Ухвала суду № 22048613, 26.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.Справа № 2а-11257/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-11257/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Сантек 77"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 р. адміністративний позов Приватного підприємства "САНТЕК 77" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, винесені відносно Приватного підприємства "САНТЕК 77", а саме: № 0000280070, № 0000270070 від 28.07.2011р.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р., п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ст.11, ст.159 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Сантек 77» (код ЄДРПОУ: 33478013) зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.04.2005 року, що підверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру станом на 13.09.2011 р.

Позивач взятий на податковий облік як платник податків у Державній податковій інспекції Комінтернівського району м. Харкова 19.04.2005 р. за № 59, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 29023493 від 27.04.2005 р., виданого Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Сантек 77» з питань правових відносин з ПП «Сканто» за періоди лютий 2010 року - січень 2011 року.

За результатами цієї перевірки Державною податковою інспекцію Комінтернівського району м. Харкова складений Акт від 18.07.2011 р. № 1182/10/07-021 «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного Підприємства «Сантек 77» за ЄДРПОУ 33478013 з питань правових взаємовідносин з ПП «Сканто» код ЄДРПОУ 36875101 за періоди лютий 2010 року - січень 2011 року», у висновках якого зазначено про порушення ПП «Сантек77» пп.7.2.6 п.7.2. ст.7, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, ст. 215, ч.1 ст.216, ст. 228 ЦК України, в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ за періоди лютий 2010 р. - січень 2011 р., що призвело до збільшення позитивного значення за відповідні періоди на загальну суму 146 278 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000280070 від 28.07.2011 р. щодо нарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем - 146 278,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 599,75 грн. та № 0000270070 від 28.07.2011 р. щодо нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 309,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкові не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що між позивачем та ПП «Сканто» був укладений договір № 0401/1-У від 04.01.2010 р. про надання правових послуг, відповідно до якого Виконавець (ПП "Сканто") зобов'язується виконувати для Замовника (позивач) правові послуги з абонентського обслуговування його господарської діяльності відповідно до вказаного у договорі переліку, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги. За умовами договору Виконавець має право покласти виконання обов'язків за цим договором на третю особу, залишаючись при цьому відповідальним у повному обсязі перед Замовником.

На підтвердження реального виконання договору позивачем були надані Акти приймання-передачі послуг за період лютий, березень - квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 р., з яких вбачається, що Виконавцем у зазначені періоди були надані правові послуги різної тривалості, пов'язані з організацією договірних відносин, переговорно-претензійні послуги, інформаційно-довідкове обслуговування на загальну суму 122 200,00 грн.

На суму отриманих послуг, в т.ч. податок на додану вартість - 20 366,67 грн., позивачу від ПП «Сканто» були видані податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

За отримані послуги Позивач розрахувався з ПП «Сканто» в повному обсязі на суму 122 200,00 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями ПП «Сантек 77», проведеними банком АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Отримані правові послуги були використані ПП «Сантек 77» у господарській діяльності, що підтверджується штатними розкладами ПП «Сантек 77» станом на 01.01.2010 р., 01.07.2010 р., 30.09.2010 р., 01.12.2010 р., згідно з якими у штаті підприємства відсутні юристи та інші фахівці у сфері права, що зумовлює необхідність отримання правових послуг від сторонніх осіб, реєстрами договорів ПП «Сантек 77» за 2009 - 2011 рр., згідно з якими у 2010 році позивачем було укладено більше 200 договорів, реєстром претензій за 2009 - 2011 рр., документами судового та виконавчого провадження.

Також, між позивачем та ПП «Сканто» був укладений договір №1101/3-Э про транспортно-експедиційне обслуговування від 11.01.2010 р., за яким позивач, діючи від імені та за рахунок Замовників, замовляв у ПП «Сканто» (Експедитора-2) послуги щодо організації та виконання перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученнях. За договором Експедитор-1 (ПП «Сантек 77») не пізніше, ніж за 3 робочих дні до початку перевезення, зобов'язаний надати Експедитору-2 попередню інформацію про необхідну кількість транспорту, його вантажопідйомність, а також про плануємі маршрути руху. Експедитор-1 зобов'язаний своєчасно сплачувати послуги Експедитору-2 згідно фактично наданому обсягу виконаних робіт за тарифами, погодженими з Експедитором-2. Експедитор-2 не пізніше 24 годин з моменту отримання інформації від Експедитора-1 зобов'язаний повідомити про фактичну кількість справного транспорту, що є в його розпорядженні. Після узгодження з Експедитором-1 подавати до вказаного місця в узгоджені строки, з повним комплектом документів, необхідних для здійснення перевезення, технічно справний рухомий состав, що гідний для перевезення цього вантажу. Відповідно до пп.2.2.4. Експедитор-2 має право залучати третіх осіб до виконання зобов'язань за цим договором.

Надані за цим договором послуги оформлені актами виконаних робіт в лютому 2010 р. на суму 66 384,60 грн., в березні 2010 р. на суму 89 719,80 грн., в квітні 2010 р. - 93740,34 грн., в травні 2010 р. - 151 167,52 грн., в червні 2010 р. - 56750,01 грн., в липні 2010 р. - 51 350,00 грн., в серпні 2010 р. - 134 950,00 грн., в вересні 2010 р. - 20 010,00 грн., в жовтні 2010 р. - 17 880,00 грн., в грудні 2010 р. - 26 220,00 грн., в яких зазначені кількість наданих послуг, їх вартість та номери автомобілів, якими здійснено перевезення вантажу.

На суму отриманих послуг 708172,327 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 118 028,71 грн., позивачу від ПП «Сканто» були надані податкові накладні, які, як зазначено в Акті та підтверджено позивачем, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

За отримані послуги позивач розрахувався з ПП «Сканто» в повному обсязі - в сумі 708 172,27 грн. в грошовій формі шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями ПП «Сантек 77», проведеними банком АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Підтвердженням реального отримання послуг та їх використання у господарській діяльності позивача є товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, в яких містяться відомості щодо дат перевезення, автомобілів, що здійснювали перевезення вантажу, вантажовідправників та вантажоодержувачів, підписи та печатки вантажовідправників та вантажоодержувачів щодо відправлення та прийняття вантажу відповідно.

Отримання ПП «Сантек 77» послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, узгоджується з зареєстрованими видами діяльності цього підприємства, до яких згідно із довідкою з ЄДРПОУ, що міститься в матеріалах справи, належать діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажу. Відсутність порушень закону в сфері вантажних перевезень підтверджується Ліцензіями серії АБ № 153488 від 18.05.2005 р., серії АВ № 532376 від 28.04.2010 р., виданими Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті на адресу ПП «Сантек 77», ліцензією серії АВ № 550580 від 04.08.2010 р., виданою на адресу ПП «Сканто».

Також, між позивачем та ПП «Сканто» був укладений договір № 0102/5-М про надання маркетингових послуг від 01.02.2010 р., за умовами якого Виконавець (ПП «Сканто») зобов'язується провести маркетингові дослідження для Замовника (ПП «Сантек 77») по вивченню ринка вантажоперевезень на території України та держав СНД за наступними питаннями: аналіз цінової політики на ринку; підбір володільців транспортних засобів та експедиційних компаній для використання їх у господарській діяльності підприємства; аналіз умов роботи головних конкурентів; збір інформації та аналіз потенціальних замовників. Вартість послуг за договором визначається, виходячи з фактичного обсягу виконаних завдань, поставлених перед Виконавцем та погодженим в акті приймання-передачі.

На підтвердження реального надання послуг позивачем надані до матеріалів справи Акт приймання-передачі послуг від 04.01.2011 р. на суму 15 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість, в якому зазначається, що Виконавець упродовж лютого-грудня 2010 р. знаходив та передавав Замовнику інформацію про фірми-володільці транспортних засобів та експедиційні компанії, що здійснюють перевезення вантажів по території України та держав СНД, та надається перелік фірм. Згідно з Актом його підписанням сторони підтверджують факт надання послуг та відсутність претензій щодо своєчасності та якості надання послуг.

В підтвердження реального отримання послуг та їх використання у власній господарській діяльності позивач надав копії договорів перевезень з суб'єктами господарювання, які зазначені в Акті. Укладення договорів з зазначеними в акті приймання-передачі суб'єктами господарювання також підтверджується реєстром договорів з перевізниками за 2009-2011 рр. Отримання послуг, вказаних в акті приймання-передачі, узгоджується з основними видами діяльності ПП «Сантек 77»: діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажу (відповідно до довідки з ЄДРПОУ), з ліцензіями на перевезення, наданими ПП "Сантек 77" - Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті.

На суму отриманих послуг 15 000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 2 500, 00 грн. позивачу від ПП «Сканто» була надана податкова накладна від 04.01.2011 р. № 36901, яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до декларацій з ПДВ за січень 2011 року.

За отримані послуги позивач розрахувався з ПП «Сканто» в повному обсязі - в сумі 15 000,00 грн. в грошовій формі шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжним дорученням №459 від 13.04.2011 р., проведеним банком АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП "Сантек 77". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП "Сантек 77" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП «Сканто», взаємопов'язаності позивача та ПП «Сканто», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

З приводу викладеного в Акті перевірки від 18.07.2011 р. № 1182/10/07-021 та в апеляційній скарзі твердження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ПП «Сканто» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочини відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Сканто» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Сканто».

В той же час, згідно Узагальнення Верховного суду України від 24.11.08 р. “Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. Розглядаючи цивільні справи про визнання правочинів недійсними за такою підставою, суди в цілому правильно враховували, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним лише судом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП «Сканто» з підстави їх фіктивності відповідачем не надано.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Щодо обґрунтування відповідачем нереальності правочинів ПП «Сканто» з ПП «Сантек 77» висновками Акту Харківської ОДПІ від 17.03.2011 р. № 385/234/36875101 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «СКАНТО» (код ЄДРПОУ 36875101) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 21.12.2009 по 31.12.2010, з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 21.12.2009 по 31.01.2011» , колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. по справі №2а-2951/11/2070 визнані протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СКАНТО» (код ЄДРПОУ 36875101), за наслідками якої складено Акт Харківської ОДПІ про перевірку ПП «СКАНТО» № 385/234/36875101 від 17.03.2011р., та дії щодо викладення в цьому акті висновків щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, порушення вимог законів в момент вчинення правочинів, відсутності об'єктів, що підпадають під визначення, встановлені в Законі України «Про податок на додану вартість» та Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р. по справі 2а-2951/11/2070 постанову Харківського окружного адміністративного суду в частині визнання протиправними дій Харківської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Сканто» (код ЄДРПОУ 36875101), за наслідками якої було складено Акт Харківської ОДПІ про перевірку ПП «Сканто» №385/234/36875101 від 17.03.2011р., залишено без змін.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в Акті Харківської ОДПІ №385/234/36875101 від 17.03.2011 року не беруться колегією суддів до уваги в якості допустимих доказів по цій справі.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відсутність трудових ресурсів у контрагента, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями договорів, актів виконаних робіт і послуг, податкових накладних, платіжних доручень тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп.7.2.6 п.7.2. ст.7, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, ст. 215, ч.1 ст.216, ст. 228 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000280070 та № 0000270070 від 28.07.2011р.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі№2а-11257/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2012 р.