Ухвала суду № 22050397, 02.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р.Справа № 2а-12449/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі№2а-12449/11/2070

за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" (далі по тексту ДП МВСУ "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту Дергачівська МДПІ в Харківській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 02.09.2011р. № 0000961521/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов"язання з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року по справі № 2а-12449/11/2070 адміністративний позов Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області винесене відносно Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області", а саме: № 0000961521/0 від 02.09.2011 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП МВСУ «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України. Зазначив, що вказаною нормою Податкового кодексу України не передбачено можливості платника податків, за наявності у нього податкового боргу, спрямовувати кошти в рахунок погашення податкових зобов`язань, що виникли пізніше. Таким чином, стверджує, що кошти, які надійшли від позивача на сплату зобов`язань з податку, збору (обов`язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов`язань з того самого платежу в порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків. За таких обставин, вважає правомірним застосування до ДП МВСУ «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області» штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи за відсутності своїх представників.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" зареєстровано у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Дергачівській міжрайонній Державній податковій інспекції Харківської області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.24-27).

12.08.2011р. Дергачівською МДПІ у Харківській області була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області".

За результатами перевірки складено акт № 686/15-229/08564647/104 від 12.08.11 р., яким зафіксовано порушення п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України а саме: протягом граничного строку несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість: по податковій декларації з ПДВ № 28472 від 19.12.07р. за листопад 2007р. в сумі 14379 грн. по терміну сплати 04.01.08р. фактично сплачено: в сумі 1599,79грн. 28.01.2011р. (термін затримки 1120 днів), в сумі 2108 грн. 28.02.2011р. (термін затримки 1151 днів), в сумі 1684 грн. 18.03.2011р. (термін затримки 1169 днів), в сумі 5591грн. 29.04.2011р. (термін затримки 1211 днів), в сумі 2192грн. 25.05.2011р. (термін затримки 1237 днів), в сумі 1204,21 грн. 23.06.2011р. (термін затримки 1266 днів), по податковій декларації з ПДВ № 32393 від 18.01.08 року за грудень 2007р. в сумі 4733грн. по терміну сплати 30.01.08р. фактично сплачено: в сумі 4733 грн. 23.06.11 р. (термін затримки 1240 днів), по податковій декларації з ПДВ №1838 від 18.02.08р. за січень 2008р. в сумі 45 грн. по терміну сплати 03.03.08р. фактично сплачено: в сумі 45 грн. 23.06.2011р. (термін затримки 1207 днів), по податковій декларації з ПДВ № 3082 від 18.03.08р. за лютий 2008р. в сумі 8873 грн. по терміну сплати 31.03.2008 р. фактично сплачено: в сумі 1233,21грн. 23.06.2011р. (термін затримки 1179 днів), в сумі 7639,79 грн. 23.06.11р. (термін затримки 1179 днів), по податковій декларації з ПДВ № 7607 від 18.04.2008р. за березень 2008р. в сумі 2785 грн. по терміну сплати 30.04.2008р. фактично сплачено: в сумі 2785 грн. 23.06.11р. (термін затримки 1149 днів) (а.с.6-7).

02.09.2011р. на підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0000961521/0, яким на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 1266 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30815 грн. позивач зобов'язан сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 6163 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування вищевказаних спірних податкових повідомлень рішень, суд першої інстанції виходив з того, що останні прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивачем на рахунок УДК в Дергачівському районі Харківської області було перераховано коштів (податок на додану вартість) згідно копій платіжних доручень та квитанцій які містяться в матеріалах справи: за листопад 2007 p. N 148 від 30.11.2007 р. у сумі 4700,00грн.; за грудень 2007 p. N 164 від 26.12.2007 р. у сумі 8000,00грн.; за січень 2008p. N 17 від 23.01.2008 р. у сумі 4733,00грн.; за січень 2008 р. №35 від 28.02.2008р. у сумі 45,00грн.; за березень 2008р. N 51 від 31,03.2008р. у сумі 4000,00грн; за березень 2008р. № 64 від 25.04.2008р. у сумі 2785,00грн. (а.с.10-11, 14, 17, 20, 25).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Законодавством. чинним на час виникнення спірних правовідносин, не містило норми, якою було б визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

У відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашенні зобов'язань платників податків перед бюджетними та державним цільовими фондами" (далі по тексту - Закон 2181) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу які кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА Укр 11.06.2003р. № 290, податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини) та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Нормами п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що право проводити розподіл сплаченої суми у погашення податкового боргу та пені виникає виключно у випадку сплати податкового боргу, а не зобов'язань.

Згідно з пунктом 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Виходячи з положень п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459 (далі за текстом -Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758 (далі за текстом - Порядок), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях.

Колегія суддів зазначає, що ані Законом України «Про податок на додану вартість», ані Законом № 2181, чинними на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено право направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією при спрямуванні коштів в рахунок погашення суми податкового боргу, не було враховано визначене позивачем призначення платежу.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким на час виникнення спірних правовідносин встановлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Як було встановлено судом та позивачем згідно платіжних доручень які містяться в матеріалах справи з зазначенням направлення платежу, своєчасно здійснювало погашення податкового зобов'язання.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на норми п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, оскільки спірні правовідносини склалися до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України).

Зважаючи на те, що відповідачем при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення кількість днів затримки проведення платежів розраховувалася саме з моменту зарахування в обліку грошових надходжень в погашення існуючого боргу 2007-2008р.р. у залежності від календарної черговості його виникнення, то таке застосування санкцій суперечить приписам вищенаведених норм і здійснено за межами компетенції відповідача.

Крім того, колегія суддів відмічає, що відповідач, визначаючи позивачу штрафні (фінансові) санкції 02.09.2011 року за порушення граничного терміну сплати ДП МВСУ "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за листопад 2007 р., грудень 2007 р., січень 2008 р., лютий 2008 р., березень 2008 р., виходить за межі 1095 денного строку, встановленого приписами п.114.1 ст.114, п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

Пунктом 114.1 статті 114 Податкового кодексу України встановлено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно із п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення від 02.09.2011 року № 0000961521/0 про застосування фінансових (штрафних) санкцій у розмірі 6163,00 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі№2а-12449/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.