Ухвала суду № 22050918, 09.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р.Справа № 2а-9702/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М. - -Перцової Т.С.

представника позивача Карчевського Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі№2а-9702/11/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Теплоелектроцентраль-3» (далі по тексту ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3», позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі по тексту СДПІ по роботі з ВВП у м. Харкові, відповідач), в якому просило суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВВП у м. Харкові від 14.07.2011р. № 0000450843 та № 0000460843.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі№2а-9702/11/2070 в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі№2а-9702/11/2070 скасувати та задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про нікчемність укладених правочинів між позивачем та його контрагентами. Стверджує, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку повністю підтверджується реальність господарських правовідносин ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ “Втеріс”.

Висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період жовтень 2008р. лютий 2011р. та ТОВ “Втеріс” за період: січень 2009р. грудень 2010р. № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року про порушення ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у звязку з чим завищені валові витрати на загальну суму 9398.50грн. та п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим завищено податковий кредит на суму 497824.47 грн., на думку позивача є безпідставними, а прийняті на підставі останніх податкові повідомлення-рішення від 14.07.2011р. № 0000450843 та № 0000460843 такими, що підлягають визнаню судом нечинними.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Теплоелектроцентраль-3" зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Як свідчать матеріали справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період: жовтень 2008р. - лютий 2011р. та ТОВ “Втеріс”, січень 2009р. грудень 2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року (а.с. 11-24, т. 1).

В Акті перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було зроблено висновок про порушення ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у звязку з чим завищені валові витрати на загальну суму 9398.50грн. та п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим завищено податковий кредит на суму 497824.47 грн. (а.с. 24, т. 1).

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року № 0000450843, яким з посиланням на встановлене порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, нараховано податку на прибуток підприємств на загальну суму 4086.50грн. (основний платіж 2350.00 грн., штрафні санкції 1736.50 грн.) (а.с. 25, т. 1) та податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року № 0000460843, яким з посиланням на встановлене порушення вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, нараховано податку на додану вартість на загальну суму 771192.00грн. (основний платіж 497824.00 грн., штрафні санкції 373368.00 грн.) (а.с. 26, т. 1).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень слугували викладені Акті перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про порушення ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та порушення вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаних висновків відповідач дійшов внаслідок встановлення нікчемності угод, укладених між ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" та його контрагентами: ФОП ОСОБА_3 та ТОВ “Втеріс”.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правильності формування позивачем валових витрат по податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість та за період : жовтень 2008р. грудень 2010р., січень 2009р. грудень 2010р., складання податкових накладних виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України) застосуванню при наданні оцінки правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині підлягають положення Закону України “Про податок на додану вартість” (далі по тексту - Закону № 168/97-ВР), Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

При цьому, колегія суддів відмічає, що правовідносини стосовно правильності визначення позивачем валових витрат по податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість та за період з січня 2011р. - лютий 2011р., порядок та підстави звернення позивача з цим позовом, враховуючи дату звернення до суду (26.07.2011 року), регламентовано Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір поставки, предметом якого було надання з боку ФОП ОСОБА_3 послуг з поставки ТМЦ, а саме: електродів, а з боку ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" їх приймання та оплата. Вказаний договір діяв у період з листопада 2008 року по лютий 2009 року. Факт відвантаження придбаного ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" у ФОП ОСОБА_3 товару електродів, на думку позивача, підтверджується: у листопаді 2008 року накладною № А-00542 від 18.11.2008р. (а.с. 75, т. 1), у лютому 2009 року накладною № А-00000082 від 19.02.2009р. (а.с. 95, т. 1). У звязку з придбанням послуг з поставки ТМЦ, а саме: електродів, ФОП ОСОБА_3 ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" були надані податкові накладні № 877 від 14.11.2008р. (а.с. 76, т. 1) та № 94 від 17.02.2009р. (а.с. 96, т. 1). Розрахунки з ФОП ОСОБА_3 проводилися у безготівковій формі платіжними дорученнями № 4685 від 14.11.2008р. у сумі 13200,00 грн. та № 532 від 17.02.2009р. на суму 7236,60 грн.

На підставі вищевикладеного, ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" вважає, що усі операції купівлі продажу із ФОП ОСОБА_3 мали реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими угодами та були укладені із метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

Такиим чином, позивач стверджує про відсутність підстав вважати операції купівлі-продажу ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" з ФОП ОСОБА_3 нікчемними, внаслідок чого висновок податкового органу про завищення валових витрат у сумі 9398,50 грн. та завищення податкового кредиту на суму 3406,10 грн. є неправомірним.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що наявність формально складених вищевказаних первинних документів у позивача без належного підтвердження переміщення такого товару та отримання останнього безпосередньо позивачем свідчить лише про документообіг ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3", а не реальність правочину.

Згідно п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», обєктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) (п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

За визначенням пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Вищенаведене кореспондує також з приписами пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні").

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Беручи до уваги вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що обовязковою умовою для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту у платника податку є реальність здійснення ним господарської операції з поставки товару (робіт, послуг), з дотриманням певних умов, передбачених законодавцем для поставки такого товару (робіт, послуг).

Положеннями частини 2 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Абзацом 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також: для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем та його контрагентом ФО-П ОСОБА_3 товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ (електродів) від ФО-П ОСОБА_3 для підтвердження реальності переміщення товару від продавця до покупця, акти приймання-передачі продукції не складалися.

Документів, які б підтверджували транспортування (переміщення) придбаного товару за рахунок позивача ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" на вимогу суду до матеріалів не надано.

Таким чином, позивачем не підтверджено фактичне отримання (переміщення) наведених у договорі поставки товарів ТМЦ від ФО-П ОСОБА_3, внаслідок чого не вбачається можливим встановлення руху товару від продавця (постачальника) до покупця, а також прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, Отже, придбання таких товарів позивачем не відбулося. Відповідно право на податковий кредит та формування валових витрат по спірній операції у позивача не виникає.

Посилання позивача на укладені договори як на первинні документи, що засвідчують зміст, характер, вартість виконаних контрагентом переміщень від продавця до покупця, колегія суддів не бере до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалалів справи, між ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" та ТОВ “Втеріс” були укладені Договори на виконання робіт, а саме: № 0103Т/151 від 03.03.2008р. на виконання капітального ремонту генератора ТГ-4 на суму 286354,54 грн., ПДВ - 47725,76 грн.; № 0105Т/153 від 14.03.2008р. на виконання капітального ремонту генератора ТГ-4 на суму 224670,37 грн., ПДВ - 37445,06 грн.; № 0106Т/154 від 21.03.2008р. на виконання капітального ремонту генератора ТГ-4 на суму 257720,26 грн., ПДВ 42953,38 грн.; № 0107Т/155 від 27.03.2008р. на виконання капітального ремонту генератора ТГ-4 на суму 294276,58 грн., ПДВ - 49046.10 грн.; № 0109Т/321 від 02.09.2008р. на виконання поточного ремонту генератора ТГ-3 на суму 285968,36 грн., ПДВ-47661,39 грн.; № 0110Т/322 від 05.09.2008р. виконання поточного ремонту генератора ТГ-3 на суму 288512,18 грн., ПДВ - 48085,36 грн.; № 0111Т/323 від 09.09.2008р. виконання поточного ремонту генератора ТГ-3 на суму 297624,75грн., ПДВ-49604,12грн.; № 03-09Т/88 від 14.03.2009р. виконання поточного ремонту генератора ТГ-4 на суму 128058,68 грн., ПДВ - 21343,11грн.; № 145 від 12.05.2009р. виконання поточного ремонту генератора ТГ-3 на суму 80467,91 грн., ПДВ - 13411,32 грн.; № 204 від 15.06.2009р. на виконання поточного ремонту генератора ТГ-4 на суму 81593,84 грн., ПДВ - 13598,97 грн.

На підтвердження проведення капітального ремонту позивачем до матеріалів справи долучені акти приймання передачі виконаних робіт: за жовтень 2009р. від 30.10.2009р. (а.с. 110-115, т. 1), за вересень 2009р. від 30.09.2009р. (а.с. 124-128, т. 1, 135-139, т. 2), за лютий 2009р. від 27.02.2009р. (а.с. 51-55, 64-68, 72-74, 81-82, т. 2), за березень 2009р. від 01.04.2009р. (а.с. 56-59, 75-76, 83-85, 121-124, т. 2), за січень 2009р. (а.с. 90-95, 100-103, 107-109, 110-112, 113-115, т. 2), за червень 2009р. (а.с. 128-131, т. 2), за січень 2010р. (а.с. 145-151, т. 2), за лютий 2010р. (а.с. 154-159, т. 2), за жовтень 2010р. (а.с. 163-168, т. 2), за серпень 2010р. (а.с. 173-178, 182-185, 189-194, 198-204, 208-211, 215-220, 224-227, 231-237, 241-246, т. 2), за грудень 2010р. (а.с. 1-5, 38-42, 46-49, 53-56, т. 3), за листопад 2010р. (а.с. 8-11, 15-19, 23-27, 31-34, т. 3).

Також, позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за спірний період надані до матеріалів справи отримані від ТОВ “Втеріс” податкові накладні, які були включені до реєстрів отриманих податкових накладних та відображені в Деклараціях з податку на додану вартість.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість (з урахуванням періоду, що перевірявся) визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України №168-97/ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Матеріалами справи іпдтверджено, що у позивача під час проведення перевірки відповідачем були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість на суму 497824.47 грн. за листопад 2008 року, лютий, червень 2009 року, січень, червень, грудень 2010 року.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у звязку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

З аналізу положень пп. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані договори та акти приймання-передачі виконаних робіт не є достатнім доказом реальності виконання угод, укладених між позивачем та його контрагентами з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції.

Дослідивши зміст вищенаведених актів приймання передачі виконаних робіт по договору з капітального ремонту генератора ТГ-4, ТГ-3, колегією суддів встановлено, що виконавець - ТОВ “Втеріс”, вказує, що виконав роботи, обумовлені вказаними договорами.

Слід відмітити, позивачем жодним чином не обумовлено необхідність їх проведення з періодичністю та обсягом поточних та капітальних ремонтів генераторів ТГ-4, ТГ-3, а саме: не обґрунтована економічна та технічна доцільність проведення.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що при проведенні капітального ремонту генератора ТГ-4, були укладені відповідні договори на їх проведення № 01031/151 від 03.03.2008р. на суму 286354,54 грн., № 0105Т/153 від 14.03.2008р. на суму 224670,37грн., № 01067/154 від 21.03.2008р. на суму 257720,26 грн., № 0107Т/155 від 27.03.2008р. на суму 294276,58грн., та поточного його ремонту, були укладені відповідні договори на їх проведення№03-9Т/88від14.03.2009р. на суму 128058,68 грн., № 204 від 15.06.2009р. на суму 81593,84 грн.

Однак, з існуючих на теперішній час ринкових цін на подібне обладнання вбачається, що вартість капітального та поточного ремонтів за проміжок часу з 03.03.2008р. по 15.06.2009р., перевищує вартість нового аналогічного обладнання.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ремонту підлягало обладнання, за допомогою якого вироблялась електрична та теплова енергія. Між тим, позивачем не надано до суду жодних доказів того, що у звязку з вказаним ремонтом, виведені з експлуатації генератори ТГ-4, ТГ-3, для підтримки потужності енергетичної системи, замінювались іншими; тимчасове виведення їх з експлуатації було погоджено з НЕК України, тощо. Більш того, за часом проведення капітального та поточного ремонтів генератора ТГ-4 вбачається, що їх основна частина припадає на опалювальний сезон.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано до суду жодних доказів того, що у звязку з вказаним ремонтом, виведений з експлуатації генератор ТГ-4, був замінений по схемі взаємозамінюваності іншим, який замість генератора ТГ-4 використовувався для вироблення теплової енергії для кінцевого споживача в безперервному циклі, як не наведена доцільність проведення таких робіт саме у вказаний період часу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтверджує, що донарахування позивачу за вказаний період податкових зобовязань по податку на додану вартість в загальній сумі 871 192 грн. та по податку на прибуток в загальній сумі 4086,50 грн. у здійснено відповідачем на цілком законних підставах.

За таких обставин, оскаржувані спірні податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВВП у м. Харкові від 14.07.2011р. № 0000450843 та № 0000460843 є такими, що прийняті з урахуванням положень ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі№2а-9702/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.