Ухвала суду № 22050239, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/5544/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі№2а-1870/5544/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Насоселектромаш"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.08.2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Насоселектромаш" (далі - позивач) зверулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000622306/27121 від 6 квітня 2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодовання з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 1422,49 грн, у тому числі відшкодувано на момент перевірки 1422,49 грн., штрафні (фінансові) санкції - 355,62 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000612306/0/27122 від 6 квітня 2011 року щодо зменшення від"ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 1422,49 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року позов було задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.04.2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 1422,49 грн, та подактове повідомлення-рішення відповідача № 0000612306/0/27122 від 6 квітня 2011 року щодо зменшення від"ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 1422,49 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 2 листопада 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками позивача була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахуванням сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника подтаку у банку за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди за травень 2009 року, про що було складений акт перевірки №1775/23-6/32318056 від 21.03.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.1.7ст.1,п.п.7.2.3п.7.2.п.п.7.4.1,п.7.4.5п.7.4ст.7.п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2009 року на суму 1422,49 грн., та порушенні п.1.7ст.1,п.п.7.2.3п.7.2.п.п.7.4.1,п.7.4.5п.7.4ст.7.п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем було завищено від"ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації за травень 2009 року на суму 1422,49 грн.

За результатами перевірки були ухвалені подактові повідомлення-рішення № 0000622306/27121 від 6 квітня 2011 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 1422,49 грн, та податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000612306/0/27122 від 6 квітня 2011 року щодо зменшення від"ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 1422,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного вище закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від»ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від»ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом заперечується реальний характер господарської операції з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та правильність формування податкового кредиту за даною господарською операцією.

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод"з яким був укладений договор про поставку двигуна.

Позивачем на підтвердження реального характеру даної господасрької операції були надані копії первинних бухгалтерських документів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даної господарської операції позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про наявність розбіжності між сумою податкового кредиту, що відображено позивачем і податкових зобов"язань ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", то колегія суддів зазначає про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит, та бюджетне відшкодування у залежність від факту сплати податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Крім цього, у відповідності до роз»ясень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі№2а-1870/5544/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2012 р.