Ухвала суду № 22050965, 09.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/7712/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М.

представників сторін : позивача Грак С.С., відповідача Зайця С.І.,Перцової Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі№2а-1670/7712/11

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство «Теплоенерго» (далі по тексту КП «Теплоенерго», позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту Кременчуцької ОДПІ, відповідач), в якому просило суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.04.2011р. № 0002612301/1154 та № 0002602301/1153 повністю.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі№2а-1670/7712/11 адміністративний позов Комунального підприємства "Теплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002612301/1154 від 04 квітня 2011 року, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в частині 35323 грн. 93 коп. (тридцять п'ять тисяч триста двадцять три гривні дев'яносто три копійки), з них: за основним платежем - у розмірі 28259 грн. 14 коп. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень чотирнадцять копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 7064 грн. 79 коп.(сім тисяч шістдесят чотири гривні сімдесят дев'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі№2а-1670/7712/11 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, а саме : пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ст.ст. 9, 159 КАС України. Вважає, що позивач у спірних правовідносинах не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути обєктом оподаткування. Стверджує про те, що прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував з підстав та мотивів, викладених в останніх, просив суд апеляційної інстанції скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" , ідентифікаційний код 31700972 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцьке міської ради Полтавської області 20.12.2001 року (свідоцтво серії А00 № 128562, том 1 а.с. 21).

Позивач знаходиться на податковому обліку у Кременчуцькій об'єднаній державні податковій інспекції в Полтавській області з 23.10.2001 року за № 6103 (довідка про взяття на облік платника податків від 24.01.2007 № 78/29-036, том 1 а.с. 23).

Комунальне підприємство "Теплоенерго" зареєстровано платником податку н додану вартість , свідоцтво від 27.12.2001 p., № 23552044 НБ № 175539, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 317009716030.

Як свідчать матеріали справи, у період з 28.01.2011 року по 24.02.2011 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Теплоенерго", код ЄДРПОУ 31700972, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1338/23-209/31700972 від 18.03.2011 року (том 1 а.с. 83-141), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закої України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54150 грн., у тому числі: за квартал 2009 року у сумі 34065 грн., 4 квартал 2009 року у сумі 20085 грн.;

підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 58245 грн., у тому числі: за квітень 2009 року - 13918 грн., за січень 2010 року -7459 грн., за лютий 2010 року в сумі 19876 грн., березень 2010 року -14683 грн., за червень 2010 року в сумі 2309 грн.

04.04.2011 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавській області на підставі вищевказаних висновків акту перевірки № 1338/23-209/31700972 від 18.03.2011 рої винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002602301/1153, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 67687,50 грн. них: за основним платежем - у сумі 54150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13537,50 грн. (том 1 а.с. 143);

№ 0002612301/1154, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 72806,25 грн., з них: за основним платежем - у сумі 58245 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 14561,25 грн. (том 1 а.с. 144).

Дані податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем у адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін (а.с. 11-14).

Позивач, не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Кременчуцької ОДПІ № 0002602301/1153 від 04.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 67687,50 грн. них: за основним платежем - у сумі 54150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13537,50 грн. та № 0002612301/1154 від 04.04.2011 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 32363,57 грн., з них: за основним платежем в розмірі 25890,86 грн. та з штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6472, 71 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при їх прийнятті діяв на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення. Так, суд першої інстанції зазначив, що встановлені обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Інтермаксервіс" згідно договору поставки № 320/1від 30.032009 року, а також між позивачем та ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" згідно договору № СТС-4-29/12 від 29.12.2008 року, тобто про безтоварність даних господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002612301/1154 від 04 квітня 2011 року, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в частині 35323 грн. 93 коп., з них: за основним платежем - у розмірі 28259 грн. 14 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 7064 грн. 79 коп. суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з огляду на приписи ч.2 ст.71 КАС України не доведено факту порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у правовідносинах з Приватним підприємством «Будматкомплект» та Закритим акціонерним товариством «Атом».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно податкової накладної № 42 від 15.06.2010 року позивач придбав у Приватного підприємства «Будматкомплект» кран шаровий у кількості 8 штук на загальну суму 5260,80 грн., з них ПДВ - 876,80 грн. (том 2 а.с. 136). Згідно податкової накладної № 46 від 23.06.2010 року позивач придбав у Приватного підприємства «Будматкомплект» кран шаровий ДУ100 у кількості 5 штук та задвижку 30с41нж Ду80 у кількості 2 штук на загальну суму 8592 грн., з них ПДВ - 1432 грн. (том 2 а.с. 137).

Зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні, податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про ПДВ", підписані та скріплені печаткою Приватного підприємства «Будматкомплект» та внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2010 року (том 2 а.с. 133-134).

У свою чергу ТОВ «Будматкомплект» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том 2 а.с. 107-109) та на момент видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Формування податкового кредиту за наслідками господарської операції з Приватний підприємством «Будматкомплект» позивач здійснював відповідно до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" за першою подією - датою отримання податкових накладних від контрагента.

На підставі податкових накладних, отриманих від Приватного підприємства «Будматкомплект», позивачем сформовано податковий кредит у червні 2010 року в сумі 2309 грн. Копія податкової декларації з податку на додану вартість з додатками наявна матеріалах справи (том 2 а.с. 16-19).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем по справі, що первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні надавалися позивачем перевіряючим у ході проведення перевірки та досліджувалися ними, що знайшло своє відображення в акті перевірки (том 1 а.с. 117).

Позивачем здійснено оприбуткування даних товарів по бухгалтерському обліку та передано отриманий товар на склад згідно накладної на внутрішнє переміщення № ПМ- 0000480 (том 2 а.с. 142-144). У подальшому товар використано у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями нарядів-завдань за серпень 2010 року (том 2 а.с. 145-146).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем (замовник) та ЗАТ «Атом» (постачальник) укладено договір поставки № 4 від 26.01.2010 року, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а постачальник зобов'язується здійснити поставку на об'єкт ЦТП-244 наступного обладнання MDE-A-45L-2-11 (1 шт.) вартістю 66800 грн. (том 2 а.с. 128).

Також, між позивачем (замовник) та ЗАТ «Атом» (виконавець) укладено договір № 5 від 26.01.2010 року, згідно п.1.1, п. 2.1. якого замовник доручає, а постачальник зобов'язується виконати монтаж обладнання - системи управління MDE-A- 45L-2-11. Договірна вартість робіт складає 800,40 грн., у т.ч. ПДВ - 133,40 грн. Згідно п. 6.1. даного договору після закінчення робіт виконавець передає замовнику проекти актів виконаних робіт форми КБ-2в. З моменту підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін зобов'язання по договору вражаються виконаними (п. 6.4). (том 2 а.с. 132).

На виконання умов договору поставки № 4 від 26.01.2010 року ЗАТ «Атом» виписано рахунки-фактури № СФ-0000002 від 26.01.2010 року та № СФ-0000008 від 22.02.2010 року на загальну суму 66800 грн. (том 2 а.с. 129-130). У відповідності до умов договору № 5 від 26.01.2010 року ЗАТ «Атом» виписано рахунок-фактуру № СФ-0000009 від 23.02.2010 року (том 1 а.с. 66).

ЗАТ «Атом» також виписано наступні податкові накладні: № 16 від 23.02.2010 року, № 15 від 22.02.2010 року, № 12 від 05.02.2010 року на суму ПДВ -11266,73 грн. (том.1 а.с. 69, 72,74), які включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2010 року (том 2 а.с. 183-185).

Зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні, податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" (том 1 а.с. 116).

ЗАТ «Атом» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та на момент видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

На підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ «Атом» у лютому 2010 року, позивачем сформовано податковий кредит лютого 2010 року на суму 11266 грн. 74 коп. Копія податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року з додатком № 5 наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 25-29).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем (замовник) та ЗАТ «Атом» (постачальник) укладено договір поставки № 6 від 03.03.2010 року, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а постачальник зобов'язується здійснити поставку на об'єкт ЦТП-244 наступного обладнання MDE-A-90L-2-22 (1 шт.) вартістю 87300 грн. (том 2 а.с. 177).

Крім того, між позивачем (замовник) та ЗАТ «Атом» (виконавець) укладено договір № 7 від 03.03.2010 року, згідно п.1.1, п. 2.1. якого замовник доручає, а постачальник зобов'язується виконати монтаж обладнання - системи управління MDE-A- 90L-2-22. Договірна вартість робіт складає 800,40 грн., у т.ч. ПДВ - 133,40 грн. Згідно п. 6.1. даного договору після закінчення робіт виконавець передає замовнику проекти актів виконаних робіт форми КБ-2в. З моменту підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін зобов'язання по договору вважаються виконаними (п. 6.4). (том 2 а.с. 176).

На виконання умов договору поставки № 6 від 03.03.2010 року ЗАТ «Атом» виписано рахунки-фактури № СФ-0000015 від 31.03.2010 року та № СФ-0000010 від 03.03.2010 року на загальну суму 87300 грн. (том 2 а.с. 173,174). У відповідності до умов договору № 7 від 03.03.2010 року ЗАТ «Атом» виписано рахунок-фактуру № СФ-000001 від 31.03.2010 року (том 1 а.с. 76).

ЗАТ «Атом» також виписано наступні податкові накладні: № 20 від 26.03.2010 року № 23 від 31.03.2010 року, № 21 від 31.03.2010 року на суму ПДВ - 14683,4 грн. (том.2 а. 167-169), які включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладні за березень 2010 року (том 2 а.с. 163-165).

Зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" (том 1 а.с. 116).

ЗАТ «Атом» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичні осіб підприємців та на момент видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

На підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ «Атом» у березні 2010 року позивачем сформовано податковий кредит березня 2010 року на суму 14683 грн. 40 коп. Копія податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року з додатком № 5 наявна в матеріалах справи (том 2 а.с. 25-29).

Факт отримання обладнання та виконання робіт по його установці позивач підтверджує видатковими накладними № РН-0000002 від 22.02.2010 року, № РН-00000 від 30.03.2010 року, актами виконаних робіт форми КБ-2в, які надавалися перевіряючи про що зазначено у акті перевірки (том 1 а.с. 116).

Колегія суддів зауважує, що не зазначення у акті виконаних робіт форми КБ-2в та довідці про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 дати підписання даних документів керівник замовника (позивача) не спростовує сам факт надання послуг.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання КП «Теплоенерго» у Приватного підприємства «Будматкомплект» та ЗАТ “Атом” крану та обладнання, робіт по установці обладнання повністю підтверджені первинними документами, оформленими належним чином, а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а товар придбано з метою використання позивачем у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих “сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право платника податків на податковий кредит Законом України “Про податок на додану вартість” не поставлено в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, не відображення ними податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям з Приватним підприємств «Будматкомплект» та Закритим акціонерним товариством «Атом» відповідач повязує виключно з недекларуванням зазначеними контрагентами у податкових деклараціях за відповідні періоди податкових зобов'язань про взаємовідносинам з позивачем, про що зазначено в акті перевірки (том 1 а.с. 116, 117).

Слід відмітити, що в акті перевірки відсутні будь-які висновки щодо нереальності та безтоварності господарських операцій з даними контрагентами та вказано, що під час перевірки позивачем були надані всі необхідні документи (том 1 а.с. 117).

У п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про ПДВ" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасно визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому чи внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетні відшкодування.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Суду не надано доказів на підтвердження відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарської операції при купівлі товарів та робіт у Приватного підприємства «Будматкомплект» та Закритого акціонерного товариства «Атом», а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій своїх контрагентів.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, КП "Теплоенерго") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що КП "Теплоенерго" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару (послуг, робіт) у ПП «Будматкомплект» та ЗАТ «Атом» які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства видавши КП "Теплоенерго" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між позивачем та ПП «Будматкомплект», ЗАТ «Атом» угод, та як наслідок правомірність віднесення КП "Теплоенерго" сум податку на додану вартість до податкового кредиту у лютому, березні та червні 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002612301/1154 від 04 квітня 2011 року, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в частині 35323 грн. 93 коп., з них: за основним платежем - у розмірі 28259 грн. 14 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 7064 грн. 79 коп. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 1338/23-209/31700972 від 18.03.2011 року порушень п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення в вищезазначеній частині протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду в частині задоволених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі№2а-1670/7712/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.