Ухвала суду № 22050103, 08.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р.Справа № 2а-14160/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будтранс Груп" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2а-14160/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Будтранс Груп"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Приватне підприємство «БУДТРАНС ГРУП» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000311800 від 08.07.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.06.2011р., на підставі наказу від 10.06.2011р. № 1181, виданого ДПІ в Московському районі м. Харкова, фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання взаємовідносин з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» за період: грудень 2008 року, лютий, березень, квітень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.06.2011р. № 1934/18/34858456, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту за період: грудень 2008 року, лютий, березень, квітень 2009 року на загальну суму ПДВ 56570,75 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і, як наслідок, не повязані з власною господарською діяльністю.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000311800 від 08.07.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 56570,75 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14142,68 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення позивачем, його залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погодившись з рішенням ДПІ у Московському районі м.Харкова позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено фактичне виконання укладеної угоди з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс», а також не надано належних доказів оплати позивачем наданих за договором послуг в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи, між ПП "Будтранс Груп" та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» 01 грудня 2008 року укладено договір транспортного експедирування б/н. (а.с. 55-56)

Відповідно до умов даного договору ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» (Екседитор) бере на себе зобовязання за плату силами свого представника здійснити для позивача (Клієнт) повязані з перевезенням вантажу позивача допоміжні операції: оформлення накладних на вантаж, що відправляється, оформлення одержання вантажу, що прибуває, доставка вантажу перевізникові зі складу вантажовідправника і від перевізника на склад вантажоодержувача, додаткові послуги (перевірка кількості і стану вантажу, його навантаження та розвантаження, сплата мита, зборів та витрат, покладених на клієнта (позивача), зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних процедур, тощо).

При прийнятті зазначеного податкового повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що під час перевірки ним встановлено укладення між позивачем та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» у перевіреному періоді договору б/н від 08.12.2008р. про надання послуг з перевезення вантажів, по взаємовідносинах за яким позивачем в подальшому сформовано податковий кредит з ПДВ та до складу такого податкового кредиту за період : грудень 2008 року, лютий, березень, квітень 2009 року включено суму ПДВ 56570,75 грн.

Також, в ході перевірки податковим органом встановлено, що за податковою адресою контрагент позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» не знаходиться, про що складено акт про неможливість вручення повідомлення та копії наказу на проведення позапланової документальної перевірки. Не виявлено відомостей про те, що ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» має у себе складські приміщення, автомобільний транспорт, інше устаткування, яке необхідно для виконання укладеного з позивачем договору, а також встановлено, що загальна чисельність працюючих ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» у перевіреному періоді складає одну особу.

За таких обставин податковим органом зроблено висновок про те, що у ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» відсутні основні засоби та трудові ресурси, що необхідні для здійснення статутної підприємницької діяльності, в звязку з чим він не міг фактично виконувати договір, укладений між ним та позивачем. В звязку з наведеним відповідачем зроблено висновок, що зазначений договір є нікчемним та він, в силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створює жодних правових наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Також податковим органом взято до уваги відомості, згідно яких відносно керівника (директора) ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» правоохоронними органами порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч.2 ст. 358 КК України в звязку з фактами фіктивного підприємництва та підроблення реєстраційних документів. В ході розгляду зазначеної кримінальної справи, як зазначає відповідач, директор ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» ОСОБА_1 надав пояснення, згідно яких визнав, що створив ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» за винагороду, без мети реального здійснення господарської діяльності, яку фактично не здійснював.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що із актів приймання - передачі робіт (надання послуг) за даним договором не можливо встановити які саме послуги, передбачені даним договором, надавались позивачу (клієнту), зміст наданих послуг, їх характер та порядок надання.

Згідно п. 1.1 договору від 01.12.2008р. б/н ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс», як експедитор, зобовязувався здійснити на користь позивача послуги силами свого представника, що, відповідно до приписів ч. ст. 930 ЦК України, передбачає видання клієнтом довіреності, яка, в даній справі, є необхідною для виконання договору, оскільки ним передбачено виконання оформлення вантажів та здійснення інших юридично значимих дій від імені позивача. Проте, позивачем до суду такої довіреності на імя ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» або його представника не надано. Також в наявних у справі матеріалах відсутні будь-які інші документи, які б свідчили про дійсне надання послуг з оформлення одержання вантажу, накладних на вантаж, прийняття вантажів на складський облік, здійснення митних процедур, а також виконання інших обовязків експедитора відповідно до умов укладеного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень позивачем здійснювалось перерахування грошових коштів на користь ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс» з урахуванням ПДВ за призначенням платежу «сплата за транспортно-експедиційні послуги згідно з договором № 7 від 01.11.2008р.», проте податковий кредит в даній справі позивачем сформовано в звязку з виконанням договору транспортного експедирування від 01.12.2008р. б/н.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність податкових накладних, виписаних в звязку з укладенням договору є необхідною, проте не єдиною умовою, для підтвердження законності та обґрунтованості формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного під час виникнення та реалізації спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено фактичне виконання укладеної угоди з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістікс», а також не надано належних доказів оплати позивачем наданих за договором послуг в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Таким чином, позивачем не додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будтранс Груп" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі№2а-14160/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.