Ухвала суду № 22049664, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 1670/2а-5526/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросток" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі№1670/2а-5526/11

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросток"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів,звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросток»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 7718 грн. 96 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме в 2010 році підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 6 робочих місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7544 грн. 94 коп. та пені у розмірі 174 грн. 02 коп. у звязку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросток" (с. Тарасівка, Зіньківський район, код ЄДРПОУ 34463495, р/р 26000054600633 в ПГРУ ПАТ КБ "Приват-Банк", МФО 331401) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1, одержувач УДК у Зіньківському районі, код ЄДРПОУ 34698427, р/р 31218230700121 в ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7718,96грн. /сім тисяч сімсот вісімнадцять гривень дев'яносто шість копійок/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгросток", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від18.07.2011р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/213/127 від 26 травня 2011 року, вх. №4640), наданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросток»Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 167 осіб, фонд оплати праці штатних працівників складав 210 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 1257,49 грн. У відповідності до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 7 робочих місць. Разом з тим, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві в 2010 році, становить 1 робоче місце. Тобто підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 6 робочих місць.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів була обрахована позивачем і складає 7544,94 грн.

Частиною 3 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами цієї статті встановлені конкретні обовязки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю /далі по тексту - роботодавців/ стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, виконання яких роботодавцями презумує виконання їх обовязку щодо самостійного працевлаштування інвалідів, встановленого частиною 3 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”. А, оскільки працевлаштування інвалідів роботодавцями неможливе без відповідного волевиявлення інвалідів, то норми статті 18 також визначають, хоч і опосередковано, обовязок інвалідів звернутися з метою працевлаштування або до роботодавців безпосередньо, або до центру зайнятості. В свою чергу альтернативний спосіб реалізації прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обовязок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 “Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення ” формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій ”, яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України “Про зайнятість населення ” подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобовязаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” та пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення ”.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення ” Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено листом Зіньківського районного центру зайнятості від 24червня 2011 року № РЦЗ-03-439/03-37 Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросток» не подавало за 2010 рік в центр зайнятості звіти за формою 3-ПН із заповненням графи 15 про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем же доказів щодо створення робочих місць для інвалідів (наказ про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів тощо) та щомісячних повідомлень органів працевлаштування інвалідів про потребу в працевлаштуванні інвалідів на виконання нормативу, встановленого Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, до суду не надано.

Надана відповідачем копія уточнюючого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми 10-ПІ правомірно не прийнята судом першої інстанції судом, оскільки даний звіт не містить відмітки штампу вхідної кореспонденції Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, яка б свідчила про прийняття даного звіту позивачем.

Крім того, в суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції відповідачем були надані документи які на його думку свідчать про помилковість первинного звіту в частині визначення середньооблікової кількості працівників у розмірі 167 осіб.

Однак надані документи суд апеляційної інстанції оцінює критично.

В уточненому звіті відповідач визначає середньооблікову чисельність у розмірі 22 особи, при цьому розраховує їх з урахуванням одного працюючого до листопада 2010 року, та наступного збільшення кількості працюючих на кінець року 183 особи, надає відповідний штатний розпис згідно якого постійних працівників 183, а кількість сезонних не визначена. Однак при цьому згідно звіту форми №1ДФ за 4 квартал 2010 р. на підприємстві працювало 281 особа, і майже всі працювали на кінець року.

Враховуючи наведені протиріччя суд вважає недоведеним наявність помилки в звіті форми 10-ПІ, в якому визначена середньооблікова кількість 167 осіб.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

У відповідача в 2010 році працювало 167 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 210000грн. 00 коп., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 210000,00: 167 = 1257,49 грн.

За 6 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач до 16.04.2010 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вказаного Закону до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1257,49 х 6 - 0 = 7544,94 грн.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було зараховано пеню в сумі 174,02 грн. (7544,94 грн. х 0,03%) х 77 дн.

Оскільки вказані суми не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросток" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі№1670/2а-5526/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяМельнікова Л.В.

Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2012 р.