Постанова № 22049564, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р. Справа № 2а-3704/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача - Шевцов О.М.

представників відповідача - Жданова О.М., Левон О.М.

прокурора - Косий О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.09.2011р. по справі№2а-3704/11/2070

за позовом Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

за участю Прокуратури Комінтернівського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Казенне підприємство “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова” звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000090849 від 07.04.11 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 569029,0 грн., № 0000100849 від 07.04.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 592523,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, ст.ст. 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Казенне підприємство “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова”зареєстроване рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної ради від 22.11.1994 р. та перереєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.08.1999 року за № 04058870Ю0010087 в звязку із зміною організаційно-правової форми господарювання (з державної на казенну), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.14).

Згідно копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, КП “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова”має код 14310299 (а.с.15).

КП “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова”знаходиться на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові з 01.09.2000 р. Позивач знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, б. 126 (а.с. 15).

Фахівцями СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка КП “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова”з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за червень, липень 2010 року по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з Концерном “Бронетехніка України”(код 30654941), ТОВ “Метида”(код 31151444). За результатами перевірки був складений акт від №873/49-019/14310299 30.03.2011 року.

Перевіркою встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень, липень 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року у сумі 592523,40 грн.

Крім того, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові проведена документальна невиїзна перевірка КП “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова”з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за жовтень, листопад 2010 року по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з Концерном “Бронетехніка України”(код 30654941), ТОВ “Актуальні технології”(код 33897892), результати якої оформлені актом № 855/49-019/14310299 від 28.03.2011 року.

Перевіркою встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень, жовтень 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень, листопад 2010 року на суму 569029,0 грн.

На підставі зазначених актів відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2011 р. № 0000090849, № 0000100849.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем передбачених законом умов для формування бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутність обґрунтованих підстав для їх скасування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування зазначених ним сум ПДВ у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період червень, липень, жовтень, листопад 2010 року, а також у розрахунках сум бюджетного відшкодування та заявах про повернення суми бюджетного відшкодування відповідачем не заперечується, натомість спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Підпунктом 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 7.7.6. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, орган державної податкової служби, здійснюючи контроль за достовірністю сум ПДВ, які підлягають відшкодуванню з державного бюджету, за наслідками перевірки зобов'язаний або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення, в якому вказати суму перевищення бюджетного відшкодування із зазначенням підстав для її вирахування або підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковим деклараціям з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень, листопад 2010 року.

Зазначене зменшення відбулося внаслідок порушення позивачем, на думку податкового органу, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” через безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від Концерну “Бронетехніка України”, ТОВ “Метіда”, ТОВ “Актуальні технології”.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з Концерном “Бронетехніка України”, ТОВ “Метіда”, ТОВ “Актуальні технології”.

Контрагентами позивача виписані податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкових декларацій.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання по спірним договорам як Казенним підприємством “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова” , так і його контрагентами - Концерном “Бронетехніка України”, ТОВ “Метіда”, ТОВ “Актуальні технології”, були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочини були укладені право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "КРУК") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що Казенне підприємство “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова” виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару Концерну “Бронетехніка України”, ТОВ “Метіда”, ТОВ “Актуальні технології”, які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши Казенному підприємству “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова” належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому безпідставність формування позивачем бюджетного відшкодування та податкового кредиту податковий орган обґрунтовує відомостями, отриманими з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно яких:

- по Концерну “Бронетехніка України” - на 4 ланці постачання є податкова яма, а саме ПП “ЕЛІТПРОМСТАНДАРТ”(код 36505154), ПП “Промтех-Агро”, (код 37092406). ПП “ЕЛІТПРОМСТАНДАРТ” перебуває на обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Відповідно до баз даних ДПС та податкової звітності: основний вид діяльності інші види оптової торгівлі, чисельність працюючих 1 особа; основні фонди 0 тис. грн., стан підприємства - “визнано банкрутом”, податкова звітність за червень, липень 2010 р. не подавалась. ПП “Промтех-Агро”перебуває на обліку у ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова. Відповідно до баз даних ДПС та податкової звітності:основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі; чисельність працюючих - 1 особа; основні фонди - 0,0 тис. грн.; стан підприємства “місцезнаходження не встановлено”; сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (ряд. 27 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року) - 0,0 грн.

- по ТОВ “Метида” - на 3 ланці постачання є податкова яма, а саме ТОВ "МИАНДР ГРУП" відповідно до баз даних ДПС та податкової звітності: основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі; чисельність працюючих - 3 особи; основні фонди - 2,3 тис. грн.; податкова звітність за травень, червень 2010 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва, визнана недійсною.

- по ТОВ “Актуальні технології” - на 3 ланці постачання є податкова яма, а саме ТОВ “ДІАЛІТ ТРЕЙД”та ТОВ “ЕКОТЕРРА-ПЛЮС”. ТОВ “ДІАЛІТ ТРЕЙД”перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до баз даних ДПС та податкової звітності: основний вид діяльності - рекламна діяльність; чисельність працюючих - 1 особа; основні фонди - 0,0 тис. грн.; сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (ряд. 27 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року) - 1,7 тис. грн. ТОВ “ЕКОТЕРРА-ПЛЮС”перебуває на обліку у ХОДПІ у Харківській області. Відповідно до баз даних ДПС та податкової звітності: основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі; чисельність працюючих - 2 особи; стан платника: визнано банкрутом; основні фонди - 0,0 тис. грн.; декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року ТОВ “ЕКОТЕРРА-ПЛЮС”до ХОДПІ у Харківській області не надана; декларація з ПДВ за серпень 2010 року ТОВ “ЕКОТЕРРА-ПЛЮС”до ХОДПІ у Харківській області не надана. ХОДПІ у Харківській області 17 вересня 2010 року склала акт №85/29-42 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “ЕКОТЕРРА-ПЛЮС”.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між Казенним підприємством “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова” та Концерном “Бронетехніка України”, ТОВ “Метіда”, ТОВ “Актуальні технології” угод, та, як наслідок, правомірність віднесення Казенним підприємством “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова” сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування бюджетного відшкодування у розмірі 1161552,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000090849 від 07.04.11 р. про зменшення Казенному підприємству “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 569029,0 грн. , та № 0000100849 від 07.04.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 592523,40 грн. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0000090849 від 07.04.11 р. , № 0000100849 від 07.04.2011 р. відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про скасування таких рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі№2а-3704/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову , якою позов Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000090849 від 07.04.2011 року та № 0000100849 від 07.04.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 06.02.2012 р.