Ухвала суду № 22048756, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/6269/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представників позивача Макаренко Т.В., Єщенко К.М.

представника відповідача Орінчина В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від08.08.2011р. по справі№2а-1670/6269/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна фірма "Астра"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна фірма "Астра" (далі позивач, ТОВ "БФ "Астра") звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Полтавська МДПІ, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2010 р. №0001542301/0, №0001532301/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.12.2010 р. №0001562301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від08.08.2011р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 23.12.2010 р. №0001542301/0, №0001532301/0. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9, пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 1.3, 1.7 ст. 1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.159 КАС України.

Відповідач зазначає, що ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій", з якими позивач укладав господарські договори протягом перевіряємого періоду, відсутні за місцем знаходження, а первинні документи, надані до перевірки на підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами, не не підтверджують дійсність укладених угод.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "БФ "Астра" зареєстроване як юридична особа Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області 05.05.1992 р. (ідентифікаційний код 13938392). На даний час позивач перебуває на податковому обліку в Полтавській МДПІ та є платником ПДВ (свідоцтво №23790819).

У період з 17.09.2010 р. по 02.12.2010 р. працівниками Полтавської МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "БФ "Астра" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., результати якої оформлено актом від 09.12.2010 р. №754/23/13938392.

Відповідно до висновків акту перевірки підприємством порушено пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9, пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 1.3, 1.7 ст. 1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 176 827,00 грн. та занижено ПДВ в розмірі 141 462,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 23.12.2010 р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001542301/0, яким ТОВ "БФ "Астра" визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 212 193,00 грн. (141 462,00 грн. за основним платежем, 70 731 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями),

-№0001532301, яким ТОВ "БФ "Астра" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 265 240,50 грн. (176 827,00 грн. за основним платежем, 88 413,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до ТОВ "БФ "Астра" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 887,12 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Полтавською МДПІ 25.02.2011 р. вказані рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Рішеннями ДПА у Полтавській області від 28.04.2011 р. та ДПА України від 12.07.2011 р. скарги платника податків також залишені без задоволення.

У зв'язку з оскарженням позивачем висновків акту перевірки та на виконання листа ДПА у Полтавській області від 14.04.2011р. працівниками Полтавської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "БФ "Астра" з питань формування податкового кредиту та валових витрат з контрагентами по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Софи", ТОВ "Союз Меркурій", ТОВ "Сокєр" та правильності нарахування пені у сфері ЗЕД за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., результати якої оформлено актом від 27.04.2011 р. №350/23/13938392.

Висновками вказаного акту підтверджено висновки акту від 09.12.2010 р. №754/23/13938392, на підставі якого винесені оскаржувані рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо донарахування позивачу податкових зобовязань та штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій".

08.12.2008 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Сокєр" (постачальник) укладено договір поставки товару №261107, відповідно до якого постачальник зобов'язувався систематично постачати покупцю товар на умовах і в строки, визначені договором, а покупець зобов'язується систематично приймати цей товар та оплачувати його вартість.

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано видаткові податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, акт звіряння взаємних розрахунків.

06.01.2009 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Софи" (постачальник) укладено договір поставки №168/2009, у відповідності до якого постачальник зобов'язується постачати товар (масло соняшникове рафіноване, дезодороване, виморожене, належної якості), а покупець - одержувати й оплачувати його в строки, установлені даним договором.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, банківські виписки, посвідчення про якість, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, контракти, вантажно-митні декларації, договір про транспортно-експедиційні послуги, акти здачі - прийняття робіт, договір на перевезення вантажів в межах міжнародного сполучення, ліцензії, акт звірення взаємних розрахунків.

12.03.2009 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Союз Меркурій" (продавець) укладено договір купівлі - продажу №12/03-2009/1, за яким продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали - бітум БН 90/10, руберойд, ДВП (2,745*1,700*3,2), ДВП (2,14*1,22*3,2), ДСП в об'ємі, кількості, вартості та найменування згідно пред'явлених рахунків та накладних.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано накладні, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, акти здачі - приймання виконаних робіт, акти звіряння взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені, договори перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Крім того позивачем надано докази складського обліку та реалізації товарів, а саме: договір оренди, картка складського обліку номенклатури, видаткові накладні, накладні, довіреності.

Таким чином, позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій" та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, позивач повністю виконав свої зобовязання по зазначеним договорам та на підставі зазначених вище первинних бухгалтерських документів правомірно відніс суми сплачені зазначеним постачальникам до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 цієї ж статті кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо недоведеності відповідачем нікчемності зазначених угод, оскільки позивачем виконані всі умови укладених договорів.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визнання договору від 08.12.2008 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Сокєр»нікчемним через укладення його від імені ТОВ «Сокєр»особою іншою ніж зазначено в облікових даних підприємства, оскільки позивач на момент укладення спірного договору не мав реальної можливості дізнатися про особу керівника підприємства контрагента через відсутність таких відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення позивачем сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту через недекларування відповідних сум податкових зобовязань його контрагентами та незнаходження їх за місцезнаходження, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено відсутності реального виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій" та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень від 23.12.2010 р. №0001542301/0 та №0001532301/0.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від08.08.2011р. по справі№2а-1670/6269/11- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2012 р.