Ухвала суду № 22049540, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р.Справа № 2а-2930/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Водолажської Н.С., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Ягло І.В.

представника відповідача Жданової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.07.2011р. по справі№2а-2930/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Стома"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Стома" (далі за текстом-позивач, АТ " Стома") звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000030844 від 21.03.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від08.07.2011р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові винесене відносно Публічного акціонерного товариства "Стома", а саме: № 0000030844 від 21.03.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.69, 159 КАС України.

Відповідач зазначає, що під час перевірки позивачем не було надано первинних документів на підтвердження списання грошових коштів з поточного рахунку ПАТ «Стома»на рахунок контрагента, отже позивачем не було фактично сплачено податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21 лютого по 18 березня 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ “Стома” (код ЄДРПОУ 00481318) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2010 р. за результатами якої складено акт за № 688/44-016/00481318 від 18 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000030844 від 21 березня 2011 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 477003 грн. 00 коп.

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про порушення позивачем п.1.8. ст.1, абз. “а” п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в зв'язку з неможливістю підтвердження заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість через відсутність документів, підтверджуючих фактичну сплату товарів постачальникам у листопаді 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування через відсутність реального здійснення угод та фактичної сплати товарів постачальникам.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав договірні взаємовідносини з поставки товарів з ВАТ «Монофарм», ТОВ «Славена»та іншими контрагентами, з якими було укладено відповідні договори (а. с. 7-206 т. 3).

На виконання умов зазначених договорів сторонами було складено видаткові накладні, рахунки фактури. На адресу позивача його контрагентами виписано податкові накладні (а. с. 179-178 т. 1., а. с. 1-228 т. 2., а. с.207-250 т.3., а.с. 2- 250 т. 4, а. с. 2- 96 т. 5).

Отже, позивач повністю виконав свої зобовязання по зазначеним договорам та на підставі зазначених вище первинних бухгалтерських документів правомірно відніс суми сплачені зазначеним постачальникам до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 цієї ж статті кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено нікчемності зазначених угод, оскільки позивачем виконані всі умови укладених договорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року та додаток 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких АТ " Стома" заявлено суму бюджетного відшкодування у грудні 2010 року у сумі 477003 грн.

Підпунктом п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, відповідно до вимог чинного на той час законодавства позивач мав право на бюджетне відшкодування тільки в частині від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг).

На підтвердження фактичної сплати податку на додану вартість в ціні отриманих від постачальників товарів у листопаді 2010 року позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень (а.с.7-141 т.6).

Таким чином, на підставі первинних бухгалтерських документів АТ «Стома»правомірно було віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями з постачальниками товарів у листопаді 2010 року та сформовано суму бюджетного відшкодування у грудні 2010 року відповідно до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено відсутність фактичної сплати позивачем податку на додану вартість та правомірності прийнятого ним повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування № 0000030844 від 21.03.2011р.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.07.2011р. по справі№2а-2930/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Водолажська Н.С. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2012 р.