Ухвала суду № 22049605, 01.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/6811/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2а-1670/6811/11

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Реконструкція будівель і споруд "Ребус"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

15 серпня 2011 року Приватне науково-виробниче підприємство "Реконструкція будівель і споруд "Ребус" звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 р. № 0000702305.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17.10.2011 року позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 01 квітня 2011 року № 0000702305.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача в акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Оптима Сервіс», ТОВ «Санбуд» та ТОВ «Ольвія КОН» є безпідставними та документально не підтвердженими; твердження про нікчемність господарських договорів позивача з даними контрагентами є необґрунтованим, господарські операції мали реальний характер, відповідно у позивача існують всі законні підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

ДПІ у м. Полтава подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначила, що висновки акту перевірки э обґрунтованими, оскільки господарські операції здійснювалися через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, у зв'язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення э правомірним.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, що у період з 16.02.2011 р. по 10.03.2011 р. відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПНВП «РБС «Ребус» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 20.10.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.03.2011 р. № 2070/23-6/32635627, у якому відображено, зокрема, порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 84417,00 грн., в т.ч.: липень 2009 року 18000,00 грн., вересень 2009 року - 18000,00 грн., жовтень 2009 року 6667,00 грн., грудень 2009 року 27000,00 грн., лютий 2010 року 5750,00 грн., березень 2010 року 4000,00 грн., серпень 2010 року 5000,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 р. № 0000702305, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 105521,25 грн., в тому числі: 84417,00 грн. - основний платіж, 21104,25 грн. - штрафна санкція.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновок перевіряючих щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, в результаті взаємовідносин із ПП «Оптима Сервіс», ТОВ «Санбуд» та ТОВ «Ольвія КОН».

19.06.2009 р. між позивачем ПНВП «РБС «Ребус» (Замовник) та ПП «Оптима Сервіс» (Виконавець) укладено договір №2-06/09 на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, предметом якого була розробка обмірних креслень будівель і споруд.

За виконану роботу згідно з протоколами про договірну ціну Замовник перераховує кошти Виконавцю відповідно до актів виконаних робіт (пункт 2.1 Договору), оплата проводиться поетапно згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.2 Договору).

Також, позивачем (Замовник) із ПП «Оптима Сервіс» (Виконавець) укладено договір від 10.11.2009 р. №3-11/09 на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, предметом якого була розробка робочих внутрішніх сітей каналізації, водопроводу та електропостачання будівлі Полтавського краєзнавчого музею, ціна договору сформована на підставі протоколу про договірну ціну № 1 і складає 100000 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн., оплата проводиться поетапно згідно графіку виконання робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 днів після підписання актів здачі-приймання робіт Замовником.

15.05.2009 р. між ПНВП «РБС «Ребус» (Замовник) та ТОВ «Санбуд» (Виконавець) укладено договір №6/05-09, предметом якого була розробка обмірних креслень 1-4 го прольотів будівлі головного виробничого корпусу ВАТ «Електромотор» та складанню дефектних актів, за умовами договору за виконану роботу згідно з протоколами про договірну ціну Замовник перераховує кошти Виконавцю відповідно до актів виконаних робіт, оплата проводиться поетапно згідно акту здачі-приймання виконаних робіт.

02.08.2010 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ольвія КОН» (Виконавець) укладено договір №16-8/10 на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, предметом якого було виконання обмірів та розроблення креслень покрівель житлових будинків (пункт 1.1 Договору), за виконану роботу згідно з протоколами про договірну ціну Замовник перераховує кошти Виконавцю відповідно до актів виконаних робіт, оплата проводиться поетапно згідно акту здачі-приймання виконаних робіт.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано суду договори на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, технічні завдання на складання обмірних креслень та терміни виконання робіт, кошториси на виконання робіт за договорами, протоколи угоди про договірну ціну на розробку науково-технічної продукції до договорів, податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, а також платіжні доручення про проведення розрахунку за виконані роботи, копії яких долучено до матеріалів справи.

З протоколів угоди про договірну ціну на розробку науково-технічної продукції вбачається, що сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни на передачу науково-технічної продукції, при цьому, вартість робіт за договорами, визначена у протоколах про погодження договірної ціни відповідає вартості робіт, визначеній у кошторисах на виконання робіт.

Суми сплаченого ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції є договорами підряду.

Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У подальшому позивач використовував субпідрядні роботи, згідно вказаних вище договорів із контрагентами ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд», у своїй господарській діяльності, а саме, для виконання підрядних робіт на БГНТЦ «Віра», ВАТ «Євроцемент-Україна», ВКФ «Старк», ВАТ «Електромотор», УЖКУ виконавчого комітету Полтавської міської ради, що підтверджується наданими здачі-приймання виконаних робіт

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, роботи використані у господарській діяльності позивача.

Таким чином, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд» податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент укладення угод, виконання робіт та складення податкових накладних ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не були анульовані.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, які надають йому підстави для нарахування податкового кредиту.

Стосовно висновків перевіряючих щодо нікчемності угод, укладених позивачем із ПП «Оптима Сервіс», ТОВ «Санбуд» та ТОВ «Ольвія КОН» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Посилання відповідача на наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва при створенні ПП «Оптима Сервіс», ПП «Ольвія КОН» та ТОВ «Санбуд» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, як на підставу фіктивності договорів на створення (передачу) проектної, науково-технічної продукції, колегією суддів не приймаються з огляду на таке. Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Однак, вирок суду у кримінальній справі, на яку посилається відповідач, суду не наданий.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення ПНВП «РБС «Ребус» податкового законодавства при визначенні сум податкового кредиту за перевіряємий період, та як наслідок щодо протиправності та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 01.04.2011 р. № 0000702305.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ПНВП «РБС «Ребус» обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі№2а-1670/6811/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяРальченко І.М.

Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є.