Ухвала суду № 22049997, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/8154/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі №2а-1670/8154/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УФТ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000302305 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1 582 334,00 грн. за період листопад 2008 р., травень, липень -листопад 2009 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ" до ДПІ у м. Полтава про зобов'язання відшкодувати заборгованість - задоволено, стягнуто з Державного бюджету України 1 582 334,00 грн. заборгованості з ПДВ, у зв'язку з чим відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 582 334,00 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових заперечення посилався на те, що у 2010 році позивачем податки до Державного бюджету не сплачувались. Крім того, позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 99, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УФТ" зареєстровано як юридична особа 18.09.2001 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23468746.

Позивачем подано до ДПІ у м. Полтава податкові декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року із сумою відшкодування 144 387,00 грн., за травень 2009 року із сумою відшкодування 93 228,00 грн., за липень 2009 року із сумою відшкодування 92 856,00 грн., за серпень 2009 року із сумою відшкодування 255 392,00 грн., за вересень 2009 року із сумою відшкодування 243 962,00 грн., за жовтень 2009 року із сумою відшкодування 421 915,00 грн., за листопад 2009 року із сумою відшкодування 345 157,00 грн.

21.03.2011 року ДПІ у м. Полтава проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "УФТ" з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2008 року, травень, липень, серпень, вересень. жовтень, листопад 2009 року, січень, лютий, квітень, липень, вересень, листопад 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 року № 2389/23-8/00217449, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.10, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодування на 3 098 270,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000302305, яким ТОВ "УФТ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3 098 270,00 грн.

Позивач не погодився з вказаним рішенням в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2008 року, травень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року та листопад 2009 року на загальну суму 1 582 334,00 грн. та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковий орган безпідставно та протиправно зменшив заявлену ТОВ "УФТ" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період листопад 2008 року, травень, липень - листопад 2009 року на 1 582 334,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Полтава ставить під сумнів правильність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, за листопад 2008 року та за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року у зв'язку з несплатою позивачем податку на прибуток.

Відповідно до п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від сплати ним до бюджету податку на прибуток. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від його розрахунків з бюджетом.

Крім того, правомірність формування податкового кредиту за листопад 2008 року, травень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року та листопад 2009 року на загальну суму 1 582 334,00 грн. перевірялась судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду адміністративної справи № 2-а-330/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ" до ДПІ у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про зобов'язання відшкодувати заборгованість.

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 року, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ" задоволено, та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2010 року по справі № 2-а-330/10/1670, якою постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 року залишено без змін, набрали законної сили 26.07.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаними судовими рішеннями підтверджено правомірність формування ТОВ "УФТ" податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2008 року, травень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року та листопад 2009 року на загальну суму 1 582 334,00 грн.

Судом встановлено, що 14.07.2011 року Головним управлінням Державного казначейства України в Полтавській області виконано вказані судові рішення, а саме здійснено перерахунок ТОВ "УФТ" грошових коштів в сумі 1 582 334,00 грн. про що свідчить платіжне доручення № 44812.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган безпідставно та протиправно зменшив заявлену ТОВ "УФТ" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період листопад 2008 року, травень, липень - листопад 2009 року на 1 582 334,00 грн.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1 582 334,00 грн. за період листопад 2008 року, травень, липень - листопад 2009 року.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта в апеляційній скарзі про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду з позовом, передбаченого ч. 5 ст. 99 КАС України, оскільки спірне рішення не є рішенням податкового органу, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року по справі№2а-1670/8154/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі №2а-1670/8154/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.