Ухвала суду № 22049991, 26.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.Справа № 2а-12391/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-12391/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт Україна"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та скасування наказу,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопласт Україна" (далі по тексту ТОВ "Трубопласт Україна", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по тексту ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач), в якому просило суд скасувати наказ Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова “Про проведення позапланової невиїзної перевірки” від 08.08.2011 року № 1866, визнати неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ “Трубопласт Україна” з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.05.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від27.10.2011р. по справі№2а-12391/11/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними та скасування наказу - задоволено в повному обсязі.

Скасовано наказ Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова “Про проведення позапланової невиїзної перевірки” від 08.08.2011 року № 1866.

Визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Трубопласт Україна" код ЄДРПОУ 37189531 з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопласт Україна" (місцезнаходження: вул. Академіка Павлова, 1, кв. 303, м. Харків, 61070, ідентифікаційний код 37189531) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ «Трубопласт Україна» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, пп. 79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України. Вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного наказу та вчинення дій по проведенню спірної перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому відсутні підстави для задоволення позову ТОВ «Трубопласт Україна».

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Кивському районі м. Харкова задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопласт Україна" є юридичною особою, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 138-140) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.06.2011р. за № 13112/10/15-219 відповідачем, ДПІ у Київському районі міста Харкова, був складений на адресу ТОВ "Трубопласт Україна" письмовий запит про запрошення до податкового органу (а.с. 133), надання документальних підтверджень задекларованих даних по декларації з ПДВ за березень, травень 2011 року.

08.08.2011р. відповідачем, ДПІ у Київському районі м. Харкова було видано оскаржуваний наказ № 1866 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трубопласт Україна" з питання правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.01.2011р. по 31.05.2011р. (а.с. 135).

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що юридичною підставою для прийняття даного правового акту індивідуальної дії є приписи п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, а фактичних мотивів субєктом владних повноважень в тексті наказу не зазначено.

Не погодившись з такими з наказом про призначення перевірки та діями відповідача щодо проведення такої перевірки, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ був виданий відповідачем за відсутності визначених законом обставин, а тому є незаконним, внаслідок чого дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі такого наказу є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України щодо підстав проведення невиїзної позапланової перевірки у 2011 році.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту положень ст.79.1 ст.79, 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення вищенаведеної норми матеріального права, яка кореспондує з приписами ст. 42 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у спірних правовідносинах податковий орган повинен був дотримуватись наступної послідовності дій: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обовязкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплину строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Право органів державної податкової служби звернутися до платників податків та інших субєктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження закріплено також положеннями ст.73 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз. 1 п.п. 73.1 Податкового кодексу України).

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз. 2 п. 73.1 Податкового кодексу України); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз. 3 п. 73.1 Податкового кодексу України); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз. 4 п. 73.1 Податкового кодексу України); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

З положень наведеної норми кодексу вбачається, що запит податкового органу в обовязковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, в силу ч.1 ст. 42 та ст.73 Податкового кодексу України обовязок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту.

Дослідивши запит, який надсилався у спірних правовідносинах податковим органом на адресу платника податків (лист ДПІ у Київському районі міста Харкова від 21.06.2011р. за № 13112/10/15-219) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений запит оформлений неналежним чином, а саме: зміст вказаного запиту не містить викладення жодних фактів порушення ТОВ "Трубопласт Україна" вимог податкового чи іншого законодавства (відсутні посилання на підстави надіслання такого запиту, визначені п.73.3 Податкового кодексу України), запит не скріплений печаткою податкового органу та в порушення положень п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1245; далі за текстом Порядок №1245) складений не на бланку податкового органу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запит складений податковим органом з порушенням приписів абз. 1 і 2 п.п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, що в силу абз. 5 цієї ж статті звільняє платника податків від обовязку надання відповіді.

Крім того, відповідачем не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій доказів отримання позивачем вказаного вище запиту, у відповідності до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Посилання представника відповідача на наявність підпису директора позивача на примірнику запиту не може бути взято до уваги колегією суддів, оскільки запис, вчинений після підпису начальника податкового органу вручну, в якому зазначено слова: отримав, директор, прізвище директора позивача та дата, не містить підпису директора позивача.

З огляду на вимоги ст. 42, 73 Податкового кодексу України, пояснень представника позивача про неотримання вказаного запиту, відсутності належних та допустимих доказів про вручення запиту, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що в порушення вимог Податкового кодексу України запит відповідачем позивачу вручено не було.

Отже, враховуючи те, що субєктом владних повноважень у спірних правовідносинах при складанні запиту від 21.06.2011р. за № 13112/10/15-219 не дотримано вимог закону, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав, визначених Податковим кодексом України для прийняття рішення про призначення спірної перевірки.

Крім того, дослідивши зміст спірного наказу та надісланого запиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, оскаржуваний наказ не може слугувати законною підставою для призначення документальної невиїзної позапланової перевірки, бо визначає предметом перевірки виключно правильність визначення ТОВ «Трубопласт Україна» податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.01.2011р. по 31.05.2011р., у той час як запит від 21.06.2011р. за № 13112/10/15-219 стосувався лише питання документального підтвердження задекларованих даних по декларації з ПДВ за березень, травень 2011 року. Отже, підстави, вказані у запиті та спірному наказі різні.

Колегія суддів також зауважує, що будь-якого іншого запиту, підставою складання якого було б зазначено п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідач на адресу позивача не надсилав.

Слід відмітити, що в порушення п.79.2 ст. 79, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України відповідачем не надіслано платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах працівники податкового органу не предявляли та не вручали посадовим особам платника податків, а також не направляли поштою на адресу платника податків наказ та направлення на проведення перевірки.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трубопласт Україна» не дотримано встановленого Податковим кодексом України порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна перевірка була проведена ДПІ керуючись наказом, який прийнято субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав (відсутності факту складання письмового запиту з дотриманням вимог Податкового кодексу України та розширення предмету перевірки без попереднього направлення запиту з даного питання), що обєктивно зумовлює встановлення неправомірності дій по проведенню перевірки.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за визначенням КАС України є субєктом владних повноважень, правомірність прийнятого наказу № 1866 від 08.08.2011 р. про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трубопласт Україна» та вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, приймаючи спірний наказ та вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З метою виконання ч.2 ст.244-2 КАС України, колегія суддів взято до уваги висновки постанови Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 КАС України); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-12391/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.