Ухвала суду № 22048676, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-12709/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача - Таранов О.В.

представника відповідача - Байбак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-12709/11/2070

за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів"

до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" звернулось до суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Чугуївської ОДПІ у Харківській області від 29.04.2011 року №0001572311 про нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій у сумі 18623,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 29.04.2011 року №0001572311.

Стягнуто з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Жовтневому районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134113, 61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (вул.ім.В.Вєсіча, 1, Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, 63523, код 00953042) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 203, 215, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДП "Новопокровський КХП" зареєстровано в якості юридичної особи Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області 20.03.1988 року.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, фахівцями Чугуївської ОДШ у Харківській області в період з 12.04.2011 року по 12.04.2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП "Новопокровський КХП" з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Торговий дім Ханс Т» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 12.04.2011 року №292/2311/00953042, відповідно до якого було виявлено порушення вимог ч.І ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Новопокровський КХП" з ТОВ «Торговий дім Ханс Т», та п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України", в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 18622,33 грн.

З висновками, викладеними в вищезазначеному акті, ДП "Новопокровський КХП" не погодилось та надало до Чугуївської ОДПІ у Харківській області свої заперечення від 18.04.2011 року №385.

Згідно з наявною в матеріалах справи відповіді Чугуївської ОДПІ у Харківській області на заперечення від 26.04.2011 року №3356/10/23-030, висновки вищезазначеного акту були залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29 квітня 2011 року №0001572311 про нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій у сумі 18623,00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідком розгляду скарг податкове повідомлення - рішення залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Торговий Дім Хане Т»укладено генеральну угоду №3/4 від 03.04.2008 року на постачання нафтопродуктів.

В січні 2011 року, на виконання вказаної угоди, ДП "Новопокровський КХП" було замовлено у ТОВ «Торговий дім Ханс Т»6800 літрів бензину А-76 та 7830 літрів дизельного пального на загальну суму 111734,00грн., які були поставлені на підприємство.

Згідно з рахунком-фактурою №310103 від 31.01.2011 року на суму 111734,00 грн., у тому числі ПДВ 18622,33 грн. на підставі генеральної угоди №3/4 від 03.04.2008 року платіжним дорученням від 01.02.2011 року №428 у сумі 111734,00 грн., у тому числі ПДВ 18622,33 грн. ДП "Новопокровський КХП" було оплачено поставлені нафтопродукти. Факт оплати за вказану партію товару також підтверджується виписками банку та Актом звірки взаємних розрахунків станом за період: 01.01.2011 року - 14.10.2011 року між ДП "Новопокровський КХП" і ТОВ «Торговий дім Ханс Т».

Факт поставки товару підтверджується податковою накладною №52 від 31.01.2011 року на суму 111734,00 грн., у т.ч. ПДВ 18622,33 грн., видатковою накладною №50 від 31.01.2011 року на суму 111734,00 грн., у т.ч. ПДВ 18622,33 грн., товарно - транспортною накладною від 31.01.2011 року №50, прибутковою накладною від 31.01.2011 року №279, матеріальним пропуском на ввіз товарно-матеріальних цінностей від 31.01.2011 року №100, Журналом обліку руху транспорту та осіб через прохідну (КПП) Новопокровського КХП (запис №22 на сторінці 35 Журналу).

ДП "Новопокровський КХП" у січні 2011 року було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 18622,33 грн. на підставі податкової накладної №52 від 31.01.2011 року на суму 111734,00 грн., у т.ч. ПДВ 18622,33 грн., яка виписана ТОВ «Торговий дім Ханс Т».

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання по спірній угоді як ДП «Новопокровський КХП» , так і ТОВ «Торговий дім Ханс Т» були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ДП «Новопокровський КХП») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ДП «Новопокровський КХП» виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ «Торговий дім Ханс Т» який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ДП «Новопокровський КХП» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

При цьому безпідставність формування позивачем податкового кредиту за січень 2011 року податковий орган обґрунтовує посиланням на те, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Торговий дім Ханс Т»з питань дотримання податкового законодавства, про що складено акт від 21.03.2011 року №370/15-412. Актом перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім Ханс Т» та нікчемність всіх укладених ним угод як таких, що порушують публічний порядок. Внаслідок цього, а також з урахуванням надання позивачем на письмовий запит відповідача від 30.03.2011 року №2535/10/23-030 первинних документів, в акті зроблено висновок про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту в загальній сумі 18622,33 грн. та про нікчемність правочинів, вчинених у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Торговий дім Ханс Т».

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ДП «Новопокровський КХП» та ТОВ «Торговий дім Ханс Т» угоди, та як наслідок правомірність віднесення ДП «Новопокровський КХП» сум податку на додану вартість до податкового кредиту за січень 2011 року у розмірі 18622,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0001572311 про нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій у сумі 18623,00 грн. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0001572311 про нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій у сумі 18623,00 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-12709/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.