Ухвала суду № 22048729, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-12107/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача - Маслов Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі№2а-12107/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Бост-теплосервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бост - теплосервіс” звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0004142305 та 0004152305 від 07.09.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004142305 від 07.09.11 р.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004152305 від 07.09.11 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинського району міста Харкова було проведено перевірку ТОВ "Бост-теплосервіс", за результати якої оформлені актом від 30.08.2011р. №4005/2305/34331126 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ “Бост-теплосервіс”з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011".

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ "Бост-теплосервіс" податковим органом виявлено порушення п.5.1 ст.5, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про ПДВ", а саме: здійснення господарських операцій з поставки товарів на користь ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж" в межах нікчемних правочинів, так як за висновками Харківської ОДПІ названі суб'єкти господарювання не мали змоги реально здійснювати господарську діяльність, а відтак не могли придбати належний ТОВ "Бост-теплосервіс" товар, у зв'язку з чим понесені ТОВ "Бост-теплосервіс" витрати на придбання товару не мають ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ "Бост-теплосервіс", а придбаний ТОВ "Бост-теплосервіс" товар фактично на користь ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж" не відвантажувався і має відображатись за обліком ТОВ "Бост-теплосервіс".

07.09.2011р. з посиланням на акт від 30.08.2011р. №4005/2305/34331126 ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова були винесені податкове повідомлення - рішення №0004152305 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 346.817,00грн. (основний платіж - 346.816,00грн., штраф - 1,00грн.) та №0004142305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 471.282,50грн. (основний платіж - 433.521,00грн., штраф - 37.761,50грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 01.01.2011р. між позивачем, ТОВ "Бост-теплосервіс" (в якості покупця) та ФОП ОСОБА_3 (в якості постачальника) було укладено договір №ДГ-001, предметом якого є поставка товару.

У межах згаданого правочину ФОП ОСОБА_3 було здійснено поставку товару на користь позивача, що підтверджується:

- податковими накладними: № 3 від 02.03.2011 р., № 7 від 25.03.2011 р., № 8 від 58.03.2011 р.;

- видатковими накладними: № 3 від 02.03.2011 р. на суму 906576,00 грн., № 8 від 28.03.2011 р. на суму 744660,00 грн.

Оплата вартості придбаного товару була проведена позивачем за платіжними дорученнями: № 107 від 02.03.2011 р. на суму 20640,00 грн., № 124 від 11.03.2011 р. на суму 631856,00 грн., № 142 від 18.03.2011 р. на суму 117210,00 грн., № 155 від 25.03.2011 р. на суму 640280,00 грн., № 211 від 04.05.2011 р. на суму 109513,40 грн., № 233 від 16.05.2011 р. на суму 3400,00 грн., копії яких долучені судом до справи.

Також за матеріалами справи 04.01.2010р. між позивачем, ТОВ "Бост-теплосервіс" (в якості покупця) та ТОВ "Роберт Бош ЛТД" (в якості постачальника) було укладено договір №ТТ/621803-10, предметом якого є поставка товару.

У межах згаданого правочину ТОВ "Роберт Бош ЛТД" було здійснено поставку товару на користь позивача, що підтверджується:

- податковими накладними: № 10012783 від 29.10.2010 р., № 10012784 від 29.10.2010 р., № 169 від 16.02.2011 р., № 1006022 від 23.06.2010 р.

- видатковими накладними: № ВП-0000005 від 26.04.2011 р. на суму 801091,08 грн.

Оплата вартості придбаного товару була проведена позивачем за платіжними дорученнями: № 290 від 15.06.2011 р. на суму 110035,00 грн., № 291 від 16.06.2011 р. на суму 21100,00 грн., № 296 від 17.06.2011 р. на суму 34600,00 грн., № 302 від 21.04.2011 р. на суму 33245,00 грн., № 306 від 23.06.2011 р. на суму 45300,00 грн., № 307 від 24.06.2011 р. на суму 60800,00 грн., № 309 від 25.06.2011 р. на суму 41220,00 грн., № 312 від 30.06.2011 р. на суму 15100,00 грн., № 316 від 01.07.2011 р. на суму 22100,00 грн., № 321 від 04.07.2011 р. на суму 22700,00 грн., № 346 від 08.07.2011 р. на суму 45850,00 грн., № 348 від 11.07.2011 р. на суму 159051,00 грн., № 82 від 16.02.2011 р. на суму 3960,00 грн., № 506 від 31.08.2010 р. на суму 156761,80 грн., копії яких долучені судом до справи.

Отриманий від ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Роберт Бош ЛТД" товар було поставлено позивачем, ТОВ "Бост-теплосервіс" на користь ПП "Сканто" за видатковою накладною від 09.12.2010р. №РН-0000630 на суму 725.000,00грн. (у т.ч. ПДВ - 120.833,33грн.) та податковою накладною №718 від 09.12.2010р. на суму ПДВ 120.833,33грн. 09.12.10 платіжним дорученням №1382 ПП “СКАНТО”на підставі рахунку №СФ-0000578 сплатило позивачу 725.000,00грн. за колонки газові. На користь ТОВ "Ерітаж" поставка товару була здійснена позивачем за видатковими накладними №РН-000-145 від 18.03.2011р. та №РН-000-166 від 30.03.2011р. на загальну суму 1.355.900,00грн. (у тому числі ПДВ 225.983,33грн.), податковими накладними №19 від 10.03.2011р. та №62 від 25.03.2011р. на загальну суму ПДВ 225.983,33грн. 10.03.2011р. платіжним дорученнями №59 від 10.03.11 ТОВ “ЕРІТАЖ”сплатило позивачу 685.400,00грн., а 25.03.2011р. платіжним дорученням №109 від 25.03.2011р. - 670.500,00грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику та копіями податкових накладних.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання по спірному договору купівлі-продажу як ТОВ підприємство "Бост-теплосервіс" , так і ПП «Сканто», і ТОВ «Ерітаж» були виконані в повному обсязі та належним чином, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ підприємство "Бост-теплосервіс") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

При цьому безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту податковий орган обґрунтовує виключно висновками актів Харківської ОДПІ від 17.03.11 №385/234/36875101 (стосовно ПП "Сканто") та від 05.07.11 №1429/189/37263358 (стосовно ТОВ "Ерітаж"), де зазначено про неможливість проведення господарської діяльності даними суб'єктами господарювання.

При цьому висновки податкового органу щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем, ТОВ "Бост-теплосервіс" та контрагентами - ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж" спростовуються фактом отримання ТОВ "Бост-теплосервіс" грошових коштів в оплату вартості поставленого товару, фактом передачі позивачем, ТОВ "Бост-теплосервіс" права власності на товар та фактом фізичної відсутності товару в розпорядженні ТОВ "Бост-теплосервіс". На підтвердження реальності укладених з контрагентами правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії документів про розрахунки.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Бост-теплосервіс" та контрагентами - ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж" угод, та як наслідок правомірність формування ТОВ "Бост-теплосервіс" валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0004142305 від 07.09.11 р. та №0004152305 від 07.09.11 р. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення №0004142305 від 07.09.11 р. та №0004152305 від 07.09.11 р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України "Про податок на додану вартість", Податковим колексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі№2а-12107/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.