Ухвала суду № 22049467, 26.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.Справа № 2а-12884/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі№2а-12884/11/2070

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області

про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області (далі - УПФУ в Барвінківському районі Харківської області, відповідач), в якому просила суд визнати незаконними дії УПФУ в Барвінківському районі Харківської області в частині нарахування позивачу до сплати 1006,28 грн. збору до Пенсійного Фонду України відповідно до вимоги від 21.09.2011 року №Ф-40У, скасувати вимогу УПФУ в Барвінківському районі Харківської області від 21.09.2011 року №Ф-40У в частині сплати позивачем суми заборгованості по внесках до Пенсійного Фонду України у розмірі 1006,28 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі№2а-12884/11/2070 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області про визнання незаконними дій Управління Пенсійного Фонду України в Барвінківському районі Харківської області в частині нарахування позивачу до сплати 1006,28 грн. збору до Пенсійного Фонду України відповідно до вимоги від 21.09.2011 року №Ф-40У, скасування вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 21.09.2011 року №Ф-40У в частині сплати позивачем суми заборгованості по внесках до Пенсійного Фонду України у розмірі 1006,28 грн. задоволено повному обсязі.

Визнано незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України в Барвінківському районі Харківської області в частині нарахування позивачу до сплати 1006,28 грн. збору до Пенсійного Фонду України відповідно до вимоги від 21.09.2011 року №Ф-40У.

Скасувано вимогу Управління Пенсійного Фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 21.09.2011 року №Ф-40У в частіні сплати позивачем суми заборгованості по внесках до Пенсійного Фонду України у розмірі 1006,28 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Жовтневому районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134113, 61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, а саме, ч.2 ст.18 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», постанови КМУ від 14.04.2009 року № 366 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування". Вважає, що оскільки заборгованість позивача за травень - жовтень 2009 року виникла у період чинності вказаної постанови, УПФУ в Барвінківському районі Харківської області при винесенні вимоги від 21.09.2011 року №Ф-40У діяло правомірно, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі, колегія суддів на підставі.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, ОСОБА_1 05.03.2008 року зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області.

Згідно з запереченнями УПФУ в Барвінківському районі Харківської області, ОСОБА_1 з 05.03.2008 року, у тому числі з травня по жовтень 2009 року, перебувала на обліку як платник страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ в Барвінківському районі Харківської області було зроблено розрахунок сум страхових внесків, які підлягають доплаті до мінімального страхового внеску згідно Постанови Кабінету Міністрів України №366 від 14.04.2009 року.

Згідно з розрахунком сум страхових внесків ФОП ОСОБА_1 за період з травня 2009 року по жовтень 2009 року має заборгованість у розмірі 1006,28 грн. На підставі вказаного розрахунку 21.09.2011 року УПФУ в Барвінківському районі Харківської області було винесено вимогу про сплату боргу №Ф-40У на суму 1006,28 грн.

Не погодившись з такими діями відповідача та з винесеною вимогою про сплату боргу №Ф-40У на суму 1006,28 грн., позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої вимоги виходив з їх правомірності та обґрунтованості, оскільки при вчинення оскаржуваних дій та винесенні спірної вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Барвінківському районі Харківської області керувалося нормативно-правовим актом, який в судовому порядку на той час було визнано незаконним та скасовано з моменту прийняття.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з заперечень УПФУ в Барвінківському районі Харківської області проти позову та апеляційної скарги, рішення відповідача вмотивоване тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року №366 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування" передбачено, що фізичні-особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у проваджені такими суб'єктами підприємницької діяльності, не перебувають з ними у трудових відносинах, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (абзац 1 пункту 1). Водночас Кабінет Міністрів встановив, що сума страхового внеску визначається самостійно фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності як для себе, так і зазначених членів його сім'ї, і з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески (абзац 2 і 3 пункту 1). Таким чином, за період дії постанови КМУ від 14.04.2009 року №366, в травні - жовтні 2009 року для платника єдиного податку ОСОБА_1 доплата склала, з урахуванням надходжень єдиного податку в розмірі 42 % до Пенсійного фонду, в сумі 1006,28 грн., відповідно до Розрахунку сум страхових внесків, які підлягають доплаті до мінімального страхового внеску.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2009 року по справі №2а-4456/09/2670 визнано незаконною та скасовано Постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 року №366 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування" - з моменту її прийняття. Зупинино дію постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. N 366 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування" до набрання постановою суду законної сили.

Вказана постанова була оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, за результатами розгляду якої Київським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу від 13 липня 2010 року про залишення апеляційної скарги представника Кабінету Міністрів України без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2009 року - без змін.

Згідно з ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2009 року №2а-4456/09/2670 набрала законної сили 13.07.2010 року.

За наслідками розгляду у Вищому адміністративному суді України касаційної скарги на вказані рішення, колегією суддів від 19.10.2010 року винесено ухвалу, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року про визнання незаконною та скасування постанови КМУ №366 від 14.04.2009 року залишено без змін.

Приписами пункту 9 ч.3 ст.129 Конституції України регламентовано, що одним із принципів судочинства є обов'язковість рішень суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на дату прийняття вимоги від 21.09.2011 року №Ф-40У, що є предметом оскарження, судове рішення про скасування постанови Кабінету Міністрів України №366 від 14.04.2009 року з моменту її прийняття набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність застосування відповідачем в 2011 році положень постанови Кабінету Міністрів України №366 від 14.04.2009 року, які втратили чинність 13.07.2010 року, а зупинені з 28.09.2009 року, враховуючи період з 28 вересня по жовтень 2009 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу сум страхових внесків, які підлягають доплаті до мінімального страхового внеску згідно Постанови Кабінету Міністрів України №366 від 14.04.2009 року.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірну вимогу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі№2а-12884/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.