Ухвала суду № 22050885, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-10909/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі№2а-10909/11/2070

за позовом Виробничо-комерційної фірми " Надежда"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

18.08.2011 року, Виробничо-комерційна фірма «Надежда» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001052330 від 10.08.2011 року, та № 0001042330 від 10.08.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001052330 від 10.08.2011 року, та № 0001042330 від 10.08.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 4 жовтня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.04.2008 року по 31.03.2011 рік, про що був складений акт № 2753/233/22629098 від 29.06.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні ч.5 ст.203,ч1,2чт.215,ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів з постачальниками ПП «Світ Касандри 350»; ТОВ «Техно-Асавир» при придбанні товарів (послуг) за вересень 2009 року, за листопад 2010 року; п.5.1.п.п.5.2.1ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 43719 грн.. у тому числі: за 2 квартал 2009 року на суму 11165 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 8056 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 10075 грн., за 4 квартал 2010 року 14423 грн.; п.п.7.4.1.п.п.7.4.4 та п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 155261 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 20380 грн., за травень 2009 року в сумі 20452 грн., за червень 2009 року в сумі 30025 грн.;за липень 2009 року в сумі 24247 грн.; за серпень 2009 року в сумі 21980 грн.; за вересень 2009 року в сумі 6445 грн. за листопад 2009 року в сумі 12133 грн., за грудень 2009 року в сумі 8060 грн.; за листопад 2010 року в сумі 11539 грн.

За результатами перевірки відповідачем були ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0001042330 від 10.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток підприємств на суму 54 648,075 грн., із них за основним платежем 43719 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10929,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001052330 від 10.08.2011 року , яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість усього на суму 194076,25 грн., із них за основним платежем 155261 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38815,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) такими платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом ставиться до вини позивачу відсутність реального характеру від господарських операцій з ПП «Світ Касандри 350», ТОВ «Техно-Асавир»; ТОВ «Схід-Профбуд»; ТОВ «Проф-рембуд»; ТОВ «Опт-промзапчасть плюс» ; ТОВ «Опт-торгспецзапчастина».

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП «Світ Касандри 350» з яким був укладений договір №1 від 01.11.2010 року на проведення ремонтних робіт автомобільної техніки; з ТОВ «Техно-Асавир» з яким був укладений договір №1 від 01.09.2009 року та №2 від 01.10.2010 року про здійснення консультаційних послуг; з ТОВ «Схід-Профбуд» з яким був укладений договір від 12.01.2009 року та 02.03.2009 року про виконання робіт; ТОВ «Проф-рембуд» про купівлю-продаж автозапчастини від 02.03.2009 року на суму 52200,00 грн.; від 11.05.2009 року на суму 48435,00 грн., від 01.06.2009 року на суму 44660,00 грн., ТОВ «Опт-промзапчасть плюс» договір купівлі-продажу від 01.06.2009 року на суму 55875,00 грн. від 01.07.2009 року на суму 59457,50 грн.; від 01.08.2009 року на суму 53200,00 грн., ; ТОВ «Опт-торгспецзапчастина» договір купівлі-продажу від 02.11.2009 року товару на суму 72798 грн.; від 01.06.2009 року про проведення технічного обслуговування автомобільної техніки; від 01.07.2009 року про проведення робіт по технічному обслуговуванню та ремонту робіт автомобільної техніки.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про незазначення в актах про отримані послуги змісту та обсягу, одиниці виміру отриманих послуг, на відсутність у контрагентів позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз»ясень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі№2а-10909/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2012 р.