Постанова № 22050562, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 2а-9912/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від28.09.2011р. по справі№2а-9912/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Діпрозаводтранс"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29.07.2011 року, Відкрите акціонерне товариство “ДІПРОЗАВОДТРАНС” ( далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова( далі відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 19.04.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ДІПРОЗАВОДТРАНС" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 19.04.2011 року.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "ДІПРОЗАВОДТРАНС" (61012, м. Харків, вул. Енгельса, б. 29 а, код 01095927) державне мито у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення за правилами ч.2 ст.71 КАС України, а викладені в акті перевірки від 05.04.2011 року № 519/22-008/01095927 таким чином, судом першої інстанції зроблено висновок, що поданий позов підлягає задоволенню, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000062200 підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.

Яв встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, в період з 28.03.2011 року по 30.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по переказуванню іноземної валюти на користь нерезидента без отримання індивідуальної ліцензії НБУ, за результатами якої було встановлено порушення ВАТ “ДІПРОЗАВОДТРАНС”пп. а п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему оподаткування і валютного контролю”в частині перерахування нерезиденту (Некомерційне партнерство сприяння у попередженні шкоди на підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування “СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ”) грошових коштів у розмірі 180000,00 російських рублів (екв. 41095,80 грн.) без отримання індивідуальної ліцензії, що відображено в акті від 05.04.2011 року № 519/22-008/01095927.

З посиланням на акт перевірки від 05.04.2011 року № 519/22-008/01095927 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062200, яким позивачу нараховано суму грошового зобовязання за платежем штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 41095,80 грн.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відкрите акціонерне товариство “ДІПРОЗАВОДТРАНС”має статус юридичної особи (код 01095927).

Основним видом діяльності ВАТ “ДІПРОЗАВОДТРАНС”є діяльність у сфері інжинірингу, а також діяльність у сфері геології та геологорозвідування, дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометереорології.

Відповідна діяльність потребує свідоцтва про допуск до робіт, які впливають на безпеку обєктів капітального будівництва. Для отримання даного свідоцтва позивач повинен бути членом Некомерційного партнерства сприяння у попередженні шкоди підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування “СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ”, Російська Федерація.

Некомерційне партнерство сприяння у попередженні шкоди та підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування “СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ”(далі -Партнерство) є резидентом Російської Федерації та відповідно до п. 1.2 Статуту, затвердженого загальними зборами засновників Некомерційного партнерства сприяння у попередженні шкоди та підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування “СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ” Протокол № 1 від 17.10.2008 року, здійснює свою діяльність відповідно до Конституції Російської Федерації, Цивільного кодексу Російської Федерації, Градостроительного кодекса РФ від 29.12.2004 р. № 190-ФЗ, Федерального закону “О некоммерческих организациях”№ 7-ФЗ от 12.01.1996р. та Статуту.

Відповідно до п. 7.1 Статуту, Партнерства відкрито для вступу нових членів.

Членами Партнерства можуть бути фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які визнали Статут та внесли відповідні внески (п. 7.2 Статуту).

Прийом нового члена Партнерства відбувається Загальними зборами членів Партнерства на підставі поданого ним заявою на імя Директора Партнерства, який представляє заявника на якнайближчих з дня подачі заяви Загальних зборів членів.

Також, як встановлено судом першої інстанції, ВАТ “ДІПРОЗАВОДТРАНС” подало заяву від 10.02.2009 року № 10-58а/д на імя Директора Партнерства з прохання про його прийняття у члени Партнерства.

Як вбачається з витягу з Протоколу № 7 Загальних зборів членів Партнерства 12.02.2009 року на Загальних зборах Партнерства було вирішено прийняти в члени Некомерційного партнерства сприяння у попередженні шкоди та підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування “СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКО”³дкрите акціонерне товариство “ГІПРОЗАВОДТРАНС”. Даний протокол підписаний Директором Партнерства та скріплений печаткою.

Матеріали справи містять копію свідоцтва № 2005, яким посвідчується факт членства позивача в складі Партнерства.

Відповідно до п.6.2.3 Статуту Партнерства його члени зобов'язані своєчасно вносити членські внески відповідно до рішення загальних зборів членів Партнерства.

Пунктом 7.4 Статуту Партнерства визначене зобов'язання щодо сплати вступного внеску на протязі трьох днів з дня прийняття рішення Загальними зборами Партнерства про прийняття у члени.

Відповідно до Протоколу № 3 від 28.01.2009 року на Загальних зборах Партнерства було установлено розмір вступного внеску в Партнерство 100000 (сто тисяч) рублів; а також розмір щорічного членського внеску у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) рублів. Даний протокол підписаний Директором Партнерства та скріплений печаткою.

26.03.2009 року Позивачем на користь нерезидента Некомерційного партнерства сприяння у попередженні шкоди та підвищення якості робіт в галузі архітектурно-будівельного проектування “СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ”, Російська Федерація (номер рахунку 40703810302200000036 в ОАО “Альфа-банк”, м. Москва) були здійснені перекази у сумі 100000 російських рублів (платіжне доручення від 25.03.2009 року), як оплата вступного внеску; у сумі 80000 російських рублів (платіжне доручення від 25.03.2009 року № 229) як оплата щорічного членського внеску.

Відповідно до пунктом 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему оподаткування і валютного контролю”(в редації, яка діяла на час існування спірних правовідносин), зокрема, передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя; платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності; платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів.

Аналіз вищезазначеного, вказує, що операції щодо перерахування нерезиденту вступних та членських внесків у вказаному переліку, як винятковий випадок, не зазначено, однак операція щодо перерахування валютних цінностей ВАТ „Діпрозаводтранс" потребує отримання індивідуальної ліцензії.

Щодо посилання суду першої інстанції на п. 1.5 вказаного Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих операцій, затверджений постановою НБУ від 17.06.04 №266 (в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин) яким передбачено, що не вимагається отримання ліцензії на проведення операцій, пов'язаних з переказуванням іноземної валюти за межі України суб'єктами господарювання - резидентами (якщо це підтверджено відповідними документами), з метою: сплати суб'єктами господарювання - резидентами вступних чи членських внесків міжнародним організаціям.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку ВАТ „Діпрозаводтранс" було перераховано кошти Некомерційному партнерству сприяння у попередженні шкоди та підвищення якості робіт в галузі архітектурно - будівельного проектування „СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ" (Російська Федерація), а документального підтвердження, що вказане підприємство є саме міжнародною організацією, матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в статуті нерезидента також немає посилання, що вказане підприємство являється міжнародною організацією.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують віднесення Некомерційного партнерства сприяння у попередженні шкоди та підвищення якості робіт в галузі архітектурно - будівельного проектування „СОВЕТ ПРОЕКТИРОВЩИКОВ" (Російська Федерація) до міжнародної організації, то керуватися п. 1.5 Положення №266 в даному випадку, на думку колегії суддів неправомірно.

Щодо посилання, судом першої інстанції на п. 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 року за № 209/4430 та на п. 1.4 зазначеного вище Положення , колегія суддів зазначає наступне, ВАТ „Діпрозаводтранс" в результаті перерахування іноземної валюти у вигляді вступного та членського внеску, не отримувало від нерезидента майнові права, тобто право на володіння будь-якою річчю не виникало.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що ВАТ „Діпрозаводтранс" здійснено перерахування іноземної валюти нерезиденту як оплата за майнові права, є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про невиконання Відкритим акціонерним товариством “ДІПРОЗАВОДТРАНС” вимог законодавства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 19.04.2011 року є законним та обгрунтованим.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-9912/11/2070 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБондар В.О.

Судді Кононенко З.О. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 13.02.2012 р.