Ухвала суду № 22049102, 30.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/5405/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2а-1870/5405/11

за позовом Публічного акціонерного товариства " Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод " Темп"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року позов Публічного акціонерного товариства "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод " Темп" (далі - позивач) до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про скасування рішень було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.07.2011 року № 0000212301 в частині податкового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 210 606,25 грн., в тому числі основного платежу 167 862,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 42744,25 грн. ;

та № 0000222301 в частині податкового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 99656,25 грн., в тому числі податкового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 99 656,25 грн., в тому числі з основного платежу в сумі 79 795,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 19 931, 25 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірки дотримання позивачем валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки 3263/23/02971676 від 04.07.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.5.1.п.п.5.2.1п.5.2,п.п.5.3.9.п.5.3п.7.3.5.п.7.3.п.п.7.8.2.п.7.8п..11.2ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п.7.2.3,п.п.7.2.6.п.7.2.п.п.7.3.1.п.п.7.3.п.п.7.4.1.п.п.7.4.4.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1 ст.198 ПК України.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0000212301 та № 0000222301.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат - платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст.5 вказаного вище Закону визначено, що до складу валових витрат включаючи, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з приданням електричної енергії (включаючи реактивну), у урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність відображення у складі валових витрат витрати по придбанню товарно-матерільних цінностей у ТОВ "Востокпневматика" та відсутності пістав для формування податкового кредиту за зазначеною господарською операцією.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Востокпневматика"з яким був укладений договір від 10.06.2010 року №06/10/1-Р про отримання матерілалів, а саме: рукав для гальмівної системи. наконечник 1а, головка з"єднувальна на суму 398 628,00 грн., у тому чсилі у грудні 2010 року на суму 233 852,00 грн та у січні 2011 року на суму 164 776 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що до матеріалів справи позивачем надані достатні докази використання даного товару для виробництва готової продукції, а саме рукав Р17Б, рукав Р11, рукав Р21, рукав Р32 та подальшу реалізацію даного товару.

Посилання апеляційної скарги на відсутність у контрагента позивача - ТОВ "Востокпневматика" виробничих потужностей та посадових осіб за юридичною адресою , а тому відсуності реального характеру даної господарської операції, колегія суддів, вважає помилковими.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до роз»ясень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно донарахування податку на прибуток на суму дивідентів за результатами 2009 року у сумі 68 205 грн. з відповідною сумою штрафних санкцій., то колегія суддів зазначає наступне.

Законом України від 27.04.2010 року №2154 "Про Державний бюджет на 2010 рік" внесено зміни до Закону України "Про акціонерні товариства" стосовно обов"язковості виплати акціонерними товариствами дивідентів в розмірі 30% від суми чистого прибутку, які набрали чинності з 30.04.2010 року

У відповіднос ті до висновкоів рішення Конституційного Суду України від 30.11.2010 року вищенаведені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

У Законі України "Про акціонерні товариства" були внесені зміни Законом України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році від 03.12.2010 року №2274.

Колегія суддів погоджується з зауваженнями суду першої інстанції про те, що Законом України "Про акціонерні товариства" встановлює обов"язки для виконання тільки для суб"єктів, на яких розпосюджується його дія.

У відповідності до Перехідних Положень Закону України "Про акціонерні товариства" для акціонерних товариств, створених до прийняття ї набрання ним чинності, передбачено перехідний період для приведення своїх статутів та внутрішніх положень у відповідність з нормами цього закону в термін не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто в термін до 30.04.2011 року).

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач до 22.10.2010 року мав організаційно-правову форму - Відкрите акціонерне товариство, то воно до цього часу не застосовувало у своїй діяльності норми Закону України "Про акціонерні товариства".

Обов"язкова виплата дивідентів у 2010 році була встановлена ст.58 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" для державних підприємств та господарських товариств, в статутних капіталах яких є частка державного або комунального майна.

Крім цього, із матеріалів справи вбачається про те, що позивач у 2009 році підприємство отримало збиток у сумі 1457,00 тис. грн. та відповідно до рішення лічильної комісії позивача та загальних зборів акціонерів товариство було прийнто рішення про невиплату дивідентів за 20209 рік за відсутністю чистого прибутку.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2а-1870/5405/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2012 р.