Ухвала суду № 22050998, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/6662/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011р. по справі№2а-1670/6662/11

за позовом Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Ресурс Трейд-Оіл", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Полтаві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2011 року № 0004041502.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011р. по справі №2а-1670/6662/11 вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 10.05.2011 року № 0004041502.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011р. по справі №2а-1670/6662/11 відповідач подав апеляційну скаргу , просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення рішення від 10.05.2011 року № 0004041502, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 61121 грн., був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 21.03.2011 року № 2327/15-2/36120882, в якому зроблені висновки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року в сумі 61 121 грн. Зазначені порушення, на думку відповідача, сталися по господарським взаємовідносинам позивача із Приватним підприємством “Нафта-Капітал”.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.11.2010 року між ПП “Ресурс Трейд-Оіл” та ПП “Нафта-капітал” укладено договір поставки № 01/11/10.

Згідно умов договору, Постачальник (ПП “Нафта-капітал”) зобовязується поставити Покупцеві (ПП “Ресурс Трейд-Оіл”), а Покупець зобовязується прийняти вказаний товар і оплатити його, предметом поставки є нафтопродукти: дизельне паливо. Поставка товарів здійснюється на умовах поставки на склад Покупця. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх асортимент, сортамент, номенклатура ін. визначаються у товарних накладних. В момент приймання поставки товару Покупець, здійснює перевірку відповідності кількості та якості товару. Якість товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості. Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідач наполягає на тому, що договір поставки від 01.11.2010 року № 01-11/10, укладений між ПП “Нафта-Капітал” та ПП “Ресурс Трейд-Оіл”, підписаний не уповноваженою особою, оскільки відповідно до наказу 1-К ПП “Нафта-Капітал” “Про виконання обовязків директора ПП “Нафта-Капітал”, ОСОБА_1. приступив до виконання обовязків директора вказаного підприємства з 03.11.2010 року.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як свідчать матеріали справи, ПП “Нафта-капітал”, після підписання договору поставки, вчинялися дії направлені на його виконання, а отже правочин вважається схваленим.

На виконання умов вищевказаного договору ПП “Нафта-Капітал” виписано ПП “Ресурс Трейд-Оіл” податкову накладну від 30.11.2010 року № 654 на загальну суму 366726 грн. в т.ч. ПДВ - 61121 грн.

Порушень в оформленні податкової накладної не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

З реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 11 за листопад 2010 року ПП “Ресурс Трейд-Оіл” вбачається, що у розділі отриманих податкових накладних значиться податкова накладна, виписана позивачу ПП “Нафта-Капітал” 30.11.2010 року, сума ПДВ по якій включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року.

Транспортування товару від Постачальника (ПП “Нафта-капітал”) до Покупця здійснювалося спецмашинами (паливоцистернами) із використанням послуг перевізника ФОП ОСОБА_2, що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном, свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів та товарно-транспортними накладними від 30.11.2010 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт приймання-передачі нафтопродуктів підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю № 15 від 30.11.2010 року, складеного відповідно до умов договору поставки від 01.11.2010 року № 01-11/10, згідно якого позивачем прийнято дизельного палива обємом 54376 літрів.

На виконання умов договору ПП “Нафта-Капітал” надано позивачу паспорт якості № 27-1 від 22.01.2010 року, згідно якого якість дизельного палива відповідає вимогам Держстандарту, технічним умовам.

Зберігання дизельного палива здійснювалося в орендованих резервуарах за адресою: вул. Харчовиків, 13, м. Полтава (договір найму (оренди) із ВАТ “Полтавське АТП-1662” від 01.01.2010 року № 17).

Матеріалами справи підтверджується, що у подальшому позивач використав придбані у ПП “Нафта-Капітал” нафтопродукти у своїй господарській діяльності, а саме: для подальшої реалізації ПП “Агрофірма “Гаван” (договір поставки від 23.12.2010 року № 23/12-1) та підтверджується видатковими накладними.

ПП “Ресурс Трейд-Оіл” на підставі податкової накладної, виписаної ПП “Нафта-Капітал”, включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року суму ПДВ 61 121 грн.

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Нафта-Капітал” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, нафтопродукти використані у господарській діяльності позивача - для подальшої їх реалізації.

Таким чином податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП “Нафта-Капітал” податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладних, ПП “Нафта-Капітал” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Посилання відповідача на анулювання 20.01.2011 року за ініціативою Кременчуцької ОДПІ свідоцтва платника ПДВ ПП “Нафта-капітал” не може бути прийнято до уваги, оскільки анулювання здійснено після завершення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ПП “Нафта-Капітал”.

Таким чином, оскільки ПП “Нафта-Капітал” на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Відповідач посилається на порушення ПП “Нафта-Капітал” своїх податкових зобовязань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ПП “Ресурс Трейд-Оіл” по контрагенту ПП “Нафта-Капітал”. Проте Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобовязань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не може вважатись обґрунтованим і твердження відповідача про те, що угода є нікчемною.

Згідно частини 1 статті 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011р. по справі№2а-1670/6662/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.