Ухвала суду № 22048872, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-9371/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.08.2011р. по справі№2а-9371/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді - Контур"

до Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур"( далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у краснокутському районі Харківської області ( далі відповідач) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області № 0000162300 від 22.06.2011 року за платежем податок на додану вартість на загальну суму 556388,00 грн., з яких за основним платежем-370925,00 грн., за штрафними санкціями (фінансовими санкціями) 185463,00 грн., № 0000152300 від 22.06.2011 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 695484,00 грн., з яких за основним платежем-463656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 231828,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області № 0000162300 від 22.06.2011 року за платежем податок на додану вартість на загальну суму 556388,00 грн. та № 0000152300 від 22.06.2011 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 695484,00 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 30.08.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача судом першої інстанції відхилено як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб ТОВ "ТАМ"Арді-Контур" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.08.2010 року. Згідно довідки про взяття на облік платника податків ТОВ "ТАМ"Арді-Контур" перебуває на обліку в ДПІ з 03.08.2010 року № 40837.

З 23 по 27 травня 2011 року працівниками ДПІ у Краснокутському районі Харківської області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТАМ «Арді-Контур»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Технобудальянс»за період з 01.01.2011р., ТОВ «Будхолдинг-Харків»за період з 01.12.10р. по 31.01.11р., ТОВ «Спецтрубомонтаж»за період з 01.11.10р. по 31.12.10р. з питань дотримання податкового законодавства щодо повноти та правильності відображення таких взаємовідносин при декларуванні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Результати перевірки викладено в акті за №216/11/230-36325287 від 03.06.2011р.

Згідно висновків акту перевірки, встановлені наступні порушення: ч.І ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які на думку працівників ДПІ, не спрямовані на реальне настання правових наслідків , п.5.1 ст.5. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 463656грн.; п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1, пп. 7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 230225грн., п. 198.3 ст. 198 п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 140700грн.

08.06.11 року ТОВ «ТАМ «Арді-Контур»подало заперечення на акт перевірки.

17.06.11 року підприємству відмовлено в задоволенні заперечення на акт.

За результатами перевірки начальником ДПІ у Краснокутському районі Харківської області винесено податкові повід ом лення-рішення:

- №0000162300 від 22.06.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 556 388,0грн., з яких за основним платежем -370925 грн., за штрафними (финансовим санкціями) 185463грн.;

- №0000152300 від 22.06.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 695484,0грн., з яких за основним платежем -463656грн., за штрафними (финансовим санкціями) 231828грн.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Такий самий порядок закріплений п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

У відповідності п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Аналізом п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» отримано будівельні та проектні роботи від ТОВ «Технобудальянс»у січні 2011 року на суму 643937,0грн. та ТОВ «Спецтрубомонтаж»у листопаді, грудні 2010 року на суму 1107184,2грн.

Як вбачається з матеріалів справи "Технобудальянс та ТОВ «Спецтрубомонтаж»є виконавцями робіт. В договорах, актах здачі-приймання робіт, накладних, довідках про вартість виконаних підрядних робіт Ф КБ-3, Ф КБ-2 зазначені які саме роботи повинні бути виконані, вартість робіт та термін їх виконання. Усі документи підписані уповноваженими особами та завірені печатками сторін. Крім визначених даних до перевірки надана сама проектна документація у вигляді креслень, в якій містяться дані про суть виконаної роботи. Отримані роботи були в повному обсязі оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, колегія суддів, зазначає, що матеріалами справи підтверджується використання позивачем у власній господарській діяльності, шляхом їх подальшої реалізації .

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Арді-Контур» та ТОВ «Будхолдинг-Харків»у грудні 2010р., січні 2011р. укладені договори купівлі продажу товарів (будівельні матеріали).

Як зазначено у договорах ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» є покупцем товарів, а ТОВ «Будхолдинг-Харків»- постачальником будівельних матеріалів.

Матеріали справи містять докази використання придбаного товару в господарської діяльності підприємства ( це підтверджується договорами, відомостями ресурсів, довідками Ф КБ-3, платіжними документами та податковими накладними).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, про помилковість доводів відповідача про те, що правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за переліченими вище договорами.

Усі документи містили наступні данні: про виконавця робіт, дані замовника робіт, необхідні реквізити сторін, назви підприємств, назва робіт які були виконані, загальна вартість виконаних робіт. Усі документи підписані уповноваженими особами та завірені печатками сторін.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив суму ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами.

Щодо порушення п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" колегія суддів зазначає, наступне:

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена у цілях бухгалтерського обліку, у першу чергу є первинні документи. За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, що підтверджує факт надання послуг контрагентами позивача є ( акти виконаних робіт, копії платіжних доручень та виписки банку.)

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами відповідачем спростовано не було та не було надано висновків щодо нікчемності вищезазначених угод.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Також як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, підприємства постачальники товарів (робіт, послуг) ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Спецтрубомонтаж» а ТОВ «Будхолдинг-Харків» знаходились на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що видані відповідні свідоцтва.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для сторін .

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що договори, укладені між позивачем та контрагентами мали реальний характер, а висновки податкової інспекції є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження.

Також, а ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню .

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладених угод є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі№2а-9371/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБондар В.О.

Судді Кононенко З.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.