевезення власних будівельних матеріалів для забезпечення будівництва, тобто це було внутрішнім перевезенням матеріалів.

Відповідно до діючого законодавства правила та обсяг документів для внутрішніх перевезень визначені у Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207(далі Перелік № 207).

Згідно з Переліком № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Як вбачається з вищевикладеного для внутрішніх перевезень товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом, а тому податковий орган протиправно визначив завищення суми податкового кредиту в розмірі 60672,00 грн сплачену позивачем ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" за послуги механізмів та транспортних послуг як таку, що не підлягає віднесенню до валових витрат.

Первинна документація визначена Переліком № 207 (накладні, посвідчення та реєстраційні документи, дорожні листи), яка підтверджує перевезення товарно-матеріальних цінностей на території позивача надана позивачем.

Обґрунтовуючи доцільність оренди техніки, яка належить позивачу, але перебуває у довгостроковій оренді ЗАТ "Харківське управління механізації - 11", позивач зазначає, що вантажні автомобілі та автобуси надані в довгострокову оренду ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" з 1992 року, де й використовуються для ведення власної господарської діяльності. Здавання в довгострокову оренду автомобілів є вигідним для підприємства позивача, оскільки ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" використовує цю техніку на постійній основі, а ПАТ "КСУ №17" за необхідності. Крім того, у позивача відсутні виробничі потужності для утримання такої кількості техніки в належному стані, а саме: немає гаражів та стоянок для вантажних автомобілів, відсутній обслуговуючий персонал, штатним розкладом не передбачено механіків для ремонту і обслуговування автомобілів. Натомість ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" має всі необхідні умови для забезпечення роботи автомобілів у належному стані. У разі виникнення необхідності для вирішення виробничих питань на будівельному майданчику ПАТ "КСУ №17" замовляло необхідну техніку у ЗАТ "Харківське управління механізації - 11". Розрахунки за надані послуги проводились на підставі договірних розцінок за фактично відпрацьований час. Договірна ціна на послуги транспорту розроблена на підставі розцінок ДБН Д. 1.1-1-2000 у будівництві.

З огляду на викладені обставини висновок перевірки про завищення сум податкового кредиту, сплачених за отримані від ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" послуги механізмів та транспортних послуг, є необґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів правомірність оскарженого рішення, не надав доказів які б спростовували обгрунтування та данні документів позивача.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2011р. по справі№2а-1670/5474/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГригоров А.М.

Судді Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.