Постанова № 22050405, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р. Справа № 2а-2187/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засіданняДерев'янко А.О.

Представник позивача - Ягло А.О.

Представник відповідача - Жданова О.М.

Представник відповідача - Каменецька О.Є.

Прокурор - Гавриленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Акціонерного товариства "Стома" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2011р. по справі№2а-2187/11/2070

за позовом Акціонерного товариства "Стома"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

за участю прокуратури м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство "Стома", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 09.03.2011р. № 000030854, № 0000290854 та № 0000280854.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних та актів виконаних робіт сформовано валові витрати при обчисленні податку на прибуток та податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БМП СхідБуд». Висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про нікчемність угод АТ «Стома» з ТОВ «БМП СхідБуд» та необхідність коригування у звяку з цим валових витрат та податкового кредиту вважає протиправними, оскільки питання про недійсність правочину відповідно до положень Цивільного кодексу України має вирішуватись судом, а будь-які судові рішення з цього приводу відсутні. Вважає, що нормами чинного законодавства не передбачено відповідальності платника податків за дії чи бездіяльність його контрагентів. Наполягає на тому, що у АТ «Стома» не виникало законодавчо визначеного обовязку щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток підприємств, а висновки відповідача з цього приводу не відповідають ні вимогам законодавства, ні фактичним обставинам, оскільки АТ «Стома» не приймалось рішення про нарахування та виплату дивідендів. В частині встановлених Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові порушень податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Спецфарм плюс» позивач звернув увагу суду на втручання органу державної податкової служби в господарську діяльність субєкта господарювання, який має виключне право на самостійне встановлення ціни. Висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про те, що договірні ціни по взаємовідносинам з ТОВ «Спецфарм плюс» не відповідають звичайним цінам вважає недоведеними, а нарахування у звязку з цим сум податкових зобовязань - безпідставними.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі за текстом відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) в наданих до суду письмових запереченнях на позов вимоги адміністративного позову не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач в складі податкового кредиту та валових витрат відобразив суми за господарськими операціями з ТОВ «БМП СхідБуд», реальність здійснення яких належним чином не підтверджена. Наголосив на тому, що АТ «Стома» порушено законодавчо визначений обовязок щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток при оподаткуванні дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Стверджує, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Спецфарм плюс» не дотримано порядку визначення податкового кредиту виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, що передбачено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З цих підстав просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року адміністративний позов Акціонерного товариства "Стома" задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 09 березня 2011 року №0000280857 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1114312,50 грн., в т.ч. основний платіж - 891450,00 грн., санкції - 222862,50 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 19, 61, 67 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про ціни та ціноутворення», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податкового кодексу України, ст. 71 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про господарські товариства», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині без змін.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача та прокурор, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови в частині відмови в задоволенні позову, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Стома" підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Акціонерне товариство «Стома» 29.12.1993р. пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради та отримав відповідне свідоцтво серії А01 за № 076961, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців перебуває з кодом 00481318. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та з 14.09.2000р. зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво від 14.09.2000р. за № 30007031. Позивач здійснює господарську діяльність в сфері виробництва та реалізації лікарських засобів та стоматологічних матеріалів. Перелічені обставини визнані сторонами по справі, у суду не має сумнівів в їх достовірності та добровільності визнання, а тому ці обставини додатково перед судом не доводяться.

Відповідачем згідно зі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 75 та ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку АТ «Стома» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт № 509/23-106/00481318 від 21.02.2011р. (том.1, а.с.19-а.с.270).

Висновками акту перевірки № 509/23-106/00481318 від 21.02.2011р. встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 587135,00 грн.; п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до несплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств з суми дивідендів за 2009 рік по строку до 01.07.2010р. в розмірі 891450,00 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 138666,00 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у сумі 319767,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки № 509/23-106/00481318 від 21.02.2011р. відповідачем 09.03.2011р. відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, ст. 77, п. 123.1 ст. 123, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення № 000030854 (том 2, а.с.1), яким АТ «Стома» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, вересень та жовтень 2009р., березень, квітень, червень, липень та серпень 2010р. в загальному розмірі 280037,00 грн., та з урахуванням відшкодованих сум за липень, вересень та жовтень 2009р. визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 77225,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19306,25 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000290854 (том 2, а.с.3), яким АТ «Стома» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009р., квітень, червень та серпень 2010р. в загальному розмірі 178396,00 грн., та з урахуванням відшкодованих сум за жовтень 2009р. визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 61441,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15360,25 грн.; також відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000280854 (том2, а.с.5), яким АТ «Стома» збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1848231,25 грн., з яких 1478585,00 грн. за основним платежем та 369646,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09 березня 2011 року №0000280857 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1114312,50 грн., в т.ч. основний платіж - 891450,00 грн., санкції - 222862,50 грн. , виходив з того, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові при розгляді справи не надано жодних доказів щодо прийняття АТ «Стома» рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів в 2010 році, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток. Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що АТ «Стома» листами від 08.02.2011р. № 236 та № 237 повідомляло відповідача про відсутність рішення уповноваженого органу товариства щодо виплати дивідендів та прийняте рішення про залишення прибутку нерозподіленим, а також надавало відповідний витяг з протоколу загальних зборів акціонерів № 22 від 20.07.2010р.

З наведених підстав суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 21.02.2011р. № 509/23-106/00481318 про порушення позивачем п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та нарахування авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 891450,00 грн., що розрахований СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові за ставкою податку, встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з 30 відсотків чистого прибутку АТ «Стома» за 2009 рік в розмірі 11886000,00 грн. згідно з даними звіту про фінансові результати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дивіденд визначено як частину чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів, які товариство виплачує виключно грошовими коштами.

За приписами ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Водночас, за змістом ч. 3 та ч. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» виплаті дивідендів має передувати рішення про їх виплату, прийняте уповноваженим органом товариства.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Оподаткування дивідендів врегульовано п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Виходячи зі змісту вказаних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які для даних правовідносин є спеціальними, правомірним є висновок про те, що обовязок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). Саме із такого рішення випливають в тому числі і податкові зобов'язання, які визначив контролюючий орган. Такий висновок суду ґрунтується на системному тлумаченні п.п. 7.8.2. та п.п 7.8.5. п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як свідчать матеріали справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові при розгляді справи не надано жодних доказів щодо прийняття АТ «Стома» рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів в 2010 році, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що АТ «Стома» листами від 08.02.2011р. № 236 та № 237 (том2, а.с.218-а.с.220) повідомляло відповідача про відсутність рішення уповноваженого органу товариства щодо виплати дивідендів та прийняте рішення про залишення прибутку нерозподіленим, а також надавало відповідний витяг з протоколу загальних зборів акціонерів № 22 від 20.07.2010р.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 21.02.2011р. № 509/23-106/00481318 про порушення позивачем п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та нарахування авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 891450,00 грн., що розрахований СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові за ставкою податку, встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з 30 відсотків чистого прибутку АТ «Стома»за 2009 рік в розмірі 11886000,00 грн. згідно з даними звіту про фінансові результати (том 2, а.с.221).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011р. № 0000280857 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1114312,50 грн., в т.ч. основний платіж 891450,00 грн., санкції 222862,50 грн., є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року по справі№2а-2187/11/2070 в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 09.03.2011р. № 000030854, № 0000290854, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність достатніх трудових ресурсів, необхідних основних фондів та обладнання для виконання укладених угод щодо здійснення будівельної діяльності підтверджує формальний характер укладених договорів підряду без наміру їх реального виконання. Договори підряду позивача з ТОВ «БМП СхідБуд» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при визначенні звичайних цін з урахуванням митної вартості товару відповідач діяв в межах повноважень, наданих п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000030854 від 09 березня 2011 року:

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно до ст. 1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать матеріали справи, АТ «Стома» у періоді з 01.04.2009 по 30.09.2010 року було придбано обладнання та ремонтно-монтажні роботи від ТОВ «БМП СхідБуд» (м. Харків, код ЄДРПОУ 33412958) на загальну суму 4427786,18 грн., в т.ч. ПДВ - 737964,36 грн. В податковому обліку АТ «Стома» сформовано валові витрати у зв'язку з поліпшенням основних фондів по взаємовідносинам з ТОВ «БМП СхідБуд» в сумі 2348542 грн., в тому числі за: вересень 2009 - 750000 грн., січень 2010 - 58333,33 грн., квітень 2010 - 862410,3 грн., травень 2010 - 566667 грн., червень 2010 - 10099 грн., липень 2010 - 101032,37 грн. До складу валових витрат АТ «Стома» віднесено вартість виконаних робіт від ТОВ «БМП СхідБуд» на підставі наступних первинних документів: договір № 122 від 24.06.2009 року на суму 1200000,00 грн. (том 2, а.с. 70-71) та акт №1 від 30.09.2009 р. на суму 1200000,00 грн.; договір №2 від 01.02.2010 року на суму 1832468,40 грн. (том 2, а.с. 73-75) та акт№1 від 31.03.2010 р. на суму 365984,40 грн., акт №4 від 30.06.2010 р. на суму 1258819,20 грн., акт №5 від 30.07.2010 р. на суму 207664,80 грн.; договір № 4 від 01.02.2010 року на суму 651479,00 грн. (том 2, а.с. 47-50) та акт №2 від 31.03.2010 р. на суму 329123,21 грн., акт №3 від 30.06.2010 р. на суму 228128,40 грн., акт №4 від 31.07.2010 р. на суму 22968,65 грн., акт №5 від 31.07.2010 р. на суму 28461,00 грн.; договір № 9 від 14.05.2010 року на суму 12118,80 грн. та акт №1 від 30.06.2009 р. на суму 12118,80 грн. (том 2, а.с. 39-41).

АТ «Стома» у періоді з 01.04.2009 по 30.09.2010 було перераховано передплати ТОВ «БМП СхідБуд» (м. Харків, код ЄДРПОУ 33412958) на загальну суму 6537202,46 грн., в т.ч. ПДВ - 1089533,74 грн. До складу податкового кредиту АТ «Стома» віднесло суми ПДВ з вартості робіт відповідно до угод про виконання робіт між АТ «Стома» та ТОВ «БМП СхідБуд» № 122 від 24.06.2009 року, №2 від 01.02.2010 року, № 4 від 01.02.2010 року, №9 від 14.05.2010 року на суму 280036,72 грн., в тому числі по періодам: червень 2009 - 49005 грн., серпень 2009 - 23679,25 грн., вересень 2009 - 4541,17 грн., лютий 2010 - 33267,50 грн., березень 2010 - 23592,12 грн., травень 2010 - 130845,05 грн., червень 2010 - 1191,68 грн., липень 2010 - 13914,94 грн.

Віднесення сум ПДВ було здійснено на підставі наступних податкових накладних ТОВ "БМП СхідБуд": №28 від 26.06.2009 р. на суму 900000,00 грн. (в т.ч.: ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 49005,00 грн.), №30 від 03.07.2009 р. на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 14 497,50 грн.), №41 від 19.08.2009 р. на суму 45 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 4 349,25 грн.), №43 від 31.08.2009 р. на суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 4 832,50 грн.), №48 від 16.09.2009 р. на суму 55 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 4541,17 грн.), №3 від 09.02.2010 р. на суму 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 33267,50 грн.), №5 від 16.03.2010 р. на суму 160 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 9733,33 грн.), №7 від 31.03.2010 р. на суму 15984,40 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 972,38 грн.), №8 від 31.03.2010 р. на суму 169123,21 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 10288,33 грн.), №9 від 31.03.2010 р. на суму 42708,04 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 2598,07 грн.), №10 від 14.04.2010 р. на суму 184015,60 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 15027,94 грн.), №11 від 29.04.2010 р. на суму 630 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 51450,00 грн.), №12 від 29.04.2010 р. на суму 108168,75 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 8833,78 грн.), №17 від 26.05.2010 р. на суму 550 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 44916,67 грн.), №18 від 26.05.2010 р. на суму 130 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 10616,67 грн.), №22 від 15.06.2010 р. на суму 6059,40 грн. ( в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 595,84 грн.), №26 від 30.06.2010 р. на суму 6059,40 грн. ( в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 595,84 грн.), №34 від 30.07.2010 р. на суму 102468,40 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 9905,28 грн.), №35 від 30.07.2010 р. на суму 41479,30 грн. (в т.ч. ПДВ з урахуванням коефіцієнту розподілу - 4009,67 грн.), (том 2, а.с. 86-104).

Всі перелічені первинні документи були подані одночасно з позовною заявою та є наявними в матеріалах справи.

Дотримуючись положень пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", АТ "Стома" отримало від ТОВ "БМП СхідБуд" належним чином оформлені податкові накладні та правомірно віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість за ними у відповідні звітні періоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що наявність у Покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, оскільки жодна норма спеціального Закону України "Про податок на додану вартість" не містить підставою для виключення з податкового кредиту по податку на додану вартість, обставину, коли "податковий орган доведе, що відомості, які містяться в первинних документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій". Також податкові органи (згідно ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 20 Податкового кодексу України, діючих на момент проведення перевірки) не наділені правом визнання відомостей, що містяться в первинних документах, недійсними.

Неправомірність віднесення в податковому обліку АТ «Стома» до валових витрат операцій з поліпшення основних фондів по взаємовідносинам з ТОВ «БМП СхідБуд» судом першої інстанції в постанові була обґрунтована відсутністю достатніх трудових ресурсів, необхідних основних фондів та обладнання для виконання укладених угод щодо здійснення будівельної діяльності, а отже формальним характером укладених договорів підряду без наміру їх реального виконання, що свідчить про те, що договори підряду позивача з ТОВ "БМП СхідБуд" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Також суд першої інстанції посилається на пункти 5.1. договорів між АТ "Стома" та ТОВ "БМП СхідБуд", але не враховує самого предмету договору (пункт 1.1. договорів), який передбачає можливість виконання робіт із залученням третіх осіб.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Таким чином відсутність у ТОВ "БМП СхідБуд" достатніх трудових ресурсів, необхідних основних фондів та обладнання не може впливати на результати діяльності підприємства - позивача і не може бути підставою для притягнення АТ "Стома" до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця не відносити суми ПДВ до податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в первинних документах, не відповідають дійсності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність у Постачальника послуг (ТОВ "БМП СхідБуд") достатніх трудових ресурсів, необхідних основних фондів та обладнання при фактичному здійсненні господарської операції не є підставою для виключення з валових витрат позивача вказаних операцій згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000290854 від 09 березня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

01 лютого 2009 року був укладений договір поставки №ДГ-9000072 між АТ "Стома" та ТОВ «Спецфарм плюс» (код ЄДРПОУ 36226535) на постачання клапанів аерозольних (том 2, а.с. 9-10). До складу податкового кредиту АТ "Стома" у термін з 30.09.2009 р. по 27.07.2010 р. було включено наступні податкові накладні, виписані ТОВ "Спецфарм плюс": № 51 від 30.09.2009 р. на суму 1113750 грн. (ПДВ з урахуванням методу розподілу податкового кредиту - 91958,63 грн.); № 12 від 02.03.2010 р. на суму 345500,00 грн. (ПДВ з урахуванням методу розподілу податкового кредиту - 21017,92 грн.); № 38 від 06.05.2010 р. на суму 500000,00 грн. (ПДВ з урахуванням методу розподілу податкового кредиту - 40833,33 грн.); № 44 від 26.05.2010 р. на суму 228192,84 грн. (ПДВ з урахуванням методу розподілу податкового кредиту - 18635,75 грн.); № 46 від 01.06.2010 р. на суму 309435,64 грн. (ПДВ з урахуванням методу розподілу податкового кредиту - 30427,84 грн.); № 55 від 16.06.2010 р. на суму 15270,44 грн. (ПДВ з урахуванням методу розподілу податкового кредиту - 1501,59 грн.); № 70 від 06.07.2010 р. на суму 270 000,00 грн. (ПДВ з урахуванням методу розподілу податкового кредиту - 26100,00 грн.); № 78 від 23.07.2010 р. на суму 656454,00 грн. (ПДВ з урахуванням методу розподілу податкового кредиту - 63457,22 грн.). Всі перелічені податкові накладні, а також інші первинні документи (договори, видаткові накладні, виписки банку) є в матеріалах справи та були подані одночасно з позовною заявою (том 2, а.с. 17-24).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що при визначені звичайних цін з урахуванням митної вартості товару відповідач діяв в межах повноважень, наданих п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", з огляду на наступне.

Правилами ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Повноваження в галузі встановлення цін належать Кабінету Міністрів України або за делегуванням його повноважень органами державного управління (ст.ст. 4,8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).

Частиною 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 року N 817/98 передбачено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 1.20.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як свідчать матеріали справи, під час перевірки податковими органами до АТ "Стома" не надходило жодного запиту (що передбачено ст. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства").

Таким чином, на податковий орган покладений обов'язок доведення звичайних цін, а не встановлення їх шляхом видання наказу. Для доведення рівня звичайної ціни можливо використання даних митної вартості, установлюються вони на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом - а саме органами статистики. Відповідач не наділений таким правом, оскільки до кола уповноважених державних органів не входить.

У відзиві на позов та усних поясненнях представники відповідача зазначили, що придбання товару постачальником та продаж його позивачу було здійснено в той або наступний день, відомості про додаткові витрати, зміну номенклатури або характеристик товару відсутні. Проте, доказів цього відповідачем надано не було.

Відповідачем було самостійно безпідставно розширено власну компетенцію, шляхом видання Наказу про застосування звичайних цін без зазначення їх рівня. При цьому, представники відповідача не пояснили, яким саме чином було розраховано рівень звичайних цін, та не змогли надати відповідний розрахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 09.03.2011р. № 000030854, № 0000290854 є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року по справі№2а-2187/11/2070 в частині відмови в задоволенні позову прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Стома" - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2011р. по справі №2а-2187/11/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позову. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства "Стома" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000290854 від 09.03.2011 року та № 000030854 від 09.03.2011 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 р. по справі № 2а-2187/11/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 06.02.2012 р.