Ухвала суду № 22049002, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-5324/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від29.08.2011р. по справі№2а-5324/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Аквіт-7"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинним наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство “Аквіт 7” ( далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м Харкова( далі відповідач) після зміни позовних вимог просило суд визнати нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м Харкова у формі наказу № 241 від 28.02.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Аквіт 7”; визнати незаконними дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Аквіт 7”.Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 року адміністративний позов Приватного підприємства "Аквіт-7" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним наказу - задоволено.

Скасовано наказ Державної податкової інспекції у Ленському районі м. Харкова № 241 від 28.02.11 р. "Про призначення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Аквіт-7".

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Аквіт-7" результати, якої оформлені актом перевірки № 377/23-304/33816787 від 21.03.11 р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 29.08.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв”язку з неповним з”ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи , що на думку відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, у зв"язку з чим судом зроблено висновок про задоволення позовних вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом підстав, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки перевірка проведена на підставі незаконного наказу.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 241 від 28.02.11 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП “Аквіт 7”в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.10 р. по 31.01.11 р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.10 р. по 31.01.11 р. результати, якої оформлено актом № 377 /23-304/33816787 від 21.03.11 р.

Як вбачається з висновків акту перевірки № 377/23-304/33816787 від 21.03.11 р. в діяльності ПП “Аквіт 7”виявлено порушення: вимог ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг за період з 01.07.09 р. по 31.01.11 р., які підпадають під визначення ст. 3, 4, 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР “Про податок на додану вартість“ із змінами та доповненнями на загальну суму 29980691 грн. та відсутність обєктів, які підпадають визначення ст. 4, 5, 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями в частині придбання та продажу товарів, робіт, послуг на загальну суму 151435121 грн.

Колегія суддів, зазначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок регулюються ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

Як вбачається з ст.78 Податкового кодексу України, рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як: 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з привод надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції що відповідний запит було складено відповідачем 28.02.2011р. №1077/10/23-310 та направлений позивачу засобами курєрської доставки. Відповідно до оформленої курєром накладної, запит ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 28.02.11р. не був отриманий позивачем. Згідно з названим запитом платнику податків було запропоновано надати пояснення та документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій ПП “Аквіт”з покупцями та постачальниками за період з 01.04.10 р. по 31.01.11 р., довівши до відома платника податків, що ненадання пояснень та документів є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, в цей же самий день відповідачем був прийнятий наказ №241 від 28.02.11 р. про проведення документальної невиїзної перевірки ПП “Аквіт 7”, що прямо суперечить закону.

Також, відповідач повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119 до матеріалів справи не подав та запит від 28.02.2011 року про надання документів до відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення не надсилався.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано достатніх беззаперечних доказів щодо направлення на адресу позивача письмового запиту, на який йдеться посилання в акті перевірки та отримання цього запиту позивачем, чим порушено вимоги ст. 78 Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки ПП “Аквіт 7”.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу; за відсутності факту сплину 10 робочих днів з дня отримання запиту. Виходячи з вищевикладеного, спірний наказ підлягає скасуванню.

Щодо вимог про визнання незаконними дій ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, колегія суддів зазначає, що як вбачається з акту перевірки ДПІ було фактично скориговано податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ та податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств ПП “Аквіт 7”в бік зменшення податкових на загальну суму 151435121 грн.

Відповідачем фактично було визначено суми податкових зобовязань позивачу і тим самим порушено вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно значених норм цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації. Право органу державної податкової служби визначати податкове зобовязання платника податків передбачено у випадку, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган або за даними документальних перевірок.

Аналіз п. 2.1 розд. ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 р., орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби; г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів, зазначає, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення рішення. Іншого порядку дій податкового органу як субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Як вбачається з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ДПІ повноважна перевірити достовірність податкової декларації та зробити висновок про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених в такій податковій декларації. Повноважень встановлювати недійсність даних податкової звітності ДПІ не надано.

Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Однак, в акті № 377 /23-304/33816787 від 21.03.2011 р. викладено висновки субєкта владних повноважень, що не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Також як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення рішення не виносив.

Акт про результати документальної невиїзної перевірки від 21.03.2011 р. № 377 /23-304/33816787 не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії в розумінні ст. 17 КАС України.

Щодо висновків відповідача про встановлення порушень ТОВ “Аквіт 7”ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів колегія суддів зазначає наступне:

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач не довів, що при проведенні перевірки взагалі досліджувалися будь-які правочини, вчинені позивачем.

Також, позивачем до суду надано належним чином завірений висновок експертного економічного дослідження №4459 від 26.04.11 р. проведеного в Харківському науковому-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса, який спростовує твердження відповідача щодо визнання нікчемними податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ПП “Аквіт 7”за період з 01.04.2010 по 31.01.201 1 року, зазначених у акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача при відсутності підстав її проведення, без належного витребування та дослідження документів позивача, та відповідно склав акт цієї перевірки.

Також, як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м Харкова у формі наказу № 241 від 28.02.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП “Аквіт 7”, який є актом індивідуальної дії.

Відповідно до ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, такий спосіб захисту прав як вимога про визнання акту нечинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акту визнання його нечинним. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,який вийшов за межі позовних вимог в частині визнання нечинним з моменту прийняття рішення ДПІ у Ленінському районі м Харкова у формі наказу № 241 від 28.02.11 р., оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, враховуючи те, що відмова позивачеві у задоволенні позовних вимог через їх невірне формулювання, але при доведеності неправомірності рішення відповідача буде формальним вирішенням спору та порушенням таких принципів адміністративного судочинства як верховенство права та законність.

Таким чином, колегія суддів зазначає, оскільки встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов підлягає задоволенню в частині вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом підстав, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки перевірка проведена на підставі незаконного наказу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011р. по справі№2а-5324/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бондар В.О.

Судді(підпис)

(підпис)Кононенко З.О. Донець Л.О.