Ухвала суду № 22050222, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/7054/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2а-1670/7054/11

за позовом Приватного підприємства "Укрхімпостач"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24.08.2011 року, Приватне підприємство «Укрхімпостач» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава (далі відповідач), в якому просив суд, визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000902310 від 22.06.2011 року відповідача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 22 червня 2011 року № 0000902310.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 27 вересня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд», ПВНВН «Енергомаш», ПП «ІВК»Алекс хіт», ПП «Абріс трейд» за період з 01.11.2008 року по 31.12.2010 року, про що був складений акт від 03.06.2011 року №4760/23-5/31035164.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.4.5п.7.4ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість, а саме: занижено податок на додану вартість у сумі 11980,00 грн., в тому числі у серпні 2009 року в сумі 1 846 грн. та у грудні 2009 року в сумі 10 134 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 року №0000902310 форми»р» , яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14975 грн., у томі числі за основним платежем в сумі 11980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2995 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1п.7.5ст.7 вказаного вище Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної,що засвідчує факт придання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП "Оптима сервіс" та правильність формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією.

В ході господасрької діяльності відповідач мав взаємовідносини з ПП "Оптима сервіс"з яким були укладені усні договори про поставку товаро-матеріальних цінностей в серпні 2009 року та грудні 2009 року, а саме: капролону-Б в кількості 141 кг та гідравлічної лінії високого тиску для системи гідроуправління ПВО в комплекті в кількості 1 шт.

Для підтвердження своїх доводів позивачем були надані копії первинних бухгатреських документів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що було здійснено анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Оптіма сервіс", то колегія суддів зауважує про проведення даних господарських операцій у серпні та грудні 2009 року, тоді як дата анулювання - 13.05.2010 року, тобто після здійснення господарських операцій.

З приводу посилань апеляційної скарги на відсутність у контрагента позивача основних засобів та персоналу для здійснення даних господарських операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз»ясень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Щодо доводів апеляційної скарги про свідчення директора та засновника ПП "Оптима Сервіс" надані під час досудового слідства про відсутність фінасново-господарської діяльності підприємства, то колегія суддів зазначає наступне.

Частина 4 статті 72 КАС України каже, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набарли законної сили, є обов"язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, що розглядає справу про правові наслідки, дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів, не вважає протоколи допиту директора ПП "Оптима сервіс" надані під час досудового слідства доказами обставин, які звільняються від доказування.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2а-1670/7054/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2012 р.