Ухвала суду № 22049610, 30.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 р.Справа № 2а-9382/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2011р. по справі№2а-9382/11/2070

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасуання податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до ДПІ у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2011 року № 0002071702 та від 19.07.2011 року № 002081702 в частині основного платежу 39186,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 9796,50 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до складу валових витрат та податкового кредиту суму податку, сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ “Международный труд”. Посилання податкової інспекції на те, що контрагентом позивача порушено вимоги ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, як на підставу встановлення факту недотримання позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від10.08.2011р. адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0002071702 від 19.07.2011 року, скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 002081702 від 19.07.2011 року в частині 39186,00 грн. основного платежу та 9796,5 грн. штрафних санкцій.

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від10.08.2011р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачка пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набула статусу субєкта господарювання фізичної особи підприємця, про що видане відповідне свідоцтво серії В02 № 987760 від 28.01.2009 року та взята на облік в ДПІ Московського району м.Харкова за № 291 - 27.10.2004року. Видами діяльності за КВЕД є 61.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.47.0 роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярським товарами; 51.47.2 - оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям (а.с.17, 48, 117 т.1)

У період з 15.06.2011 року по 29.06.2011 року фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивачки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 06.075.2011 року № 2073/1702/2701312460, яким встановлено: порушення п.п 5.2.1 п.5.2. ст..5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.13 ДКМ України “Про прибутковий податок з громадян”, ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та у звязку із відсутністю обєктів, що підпадають під визначення ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”в частині включення до валових витрат від придбання товару у ТОВ “Международный труд”; п.п 7.3.1 п.7.3 , п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у розмірі 39539.00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень: від 19.07.2011 року № 0002071702, яким позивачці визначено податкове зобовязання, в тому числі за основним податком (податок на прибуток підприємств) у розмірі 29389,5 грн. та штрафні санкції - 7347,36 грн.; від 19.07.2011 року № 0002081702, яким позивачці визначено податкове зобовязання в тому числі за основним податком (податок на додану вартість) у розмірі 39539,00 грн. та штрафні санкції - 9884,75 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ “Международный труд” укладено договір поставки товару від 01.10.2010 року № 671508, за яким вказаним договором позивачем придбано товар пломба свинцова, проволока, шпагат, етикетка, засіб для миття посуду, скла, одноразовий посуд і т.п. (а.с.118, т.1).

Із акту перевірки (а.с.22-45, т.1) встановлено, що підставою для висновку про неправомірність формування валових витрат стали висновки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва оформлені акти документальної невиїзної перевірки ТОВ “Международный труд” за жовтень-листопад 2010 року акт від 18.05.2011 року №655/23-420/36622234 та від 21.03.2011 року № 375/23-300/36622234, згідно яких встановлено порушення вимог ч.1, 2 ст.215, ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вказаного вище договору ТОВ “Международный труд” відвантажено товар на суму 195929,68 грн., в тому числі ПДВ 39185,93 грн. та виписані податкові накладні (а.с.176, 178, 213 т.1; а.с.17, 19, 21, 23, 27, 77, 79, 81, 124, 128, 164, 179, 181, 182, 185, 187, 231, 247, 249 т.2; 4, 6, 8, 33, 56, 58, 85, 87, 112, 114, 115, 144, 159, 161, 163, 165, 200, 202, 204, 206 т.3; а.с.2 т.4). Дослідивши вказані податкові накладні встановлено, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент їх підписання та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

На підставі зазначених податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 39185,93 грн.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із досліджених копій виписок банків, видаткових накладних, товарно транспортних накладних, податкових накладних виданих позивачкою контрагентам -покупцям продукції, книги обліку доходів та витрат, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивачкою здійснено реальне придбання та подальшого використання товару, придбаного у ТОВ “Международный труд” у її господарській діяльності

Враховуючи викладене вище, надані позивачем документи, угоди, укладені між позивачкою та ТОВ “Международный труд” мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про неправомірне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат та сум податку на додану вартість за договорами, укладеними з ТОВ “Международный труд” є необгрутованими.

Відповідач не спростував інформацію, яка міститься в надланих ползиваччкою документах, його висновки грунтукються на припущеннях.

Враховуючи наведене, відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, тому вони є такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що суд першої інстанції не врахував ще одне порушення встановлене в ході перевірки, за яким нарахований податок на додану вартість та штрафна санкція, але як встановлено апеляційним судом, в цій частині податкове повідомлення рішення не було оскаржене, і відповідно питання його законності не розглядалося та рішення в цій частині нарахувань судом не приймалося.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2011р. по справі№2а-9382/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Григоров А.М.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.