Ухвала суду № 22050032, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-7496/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від15.11.2011р. по справі№2а-7496/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Алфед"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

20.06.2011 року, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області ( далі позивач) звернулась до суду з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Алфед"( далі відповідач) в якому просила стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 245649,73 грн.

04.10.2011 року ухвалою суду було залишено без розгляду адміністративний позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області до Приватної виробничо-комерційної фірми "Алфед" про стягнення заборгованості в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь бюджету заборгованість в частині стягнення суми у розмірі 244911,83 грн.

Отже остаточна сума податкового боргу по даній справі склала 737,90 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області до Приватної виробничо-комерційної фірми "Алфед" про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі.

Стягнено з Приватної виробничо-комерційної фірми "Алфед" (адреса: 63450, Харківська область, Зміївський район, с. Таранівка, вул. Дружби, буд. 9, код 23148455) на користь бюджету (УДК у Зміївському районі, код одержувача 24134337, банк одержувача ГУДКУ в Харківській області, МФО 851012) заборгованість у загальній сумі 737.90 грн., в тому числі пеня - 7,90 грн., а саме податок на прибуток приватних підприємств - 397,83 грн., в тому числі пеня - 7,83 грн. на р/р 31118009700227, код платежу 11021000; комунальний податок - 340,00 грн. на р/р 33211828700240, код платежу 16010213; податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичної особи), в тому числі пеня - 0,07 грн. на р/р 33210807700240, код платежу 12020140.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повнму обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповне з"ясовано обставини, що мають значення для справи що і призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 737,90 грн.є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню. Станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем в повному обсязі не відшкодована, а тому підлягає примусовому стягненню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Приватна виробничо - комерційна фірма "Алфед" (далі - ПВКФ "Алфед") зареєстрована Зміївською районною державною адміністрацією 20.01.1993 року.

З 25.03.1998 року відповідач узятий на обліку в Держаній податковій інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі - ДШ у Зміївському районі Харківської області) як платник податків за № 86, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 15.12.2010 року№ 176 (а.с. 10).

ДПІ у Зміївському районі Харківської області проводились перевірки ПВКФ "Алфед", за результатами яких були складені акти, на підставі яких винесені відповідні податкові повідомлення - рішення, а саме:

Акт № 744/15-027 від 09.06.2008 року, яким встановлено порушення п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення від 19.06.2008 року № 0003471501/0 на суму 50,00 грн., яке отримано відповідачем 25.06.2008 року.

Акт № 440/15-048 від 30.03.2009 року, яким встановлено порушення п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення від 10.04.2009 року № 0002761501/0 на суму 170,00 грн. та № 0002751501/0 на суму 170,00 грн., які отримано відповідачем 21.04.2009 року.

Акт № 1493/15-048 від 10.12.2009 року, яким встановлено порушення п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення від 21.12.2009 року № 0007451501/0 на суму 170,00 грн. та 0007441501/0 на суму 170,00 грн., які отримано відповідачем 25.12.2009 року.

Сплати податкового зобов'язання у встановлений строк не відбулось.

Також судом першої інстанції встановлено , що у відповідності до вимог п.6.2 ст.6 Закону України №2181-111, у зв'язку з непогашенням узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничного строку її сплати, податковою інспекцією було винесено та направлено до відповідача податкові вимоги від 12.09.2003 року та від 11.11.2003 року, в яких зазначено про наявність податкового боргу, які були отримані уповноваженою особою відповідача (а.с. 69,70).

Відповідач не скористався своїм правом апеляційного або судового оскарження, тому сума заборгованості підприємства перед бюджетом є узгодженою та підлягає сплаті.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 22494809 від 05.02.2009 року всі активи платника податків знаходяться у податковій заставі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних (фінансових) санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності застосування економічних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Як вбачається з п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також, відповідно до п.п.20.1.28 п.20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п.87.2. ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.88.1. ст.87 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п.95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Із аналізу о п. 95.3 ст. 95 ПК України, вбачається , що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За відповідачем лічиться податковий борг перед бюджетом у сумі 737,90 грн. Відповідач не надав до суду доказів про сплату суми у повному обсязі.

Враховуючи наведене, за відповідачем існує заборгованість, яка складає 737,90 грн. та на час розгляду справи не сплачена, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій , колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі№2а-7496/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБондар В.О.

Судді Кононенко З.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р