Ухвала суду № 22049056, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-8408/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. по справі№2а-8408/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0002542302 від 24.06.2011 року на загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 208828 грн., в тому числі 167062 грн. за основним платежем та 41766 грн. штрафні санкції. В обґрунтування вимог зазначав про необгрунтованість висновку ДПІ у Київському районі міста Харкова щодо нікчемності угод, укладених з ПП «Графелон», оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум" задоволено частково:

- скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0002542302 від 24.06.2011 року на загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 208 828 грн. ;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій стверджував про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, зважаючи на обставини справи щодо неможливості здійснення спірних господарських операцій. Просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Справа слухається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи поданої відповідачем апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року був складений акт № 2283/23-5/31799168 від 10.06.2011 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушенням позивачем вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ до сплати на загальну суму 167062 грн., а саме: у травні 2010 року на суму 28131 грн., у червні 2010 року на суму 50224,87 грн., у липні 2010 року на суму 49660,83 грн., у серпні 2010 року на суму 24004,17 грн., у вересні 2010 року на суму 15041,17 грн. та порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених з ПП «Графелон».

На підставі висновків акту ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002542302 від 24.06.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 208828 грн. (167062 грн. за основним платежем та 41766 грн. за штрафними санкціями).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення частини позовних вимог, виходив з невідповідності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002542302 від 24.06.2011р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту платника податку визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про подток на додану вартість» (що діяв на час спірних правовідносин) - виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Інвентум» та ПП «Графелон» був укладений договір поставки № 10/07 від 10.07.2009 року, відповідно до якого ПП «Графелон» зобовязалось здійснювати поставку виробів з трубного металопрокату, а ТОВ «Інвентум» приймати цей товар та оплачувати його вартість.

Реальність виконання такого договору підтверджується наданими позивачем документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: рахунки, сертифікати якості металопрокату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, документальне підтвердження наявності у власності позивача складських приміщень (ангар за адресою: вул. Шевченко, 327, м. Харків, загальною площею 1698,4 кв.м.), виписки з розрахункового рахунку позивача про безготівкові розрахунки за поставлений товар у повному обсязі, витяги з журналу-ордеру та відомості по рахунку щодо складського обліку придбаного товару, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні про подальшу реалізацію придбаного металопрокату.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки контрагент позивача ПП «Графелон» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був платником податку на додану вартість, а виписані ним податкові накладні були складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача достатніх підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні реально отриманих товару та послуг за належно оформленими податковими накладними, виданих йому ПП «Графелон».

Також, відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належними та допустимими доказами той факт, що укладена між позивачем та ПП «Графелон» угода мала мету, що суперечить інтересам держави та суспільства. Адже, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок (ст.. 228 ЦК України), повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності. Таких доказів щодо посадових осіб ПП «Графелон» чи ТОВ "Інвентум" відповідачем не надано.

В ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що зміст укладених договорів між позивачем та ПП «Графелон» не відповідає дійсним намірам сторін, їх наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином. В даному випадку укладені між позивачем та ПП "Графелон" угода в судовому порядку не оспорювалась, у судовому порядку недійсною не визнавалась.

Висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину був зроблений відповідачем лише на підставі того, що подані контрагентом декларації з ПДВ за травень-вересень 2010 року не визнані як податкова звітність. Проте, факт визнання чи невизнання податкової звітності контрагента не може свідчити про безтоварність укладеної угоди та не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності позивача, зважаючи на індивідуальний характер такої відповідальності, закріплений у п. 1.3 ст. 1, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", Адже сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач заперечує проти правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями, відображеними у податкових деклараціях за травень-вересень 2010 року. Разом з тим, будь-яких заперечень з приводу дійсності виконання цього ж договору поставки № 10/07 від 10.07.2009 року, відображеного у податкових деклараціях за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, у податкового органу не було, незважаючи на незмінність статусу такого контрагента щодо наявних у нього умов діяльності.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості отриманої від ПП «Графелон» металопродукції, у травні - вересні 2010 року, відповідно відсутні підстави для зміни чи скасування прийнятого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. по справі№2а-8408/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.