Ухвала суду № 22049619, 30.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/4402/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Еліт 2008" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від04.08.2011р. по справі№2а-1670/4541/11

за позовом Приватного підприємства "Еліт 2008"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Еліт 2008",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення № 0003632301/1374 від 20.04.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 156 912,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку про порушення ст. 201, 198 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме, заниження суми податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 156912,09 грн. по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10". Разом з тим, правомірність формування податкового кредиту за результатами господарських операцій із вказаним контрагентом щодо придбання мазуту у лютому 2011року підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, придбаний товар в подальшому використано у господарській діяльності. За таких обставин, позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить положенням Податкового кодексу України. Крім того, вказує на порушення процедури проведення перевірки, а саме, відсутність у наказі та повідомленні, на підставі яких здійснено перевірку, підстав для її проведення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 р. у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Еліт 2008" відмовлено.

Приватне підприємство "Еліт 2008", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від04.08.2011р. та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Приватне підприємство «Еліт 2008» (ідентифікаційний код 36345785) зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 22.01.2009 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 359106, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100204059 від 02.03.2009 року.

У термін з 01.04.2011 року по 06.04.2011 року державним податковим інспектором Кременчуцької ОДПІ Явтенко В.І. проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Еліт 2008» з питань взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.04.2011 року № 1948/23-209/36345785, в якому відображено порушення позивачем статей 201, 198 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 156912,09 грн.

На акт перевірки позивачем подано заперечення від 11.04.2011 року № 79, на яке Кременчуцькою ОДПІ надіслано відповідь від 18.04.2011 року № 14814/10/23-209, в якій заперечення відхилені.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0003632301/1374 від 20.04.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 156913,09 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 156 912,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів , регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Встановлено, що між позивачем (Покупець) і Приватним підприємством "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (Продавець) було укладено договір № 8 від 24.01.2011 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність нафтопродукти у встановленому даним договором асортименті та кількості, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно накладних та рахунків.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору відвантаження продукції (товару) здійснюється протягом 3 днів з моменту отримання Продавцем заявки Покупця із зазначенням: кількості, асортименту і місця відвантаження товару. Навантаження і транспортування товару здійснюється Продавцем та за його рахунок.

У специфікації до Договору від 24.01.2011 року було визначено товар мазут топковий М-100 у кількості 300 тонн, період поставки - лютий 2011 року, пункт відвантаження м. Кременчук.

На виконання умов вказаного договору ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було видано податкові накладні: № 974 від 01.02.2011 року на поставку мазуту топкового М-100 27,28 тонн, на суму 100272 грн., в тому числі ПДВ 16712 грн.; № 975 від 12.02.2011 року на поставку мазуту топкового М-100 27,25 тонн і 26,25 тонн на суму 196647,82 грн., в тому числі ПДВ 32774,64 грн.; № 976 від 17.02.2011 року на поставку мазуту топкового М-100 27,507 тонн і 26,98 тонн на суму 200275,69 грн., в тому числі ПДВ 33379,28 грн.; № 977 від 20.02.2011 року на поставку мазуту топкового М-100 27,15 тонн на суму 99794,17 грн., в тому числі ПДВ 16632,36 грн.; № 978 від 26.02.2011 року на поставку мазуту топкового М-100 34,4 тонн, 32.4 тонн, 26,92 тонн на суму 344482,86 грн., в тому числі ПДВ 57413,81 грн.

Актом перевірки від 06.04.2011 року встановлено та підтверджується даними податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року, що позивачем на підставі вищенаведених податкових накладних віднесено до складу податкового кредиту у лютому 2011 року суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, придбаних у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", у загальному розмірі 156912,09 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" щодо поставки товарів у лютому 2011 року позивачем надано видаткові накладні № 974 від 01.02.2011 року, № 975 від 12.02.2011 року, № 976 від 17.02.2011 року, № 977 від 20.02.2011 року, № 978 від 26.02.2011 року, відповідні рахунки-фактури, платіжні доручення із відміткою банку, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар.

Щодо транспортування мазуту топкового від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»до позивача суду надано товарно-транспортні накладні № 47 від 01.02.2011 року, № 59 від 12.02.2011 року, № 60 від 12.02.2011 року, № 65 від 17.02.2011 року, № 64 від 17.02.2011 року, № 68 від 20.02.2011 року, № 73 від 26.02.2011 року, № 74 від 26.02.2011 року, № 75 від 26.02.2011 року, які на момент проведення перевірки були відсутні .

Із вказаних ТТН вбачається, що перевезення здійснювалося ПП «Еліт Альфа ЛТД» водіями ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. на замовлення ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», пункт навантаження м. Кременчук, пункт розвантаження м.Кременчук.

Судом першої інстанції на підставі пояснень представника позивача, було встановлено(і не заперечужєтьсяв апеляційній скарзі) , що транспортування здійснювалося із площадки у м. Кременчуці, куди під'їжджав автомобіль, завантажений мазутом, із якого за допомогою насосу перекачувався мазут у машини ПП «Еліт Альфа ЛТД», після чого товар транспортувався до складу за адресою: м. Кременчук, вул. Молодогвардійців, 30, де позивач орендує ємкості. Також, надано копію договору № 14 від 28.01.2011 року про надання транспортних послуг, укладеного між Приватним підприємством «Еліт Альфа ЛТД»та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», за умовами якого ПП «Еліт Альфа ЛТД» (виконавець) зобов'язувалося надати ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» послуги по перевезенню вантажу (мазуту топкового М-100), термін надання послуг лютий 2011 року, вантаж у кількості 256,137 тонн, пункт відвантаження м. Кременчук, пункт розвантаження м. Кременчук, вул. Молодогвардійців, 30, загальна сума договору 5200 грн. Також надано акт виконаних робіт від 28.02.2011 року, підписаний ПП «Еліт Альфа ЛТД» та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», на суму 5200 грн.

Мазут топковий є видом нафтового палива, тобто належить до нафтопродуктів.

Наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі Інструкція), вимоги якої є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України .

Відповідно до п. 7.5.1. Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Згідно п. 7.5.6, 7.5.7., 7.5.8. Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках , з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно п. 14.6 Інструкції кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН.

Із товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження факту перевезення мазуту, вбачається, що вони складені в порушення вимог Інструкції та не містять відомостей про номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, густину, температуру нафтопродукту, час виїзду автоцистерни із підприємства. Крім того, ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»не є безпосереднім виробником (вантажовідправником) мазуту, натомість із товарно-транспортних накладних неможливо встановити, яке підприємство та за якою адресою відвантажило мазут.

Посилання позивача на те, що це здійснено ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» у м.Кременчуці на окремій площадці, оцінюються критично, оскільки із аналізу положень Інструкції, інших законодавчих актів, вбачається, що здійснення відпуску нафти і нафтопродуктів на будь-якій території є неможливим, оскільки місце зберігання і відпуску нафти і нафтопродуктів має відповідати вимогам ДСТУ, зокрема, № 4454, включати необхідні споруди і обладнання, бути розташованим на відповідній відстані від житлових масивів тощо.

Пояснення позивача про те, що мазут був привезений на вказану площадку іншим автомобільним транспортом, не можуть бути розцінені як доказ реальності господарської операції із ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс-10», оскільки жодних відомостей про транспортні засоби, якими доставлено мазут, перевізника, яким здійснено доставку, суб'єкта, який здійснив відпуск мазуту, та об'єкт, де зберігався вказаний мазут, позивачем не надано. Паспорти якості та сертифікати відповідності у позивача відсутні.

Крім того, спосіб доставки мазуту Приватним підприємством «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» спочатку на окрему площадку у м.Кременчуці, а звідти позивачу на склад у м. Кременчуці до вул.Молодогвардійців, 30, за умови окремого замовлення транспортних послуг до м. Кременчука та по м.Кременчуку, подвійного перекачування мазуту, спочатку з однієї машини на іншу на площадці, а потім із тієї машини у відповідну тару на складі, не узгоджується із будь-якими економічно обґрунтованими принципами ведення господарської діяльності, розумною метою та викликає сумнів у реальності такої операції.

При цьому, надання транспортних послуг Приватним підприємством «Еліт Альфа ЛТД» для ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» щодо перевезення по м. Кременчуку мазуту не підтверджується належними доказами, оскільки в порушення п. 7.5.7. Інструкції відповідні подорожні листи відсутні, у товарно-транспортних накладних та акті виконаних послуг не зазначено, скільки палива витрачено виконавцем, який маршрут, скільки кілометрів. Також, позивачем не надано докази отримання узгодження відповідного маршруту - дозволу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України на рух транспортних засобів конкретними вулицями та дорогами, який обумовлює недопущення проїзду через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об'єктами або дорогами, що становлять серйозну фізичну небезпеку для учасників руху; вимоги щодо руху та стоянки під час несприятливих погодних умов, землетрусів, аварій, страйків, громадських безпорядків або військових дій; обмеження на рух транспортних засобів у певні дні тижня або року, що передбачено Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України від 26.07.2004 року № 822.

Із декларації з ПДВ за лютий 2011 року ПП «Еліт Альфа ЛТД»вбачається, що податкові зобов'язання по наданню послуг щодо перевезення ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» (і.п.н. 372610016021) на суму 5200 грн. (ПДВ 866,67 грн.) у лютому 2011 року ПП «Еліт Альфа ЛТД» не задекларовано.

За умовами договору між позивачем і Приватним підприємством "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" № 8 від 24.01.2011 року та специфікації до нього передбачалася поставка 300 тонн мазуту. Натомість договором № 14 від 28.01.2011 року про надання транспортних послуг між Приватним підприємством «Еліт Альфа ЛТД» та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» вже визначався точний об'єм мазуту, який необхідно перевезти 256,137 тонн і встановлювалася конкретна вартість таких перевезень в сумі 5200 грн., хоча змін до специфікації внесено не було, пункт відвантаження у договорі надання транспортних послуг визначено не було, поставки мазуту здійснювалися протягом лютого 2011 року поетапно, окремими частинами. Зазначені обставини можуть свідчити про складання договору про надання транспортних послуг після завершення поставок, лише з метою підтвердити факт транспортування товару.

Відповідно до показань свідків - водіїв ПП «Еліт Альфа ЛТД», мазут забирався при в'їзді в м.Кременчук, шляхом перекачування з іншої машини на іншу, про суб'єкта, який відвантажував мазут, їм було невідомо, усною вказівкою директора їм повідомлялося лише куди їхати і що забирати. При цьому довіреності на отримання мазуту їм не видавалися. За таких обставин факт отримання мазуту на площадці саме від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс-10» не підтверджується.

Судом першої вс тановлено, що згідно показань свідків перекачування мазуту на площадці в м. Кременчуці із однієї машини в іншу здійснювалося за допомогою насосу, що належить ПП «Еліт Альфа ЛТД», на підтвердження чого позивачем надано докази наявності у вказаного підприємства насосного агрегату (видаткова накладна, витяг по 109 рахунку), разом з тим, договір про надання транспортних послуг між ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» та ПП «Еліт Альфа ЛТД» не передбачав додаткових послуг із перекачування мазуту.

Що стосується безпосереднього отримання позивачем мазуту та подальшої його реалізації, то згідно показань свідків - водіїв ПП «Еліт Альфа ЛТД», після прибуття на склад у м. Кременчуці по вул.Молодогвардійців, 30, мазут вивантажувався у відповідні ємкості, подальший рух товару їм невідомий , разом з тим, із документів, наданих позивачем у підтвердження подальшої реалізації мазуту (договір із ПП «Малдіс», податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні), вбачається, що того ж дня, коли здійснювалася доставка мазуту на склад, тими ж водіями із допомогою тих самих транспортних засобів здійснювалася доставка тієї ж кількості мазуту у с. Мала Білозірка, Запорізької області, зокрема, 26 лютого 2011 року, 12 лютого 2011 року, 01 лютого 2011 року, 20 лютого 2011 року, а мазут, який був доставлений позивачу від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» згідно товарно-транспортних накладних від 17.02.2011 року № 64 та № 65 , був реалізований ПП «Малдіс»і перевезений у с. Мала Білозірка, Запорізької області на день раніше - відповідно до товарно-транспортних накладних від 16.02.2011 року серії 10ААБ № 720792 та № 5.

Таким чином, наявні суттєві суперечності показань свідків, які здійснювали транспортування, із змістом документів, оформлених на підтвердження подальшої реалізації позивачем придбаного у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» мазуту, а також вбачається неможливість перевезення з метою подальшої реалізації товару 16.02.2011 року, оскільки отримано його згідно ТТН 17.02.2011 року.

Вищенаведені висновки суду першої інстанції не оспорюють судом ся в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 6.1. Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Згідно п. 14.4. Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Судом першої інстанції на підставі пояснень представника позивача встановлено факть неведення таких журналів, що не спростовується апелянтом.

Таким чином, з огляду на те, що надані позивачем в обґрунтування здійснення господарських операцій із ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» документи мають суперечливий характер, складені з порушенням вимог чинних законодавчих актів, не узгоджуються із показаннями свідків, фіксують події, здійснення яких у реальності є ускладненим або неможливим, враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, та документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання товарів позивачем саме від ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” , при тому, що актом перевірки ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» по декларації за лютий 2011 року від 31.03.2011 року № 6/15-321/37261004 встановлено, що підприємство не має основних виробничих фондів, трудових ресурсів, транспортного та торгівельного обладнання, не знаходиться за юридичною адресою, формує податковий кредит від підприємств, які мають ознаки сумнівності ТОВ «Компанія «Відродження», ПП «Нафта-Капітал», у зв'язку з чим наявні проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути обєктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

Висновок перевірки про заниження позивачем суми ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 156912,09 грн. за результатами господарських операцій із ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» ґрунтується на положеннях Податкового кодексу та достовірно встановлених обставинах.

Доводи позивача відносно порушення процедури проведення перевірки, а саме, відсутність у наказі та повідомленні, на підставі яких здійснено перевірку, підстав для її проведення є необгрунтованими, оскільки у наказі Кременчуцької ОДПІ від 01.04.2011 року № 1500 про проведення позапланової невиїзної перевірки наявні посилання на п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Відсутність у наказі посилання на конкретні обставини, що стали підставою для проведення перевірки, або інші процедурні порушення не вплинули на правильність висновків перевірки.

Згідно частини 7 підрозділу 10 Прикінцевих положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0003632301/1374 від 20.04.2011року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 156912,09грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн. є законним та обгрунтованим.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Еліт 2008" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2011р. по справі№2а-1670/4402/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Григоров А.М.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.