Ухвала суду № 22050099, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-9870/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від18.10.2011р. по справі№2а-9870/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Вега"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ НВП " Вега" ( далі позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Зміївському районі Харківської області( далі відповідач) в якому просило скасувати податкове повідомлення рішеня від 19.04.2011 року № 0000131801 та № 0000141801.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року адміністративний позов ТОВ НВП “Вега”до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000131801, № 00001418/01

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 18.10.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв”язку з неповним з”ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи , що на думку відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим ТОВ НВП " Вега" є обґрунтованим та законним .

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 22607926, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ Зміївського району Харківської області (а.с.69 т.1).

З 25.03.2011 року по 31.03.2011 року фахівцями відповідача проведена документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ “Електроспецтех”, ТОВ “Техноенергоресурс”, ТОВ “Промспецконсалтинг”, ПП “Співдружність Кентавр”за періоди з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року.

Перевіркою встановлено: порушення ч.1 ст.203,215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах з ТОВ “Електроспецтех”, ТОВ “Техноенергоресурс”, ТОВ “Промспецконсалтинг”, ПП “Співдружність Кентавр”; завищення валових витрат підприємства по взаємовідносинам з придбання товарів та послуг у вказаних підприємств на суму 1801454 грн.; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинами із вказаними контрагентами на загальну суму 220527, грн., внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість;

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень рішень:

від 19.04.2011 року № 0000131801, яким позивачеві збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмір 220527,00 грн., та нараховані штрафні санкції у сумі 55131,75 грн.

від 19.04.2011 року № 0000141801, яким позивачеві збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 450363 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 112591,00 грн.

Також судом встановлено, що між позивачем укладено договори з:

1. ТОВ “Промспец Консалтинг”№ 06/12-10 від 06.12.2010 р., відповідно до якого поставщик зобовязаний поставити, а замовник прийняти та оплатити товар, загальна вартість договору складає 37795,32 грн., умови поставки - самовивоз (п.п.1.1.-1.2).

2. ПП “Співдружність Кентавр”№05/05-10 від 05.05.2010 року,за яким підрядник виконує по завданню замовника - НПК “ВЕГА”ТОВ роботи по відсіченню секцій 1,2,3,4 зони приймання та зони відгрузки в центральному складі та території ТОВ ТПК “Омега Автопоставка”в с.Васищево, вул. Промислова, 1 Харківського району, Харківської області, загальна сума договору складає 28684,00 грн.; №05/06-10 від 05.06.2010р. за яким підрядник - ПП “Співдружність Кентавр”виконує по завданню замовника НПК “ВЕГА”ТОВ роботи по підготовці до капітального ремонту каркасу будівель, загальна сума договору складає 93018,00 грн.; №02/07-10 від 02.07.2010р., за яким підрядник - ПП “Співдружність Кентавр”виконує по завданню замовника НПК “ВЕГА”ТОВ роботи по облаштуванню покрівлі, огороджуючи конструкцій проходів елеватора, загальна сума договору складає 132156,00 грн.

3. ТОВ “Техненергоресурс” № 03-11/08 від 17.11.2008р. на виконання робіт по облаштуванню елеватора, № 01-12/08 ВІД 01.12.2008р. на виконання робіт по облаштуванню фундаментів для ємкості, № 02-12/08 від 02.12.2008р. на виконання робіт по облаштуванню фундаментів під естакаду , N08-12/08 від 08.12.2008р. на виконання робіт по ремонту фасаду та підїздів житлового дому в м. Балаклеї; № 04/03-09 від 04.03.2009р. на виконання робіт по монтажу ферм силосів, № 12/05-09 від 12.05.2009р. на виконання робіт по облаштуванню вузла завантаження сушки, опорної башти зерносховища, № 14/05-09 від 14.05.2009р. на виконання робіт по виготовленню та монтажу вузла відвантаження на автотранспорт зерносховища, № 01/07-09 від 01.07.2009р. на виконання робіт по капітальному ремонту прийомного бункеру, ремонту обладнання, № 02/07-09 від 02.07.2009р. на виконання робіт по облаштуванню вузла завантаження сушки зерносховища, № 03/07-09 від 03.07.2009р. на виконання робіт по будівництву будівлі операторської; №05/04-10 від 26.04.2010р. по облаштуванню пожежних гідрантів, задвижок, залізобетонних колодязів обєднаного водопроводу і каналізації.

4. ТОВ “Електроспецтех” № 16/09-09 від 16.09.2008р. на виконання швів монолітних залізобетонних конструкцій малоетажної будівлі; №28-10/08 від 01.10.2008р. на виконання будівельних робіт будівлі корівника №4, №08/10-2008 від 08.10.2008р. на виконання робіт по облаштуванню фундаментів котловану, № 04/08-09 від 04.08.2009 року на виконання робіт по будівництву насосної станції;

№01/09-09 від 01.09.2009р. на виконання робіт по розширенню секції центрального складу, №02/11-09 від 02.11.2009р. на виконання робіт по розширенню секції центрального складу, №02/12-09 від 02.12.2009р. на виконання робіт по посиленню колон під силосного поверху елеватора, №03/12-09 від 03.12.2009р. на виконання робіт по облаштуванню водозливу на елеватор, № 08/01-1 від 08.01.2010р. на виконання робіт по посиленню колон другого поверху елеватора, №01/02-101 від 01.02.2010р. на виконання робіт по посиленню колон під силосного поверху елеватора, №01/02-102 від 01.02.2010р. на виконання робіт по реконструкції проммайданчика після капітального ремонту.

На підставі актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010 року № 3057/23-03-05/34566972, від 23.11.2010 року № 3058/23-03-05/34689962, від 10.03.2011 року № 349/23-03-05/37091549 (ТОВ “Техенергоресурс”, ТОВ “Електоспецтех”, ТОВ “Промспец Консалтинг”відповідно), листа ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 13.12.2010 року № 97107/7/23-513/03 (ПП “Співдружність Кентавр”), згідно яких встановлено, що правочини між позивачем та вказаними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, не створюють юридичних наслідків крім тих, що повязані з їх недійсністю та, як наслідок, відсутність обєктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг). Крім того контрагенти не мають відповідних основних засобів для здійснення господарської діяльності, відсутні за місцем реєстрації ( ТОВ “Промспец Консалтинг”, ПП “Співдружність Кентавр”), не виконують податкових зобовязань , що є підставою для висновку про нікчемність укладених договорів, неправомірності флотування валових витрат та податкового кредиту.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача в тому числі є - будівництво будівель (а.с.70 т.1)

Як вбачається з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналіз п. 5.2.1 п.5.2 цієї ж статті Закону свідчить, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з п.п. 7.4.4 п. 7.4 цієї ж ст. Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати понесені позивачем за вказаними вище договорами правомірно віднесені до складу валових витрат.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних договорів підприємствами контрагентами позивачеві видані податкові накладні та акти виконаних робіт: ПП “Співдружність Кетавр” (а.с.88,95,101, т.1), ТОВ “Промспец Консалтинг” (а.с. 79-81,т.1), ТОВ “Техненергоресурс” (а.с. 163,175-177,183 т.1, а.с.1,2, 10-11, 26, 34, 45, 50, 56 т.2)., ТОВ “Електроспецтех” (а.с. 72, 81, 90, 97, 104, 111, 118, 130,133,135,144, 152, т.2).

На підставі зазначених податкових накладних позивач відніс до складу валових витрат суму 1801454,00 грн. та включив до податкового кредиту 220527,00 грн. податку на додану вартість.

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Промспец Консалтинг”на виконання умов договору поставки № 06/12-10 від 06.12.2010 р. поставлено за видатковими накладними будівельні матеріали: по накладній б/н від 06.12.2010р. на суму 5011,29 грн., ПДВ-1002,26 грн.; по накладній б/н від 10.12.2010р. на суму 18914,01 грн., ПДВ-3782,80 грн.; по накладній б/н від 14.12.2010 р. на суму 7570,80 грн., ПДВ-1514,16 грн. Транспортування будівельних матеріалів проводилось транспортом НВК “Вега”ТОВ. Оплата за отримані товари проведена у безготівковій формі, у рахунок оплати за отримані будівельні матеріали - платіжним дорученням № 23 від 07.02.2011р. перераховано 12000,00 грн., ПП “Співдружність Кентавр” на виконання вказаних у договорах робіт видало позивачеві відповідні акти приймання виконаних робіт від 31.05.2010 року №1 на суму 23903,00, в тому числі ПДВ 4781,00 грн.; від 30.06.2010 року на суму 77515,00 грн., ПДВ5503,00 грн.; від 30.07.2010 року № 3 на суму 110130,00 грн., в т.ч. ПДВ 22026,00 грн. Оплата за вказаними договорами здійснена у безготівковій формі та згідно платіжних доручень № 938 від 26.07.2010 року , № 954 від 06.08.2010 року, № 970 від 16.08.2010 року № 971 від 16.08.2010 року ПП “Співдружність Кентавр” відповідно перераховано 42002,00 грн. ТОВ “Техненергоресурс” виконання вказаних договорів надані відповідні акти приймання виконаних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи. Оплата за вказаними договорами проведена за безготівковий рахунок, відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи. ТОВ “Електроспецтех” на виконання вказаних договорів надані відповідні акти приймання виконаних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи. Розрахунки за вказаним договорами проведені за безготівковий рахунок, відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи на загальну сум 515973,84 грн. Кредиторська заборгованість станом на 28.02.2010 року складає 286494,14 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що угоди, укладені між позивачем та зазначеними вище підприємствами мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів є помилковими, а підприємство правомірно віднесло до складу валових витрат та відповідно податкового кредиту минулих періодів суму податку на додану вартість за договорами.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладених між позивачем та контрагентами угод , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обгрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між нашим підприємством та нашими контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін .

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що договори, мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про їх недійсність є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням правових позицій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») як ознаки нікчемного правочину не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагентів товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Суд також звертає увагу на те, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі№2а-9870/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБондар В.О.

Судді Кононенко З.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.