Постанова № 22050022, 18.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р. Справа № 2а-1670/7631/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» на постанову від 07.10.2011р. по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод», звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0008532301/170 від 07.09.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28932,00 грн. та стягнення штрафних санкцій у розмірі 21701,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сума податку на додану вартість в розмірі 32582 грн. була правомірно включена ним до складу податкового кредиту у 2008-2009 роках, оскільки факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами. На думку позивача, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованим.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено ПДВ в розмірі 32582 грн. На думку податкового органу, господарські операції між позивачем та його контрагентами не носять реального характеру через відсутність у контрагентів умов, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на те, що судом першої інстанції не враховано положення Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що оформлена належним чином податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Позивач зазначив, що у нього наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких ним було віднесено сплачений в ціні товару податок на додану вартість до податкового кредиту. На думку позивача, відсутність належним чином оформлених товарно транспортних накладних та дорожніх листів на перевезення продукції, придбаної позивачем у своїх контрагентів, протирічить фактичним обставинам справи та наявних в ній доказам. Позивач вказав, що продукція, яка була придбана ним у своїх контрагентів, є незначною за своїми габаритами, а тому її перевезення відбулося в якості ручної поклажі за допомогою легкового автомобільного транспорту, про що зроблені відповідні записи на видаткових накладних.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції

та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 29.12.1993 року.

Працівниками Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області у період з 12.08.2011 року по 17.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП «Асіст», ПП «Арона Сервіс», ПП «Алерт», ПП «Алерт Плюс», ПП «Інко», ПП «Авеланж», ПП «Саланг ТМ», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т», ПП «Агат Сервіс», ТОВ «Алівіс», ПП «Оріль», ПП «Астелікс-2007», ПП «Алькарас Плюс» за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011року.

За результатами перевірки складено акт № 6223/23-308/05763814 від 23.08.2011 року (т. 1, а.с. 14-24), в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість загалом в сумі 32 582 грн. (в т.ч., за червень 2008 року - 3 650 грн., за липень 2008 року - 4 490 грн., за серпень 2008 року - 3 090 грн., за вересень 2008 року - 3 285 грн., за січень 2009 року - 2 555 грн., за березень 2009 року -2 400 грн., за червень 2009 року - 2 400 грн., за серпень 2009 року - 2 862 грн., за вересень 2009 року - 3 650 грн., за жовтень 2009 року - 4 200 грн.).

На підставі висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 07.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008532301/170 (т. 1, а.с. 12), відповідно до якого товариству «Крюківський вагонобудівний завод» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 28 932 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21 701 грн.

Не погодившись із вказаним податковим рішенням, ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобовязання.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення став висновок податкового органу про відсутність у контрагентів позивача ПП «Алерт», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т» умов, необхідних для виконання договірних зобовязань за договорами, укладеними з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Виходячи з вказаного, відповідач дійшов висновку про нікчемність вказаних договорів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП «Алерт», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т» були укладені договори поставки продукції: наконечників та двигунів (т. 1, а.с. 34, 73, 96, 109). Зазначені договори не були оскаржені у судовому порядку та не визнавались недійсними.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем було надано копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, прибуткових ордерів, витягів з журналу обліку виданих довіреностей, платіжних доручень.

Матеріалами справи встановлено, що придбаний позивачем товар має невеликий обсяг, у звязку з чим його перевезення не потребувало автотранспорту, укладання договорів перевезення та складання товарно-транспортних накладних. Фактичне виконання поставки підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження факту передачі товарно-матеріальних цінностей та їх придбання позивачем у постачальників.

На підставі виданих контрагентами податкових накладних позивач включив до податкового кредиту за червень-вересень 2008 року, січень, березень, червень, серпень-жовтень 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 32582 грн. Вказану суму ПДВ позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування. Відповідач, вважаючи неправомірними такі дії позивача, прийняв оскаржуване податкове рішення, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 28932 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за період, що перевірявся, на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Алерт», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т».

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що вказані договори були укладені позивачем та контрагентами з метою здійснення господарської діяльності, спрямовані на реальне настання результатів такої діяльності. Фактичне виконання договорів підтверджується рахунком-фактурою, податковими та видатковими накладними.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на вирок Октябрьського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року, згідно якого громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними, зокрема у вчиненні злочину передбаченого ст. 358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року, оскільки у вказаному вироці досліджуються правовідносини тільки між ПП «Алерт», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т». Зазначеним вироком суду не встановлено обставин, які б свідчили про те, що в ході розслідування та судового розгляду кримінальної справи були встановлені факти злочинних дій, повязаних із поставкою товару ПП «Алерт», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т», які в подальшому були відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказаним вироком не встановлено фактів злочинних дій, повязаних із наданням ПП «Алерт», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т» позивачу послуг.

Отже, враховуючи факт реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання умов договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП «Алерт», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі-Т».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до пункту 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення із ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року по справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0008532301/170 від 07.09.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст постанови виготовлений 23.01.2012 р.