Ухвала суду № 22050878, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-9725/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову від 05.09.2011р. по справі№2а-9725/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-кондитерська група "Лісова казка"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000600700 від 18.07.2011 року про зменшення позивачем розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71125,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000600700 від 18.07.2011 року відповідача.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 05.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відомостей взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Майра» за період з 01.10.2010 року 31.12.2010 року, про що був складений акт від 06.07.2011 року № 3138/07-0/33066477.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.198.3ст.198 ПК України, а саме: завищено суму податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 71125 грн., в результаті чого зменшено суму залишку від»ємного значення у розмірі 71125 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0000600700 про зменшення від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71 125 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. але не вище рівня звичайний цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з приданням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11ст.201 ПК України).

Податковим органом ставить під сумнів реальний характер господарської операції з ТОВ «Майра» та правильність формування податкового кредиту, оскільки за результатами автоматизованої бази співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено, що між позивачем та ТОВ «Майра» лічаться розбіжності податкового кредиту на суму 71125,01 грн.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Майра» з яким була укладена угода від 01.08.2010 року № М-0108-3-КП поставки цукру.

Позивачем для підтвердження реального характеру даної господарської операції були надані документи первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов"язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про укладання ТОВ «Майра» договору для штучного завищення вартості продукції, та неможливості придбавання ним товару, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз"ясень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов"язаннях платника податку у зв"язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Крім цього, колегія суддів зауважує про те, що наявність розбіжності у деклараціях з податку на додану вартість не може бути підставою для визнання відсутності реального характеру господарських операцій.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову від 05.09.2011р. по справі№2а-9725/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2012 р.