Ухвала суду № 22050276, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-6946/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.09.2011р. по справі№2а-6946/11/2070

за позовом Приватної фірми "СТЦ-Істок"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08.06.2011 року, Приватна фірма "СТЦ-Істок"( далі позивач) звернулась до суду з позовом до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова ( далі відповідач) в якому просила скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівського району м.Харкова №0000132340 від 19.05.2011 року, №0000142340 від 19.05.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року адміністративний позов Приватної фірми "СТЦ-Істок" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова №0000132340 від 19.05.2011 року, №0000142340 від 19.05.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 08.09.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв”язку з неповним з”ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Також , судом першої інстанції не враховано, вимоги ст. 215, ст.204, ст..228 ЦК України, що на думку відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позов Приватної фірми "СТЦ-Істок" є обґрунтованим та законним .

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватна фірма "СТЦ-Істок" зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.07.1996 року (т.1 а.с.117), видами діяльності за КВЕД - роздрібна торгівля іншими товарами для дому, роздрібна торгівля офісною технікою та устаткуванням, інша поліграфічна діяльність, ремонт радіотелевізійної аудіо- та відеоапаратури, монтаж та установлення контрольно-вимірювальних приладів, ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів (т.1 а.с.118), перебуває на обліку у ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова з 18.07.1996 року №651 (т.1 а.с.120), є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №100303989 НБ №457446 від 18.07.1997 року (т.1 а.с.121).

Фахівцями Державної податкової інспекції Комінтернівського району м.Харкова проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПФ "СТЦ-Істок" (код 24341160) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 р. по 31.12.10 р.

За результатами перевірки складений акт від 05.05.2011 року №540/23-405/24341160 (т.1 а.с.8-43), за висновками якого встановлено порушення п.п.3.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в частині заниження ПДВ на суму 25600,00 грн., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток на суму 32000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 05.05.2011 року №540/23-405/24341160 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000132340 від 19.05.2011 року (т.1 а.с.86), яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток 40000,00 грн., в т.ч. 32000,00 грн. - основний платіж, 8000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000142340 від 19.05.2011 року (т.1 а.с.85), яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 32000,00 грн., з них 25600,00 грн. - за основним платежем, 6400,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для проведення перевірки в акті перевірки відповідачем визначено п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

До суду доказів того, що позивачу до проведення перевірки органом державної податкової служби направлено письмовий запит, на який позивач не надав протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснення та їх документальне підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, запит щодо надання документів на підтвердження факту взаємовідносин за період жовтень-грудень 2010 року з контрагентом ПП “Стилет-Юг” направлено позивачу лише після проведення перевірки, винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень та звернення позивача до суду щодо їх оскарження 21.06.2011 року.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для проведення позапланової документальної перевірки позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в акті перевірки зазначив, що за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р. ПФ "СТЦ-Істок" задекларовано податок на прибуток у сумі 382068,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р. встановлено його заниження у 4-му кварталі на загальну суму 3200,00 грн. у зв'язку з віднесенням ПФ "СТЦ-Істок" до складу валових витрат, витрати пов'язані з придбанням послуг у ПП "Стилет Юг" (код 37048886) на загальну суму 128000,00 грн. у 4-му кварталі 2010 року, по угодах визнаних нікчемними актом перевірки ПП "Стилет Юг" від 09.03.11 р. №614/23-2/37048886, що в силу ст.216 ЦК не створює юридичних наслідків, віднесення підприємствами таких витрат до складу валових суперечить вимогам п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також,як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р. ПФ "СТЦ-Істок" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2305132,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення на загальну суму 25600,00 грн., тобто заниження ПДВ на суму 25600,00 грн. у зв'язку з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту суми у жовтні 2010 р. суму ПДВ - 12000,00 грн., листопаді 2010 р. - ПДВ 10000,00 грн., грудні 2010 р. - ПДВ 3600,00 грн. по податкових накладних, виписаних ПП "Стилет Юг" у зв'язку з придбанням послуг, по угодах визнаних нікчемними актом перевірки від 09.03.11 р. №614/23-2/37048886, що в силу ст.216 ЦК не створює юридичних наслідків, віднесення підприємствами таких витрат до складу валових суперечить вимогам п.п.3.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як, вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді здійснював сервісне обслуговування РРО на торгівельних підприємствах та ремонтні роботи вимірювальної техніки та РРО.

Матеріали справи містять договори, виписки з банку та рахунки по оплаті щодо надання послуг позивачем ПФ "СТЦ-Істок" сервісно-технічного обслуговування юридичним особам ТОВ "Кисет" та СУАП "Європоль" ТОВ.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач залучав до проведення ремонтних робіт працівників ПП "Стилет Юг", що підтверджує реальність надання послуг за договором №97 від 01.10.2010 року. На підтвердження між ПФ "СТЦ-Істок" як замовником та як виконавцем укладено договір №97 від 01.10.2010 року (т.1 а.с.78), згідно умов якого ПФ "СТЦ-Істок" доручає виконавцю ПП "Стилет Юг" виконати ремонт ваговимірювального та торгівельного обладнання. Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму вказану в розрахунку-фактурі або в акті виконаних робіт.

Факт виконання та оплати робіт по ремонту ваговимірювального та торгівельного обладнання підтверджено податковими накладними , актами здачі-прийняття робіт, специфікаціями щодо вартості робіт, актами прийому-передачі матеріальних цінностей після ремонту, посвідченнями про відрядження працівників. Зазначені роботи вчинені на підставі договору №97 від 01.10.2010 року, листів-замовлень (т.2 а.с.22-24) та рахунків-фактур (т.2 а.с.25-27).

Суму податку на додану вартість за договором №97 від 01.10.2010 року у жовтні 2010 р. суму ПДВ - 12000,00 грн., листопаді 2010 р. - ПДВ 10000,00 грн., грудні 2010 р. - ПДВ 3600,00 грн. по податкових накладних виписаних ПП "Стилет Юг" включено до складу податкового кредиту ПФ "СТЦ-Істок", також позивачем віднесено до складу валових витрат, посилаючись на вказаний договір, у 4-му кварталі суму в розмірі 3200,00 грн.

Таким чином, позивачем до суду надано належні та достатні докази того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Стилет Юг".

Як вбачається з ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність звязку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до довідки АА №319649 - видами діяльності за КВЕД позивача - роздрібна торгівля іншими товарами для дому, роздрібна торгівля офісною технікою та устаткуванням, інша поліграфічна діяльність, ремонт радіотелевізійної аудіо- та відеоапаратури, монтаж та установлення контрольно-вимірювальних приладів, ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів (т.1 а.с.118)

Надання послуг ПП "Стилет Юг" позивачу по ремонту торгівельного обладнання та ваговимірювального обладнання дозволило позивачу вчасно надавати послуги іншим контрагентам та виконувати зобовязання щодо сервісного обслуговування РРО.

На підставі зазначеного вище, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку субєкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання послуг для використання у власній господарській діяльності, судом встановлено правомірність віднесення витрат на придбання послуг по ремонту обладнання у 4-му кварталі 2010 року у сумі 3200,00 грн. до складу валових витрат позивача на підставі первинних документів, зокрема, договору про надання послуг, актів виконаних робіт, рахунку щодо оплати виконаних робіт, податкових накладних.

Щодо правомірності нарахування податкового кредиту колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість врегульовано Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Вищезазначеним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ПП "Стилет Юг" перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість".Статус позивача як платника ПДВ підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем, ні в акті перевірки, ні в ході судового засідання.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Згідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз вищевикладеного свідчить, що право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість у 4-му кварталі 2010 року, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ у 4-му кварталі 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Стилет Юг" - №1289 від 27.12.2010 року на загальну суму 21600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3600,00 грн. (т.1 а.с.80), №1047 від 26.11.2010 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн. (т.1 а.с.82), №188 від 25.10.2010 року на загальну суму 72000,00 грн. в т.ч. 12000,00 грн. (т.1 а.с.84).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 квітні 2009 року).

Як вбачається з акту перевірки №614/23-2/37048886 від 09.05.2011 року, згідно даними додатку 5 до декларацій ПП "Стилет Юг" за жовтень 2010 р., листопад 2010 р., грудень 2010 р. та даних інформаційно аналітичної системи ДПА України "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ПП "Стилет Юг" задекларувало податкові зобов'язання по господарським операціям з ПП "СТЦ-Істок" на суму 25600,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розбіжностей щодо нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту між позивачем та ПП "Стилет Юг" судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи між ПФ "СТЦ-Істок" та ПП "Стилет Юг" укладений договір надання послуг щодо ремонту обладнання №97 від 01.10.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів зазначає, що посилання представника відповідача на невідповідність договорів вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням правових позицій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») як ознаки нікчемного правочину не вбачається.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін .

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також декларування податку на прибуток підприємств, відсутні підстави для донарахування ПФ "СТЦ-Істок" податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню .

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі№2а-6946/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБондар В.О.

Судді Кононенко З.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.