Ухвала суду № 22048516, 26.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.Справа № 2а-16515/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. по справі№2а-16515/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Промметсплав", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, від 22.12.2010р. № 0004952305/0 про визначення ТОВ "Промметсплав" суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1394650,00грн. (в т.ч. 929767,ООгрн.-основний платіж, 464883,50грн.-штрафні санкції).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. по справі №2а-16515/10/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 22.12.2010р. № 0004952305/0.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. по справі №2а-16515/10/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. по справі №2а-16515/10/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 16.12.2010р. № 13200/2305/25611992, в якому зроблені висновки про порушення вимог законодавства, а саме п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 74 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 929767,00грн. (у т.ч. у травні 2009року на суму 176337грн.; у червні 2009року на суму 62829грн.; у липні 2009року на суму 102465грн.; у січні 2010року на суму 187368грн.; у лютому 2010року на суму 68689грн.; у березні 2010року на суму 284954грн., у червні 2010року на суму 47125грн.).

На думку відповідача порушення сталися при здійсненні господарських операцій позивачем з ТОВ "Ректон сервіс", ТОВ "Енерготехнотрейд", ТОВ "ЗТД "АЗОЦМ", ПП "Полімет".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Між позивачем та ТОВ "Ректон Сервіс" укладено договір поставки № 02/01-08 від' 10.01.2008року на придбання лому алюмінієвого та додаткові угоди № 1,2 від 30.12.2009року.

Також ТОВ "Ректон Сервіс" були виконані роботи з сортування, очистки, переробки, завантаження та розвантаження кольорового металу. Вказані послуги отримані позивачем у повному обсязі та без зауважень, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт № 01/12У-09/2 від 28.02.2010року.

На виконання умов вказаного договору та акту ТОВ "Ректон сервіс" видані податкові накладні: № 1140 від 14.01.2010р. на суму 361265,64 грн. у т.ч. ПДВ -6021094грн., № 1221 від 22.01.201 Ороку на суму 374794,08грн. у т.ч. ПДВ -6246568грн., № 1200 від 20.01.201 Ороку на суму 388148,52грн. у т.ч. ПДВ -6469142грн., № 1282 від 28.02.2010року на суму 282750,00грн. у т.ч.. ПДВ -47125,00грн., № 3251 від 25.03.2010року на суму 493985,69грн. у т.ч. ПДВ -82330,95грн., № 3252 від 26.03.201 Ороку на суму 460385,74грн. у т.ч. ПДВ -76730,96грн., № 3262 від 31.03.201 Ороку на суму 971389,86грн. у т.ч. ПДВ -161898,31 грн.

Реальність виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладними: № 1140 від 14.01,2010р., № 1221 від 22.01.2010року, № 1200 від 20.01.2010 року, № 1282 від 28.02.2010року, №3251 від 25.03.2010 року, № 3252 від 26.03.2010року, № 3262 від 31.03.2010року. Вказані роботи та послуги сплачені позивачем в повному обсязі, згідно платіжних доручень: № 1022 від 14.01.2010 р. на суму 217250.00 грн., № 1023 від 14.01.2010 р. на суму 282750.00 грн., № 1037 від 20.01.2010 р. на суму 227 851.00 грн., № 1038 від 20.01.2010 р. на суму 242149.00 грн.,' № 1043 від 26.01.2010 р. на суму 285000.00 грн., № 1179 від 25.02.2010 р. на суму 282750.00 грн., № 1120 від 25.02.2010 р. на суму 217250.00 грн., № 1147 від 10.03.2010 р. на суму 195840.00 грн., № 1148 від 10.03.2010 р. на суму 219160.00 грн., № 1150 від 10.03.2010 р. на суму 100000.00грн., № 1186 від 25.03.2010 р. на суму 330000.00 грн., № 1196 від 30.03.2010 р. на суму 218752.00 грн., № 1197 від 30.03.2010 р. на суму 181248.00 грн., № 1121 від 07.04.2010 р. на суму 258789.00 грн., № 1222 від 07.04.2010 р. на суму 241211.00 грн.

Також, позивачем з ТОВ "Енерготехнотрейд" укладений договір № 05/03п-09 від 02.03.2009року на поставку алюмінієвих радіаторів. Здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у виписаних на адресу позивача ТОВ "Енерготехнотрейд" податкових та видаткових накладних: № 5042 від 04.05.2009р на суму 248782,03 грн., № 5071 від 07.05.2009 р. на суму 248346,97 грн., № 5180 від 18.05.2009р. на суму ї 279212,50 грн., № 5211 від 21.05.2009 р. на суму 281681.74 грн., № 6182 від 18.06.2009 р. на суму у 255882,91 грн., № 6300 від 30.06.2009 р. на суму 121093.85 грн., № 7155 від 15.07.2009 р. на суму 293 140.00 грн.

Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі, що підтверджуєтьсяплатіжними дорученнями: № 401 від 15.05.2009 р. на суму 180000,00 грн., № 408 від 20.05.2009 р. на суму 105000.00 грн., № 409 від 20.05.2009 р. на суму 40000,00 грн., № 418 від 25.05.2009 р. Насуму 350000.00 грн., № 441 від 04.06.2009 р. на суму 200000,00 грн., № 437 від 01.06.2009 р. на суму 250000.00 грн., №473 від 23.06.2009 р. на суму 160000,00 грн., № 479 від 30.06.2009 р. на у суму 150000.00 грн., № 520 від 20.07.2009 р. на суму 255882,91 грн., № 521 від 20.07.2009 р. на іі суму 131093.85 грн., № 522 від 20.07.2009 р. на суму 163023,24 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 02.12.2009р. позивач уклав договір №02/12-9 з ТОВ "ЗТД "АЗОЦМ" на придбання лому кольорових металів.

На адресу покупця були виписані податкові накладні: №32 від 22.02.2010р., №26 від ю 05.02.2010р.

Факт придбання продукції підтверджується видатковими накладними: №РН-034 від 05.02.2010року, РН-040 від 22.02.201 Ороку.

Оплата товару здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: №1062 від 08.02.201 Ороку, №1113 від 23.02.2010року.

Між позивачем та ПП "Полімет" укладено договір поставки № 09/06 від 26.01.2009року на придбання брухту алюмінію.

Здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у видаткових накладних: №РН-0000185 від 27.07.2009року на суму 156337,00 грн., № РН-00000186 від 28.07.2009 року на суму 165312,00грн. Та податкових накладних: №191 від 27.07.2009року, № 192 від 28.07.2009року.Оплата позивачем за придбаний товар здійснена у повному обсязі згідно платіжних доручень: № 537 від 27.07.2009року та № 5 від 29.07.2009року.Доставка продукції на складські приміщення позивача в межах виконання перелічених угод у позивача з вказаними контрагентами відбувалася транспортом ФОП ОСОБА_1, ПП КОМ-ПОА, № ПП ОСОБА_2, ТОВ ЗЕТТА-ФІН, що підтверджуються договором перевезення від 09.01.2009року, актами виконаних робіт від 04.05.2009р., 07.05.2009р., 18.05.2009р„ 21.05.2009р., 18.06.2009р., 30.06.2009р., 15.07.2009р., та товарно-транспортними накладними (Т.1, а.с. 173-203) та доставлялась на адресу складських приміщень позивача, що підтверджено складськими накладними (Т.1 а.с. 204-214).

За перевіряємий період підприємство займало офісні та виробничі приміщення, які використовувало для ведення власної господарської діяльності, за адресою: м. Харків, вул. 262 Залютинська,6, на підставі договорів оренди з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області №2006-н від 28.11.2005 р. (додаткова угода №2 від 24.10.2010 р.), від№2007-н від 28.11.2005 р. (додаткова угода №2 від 24.10.2010 р.)

Також, позивач наймав у ДП МОУ "Харківський механічний завод" обладнання для переробки брухту кольорових металів у відповідності до договору оренди обладнання №15/07 від 29.07.2005 р.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит- це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду визначена згідно з цим Законом. За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов'язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті перевірки від 16.12.2010р. №13200/2305/25611992 зазначено про недотримання позивачем умови для виникнення права на податковий кредит, якою є виникнення об'єкту оподаткування податком на додану вартість. До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що відповідно до інформації отриманої від інших податкових органів та баз даних ДПС декларації з податку на додану вартість ТОВ "Ректон Сервіс", ТОВ "Енерготехнотрейд", ТОВ "ЗТД "АЗОЦМ" за період з травня по червень 2010р. в якості податкової звітності не визнані, або декларації з ПДВ до податкових органів не надані, або в деклараціях з ПДВ відсутнє податкове зобов'язання по контрагенту ТОВ "Промметсплав", вказані контрагенти позивача відсутні за юридичною адресою. Крім того, за висновками акту перевірки про недотримання позивачем умов формування податкового кредиту свідчать відомості ДПІ у Печерському районі м. Києва (акт документальної перевірки ПП "Полімет" від 22.09.2010р.), яким встановлено, що ПП "Полімет" безпідставно задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку з нікчемністю договору і №09/11-1 від 02.02.2009р. укладеного між ТОВ "Евербест" та ПП "Полімет", оскільки товар отриманий ПП "Полімет" в подальшому був відпущений ТОВ "Промметсплав".

Такі висновки відповідача не можуть вважатись обґрунтованими з наступних підстав.

За змістом ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, а тому висновок про відсутність об'єкту оподаткування може мати місце лише у випадку надання достовірних доказів щодо відсутності операцій з поставки товарів та послуг, які Законом України «Про податок надодану вартість» визначені в якості об'єкту оподаткування.

Відповідачем таких доказів не надано. Крім того, положення Закону України «Про податок на додану вартість» не містять в якості обов'язкової умови для формування податкового кредиту факт декларування постачальником товарів та послуг сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, як не ставлять в пряму залежність право на податковий кредит покупця (замовника) від подання звітності з відображенням сум податкових зобов'язань постачальником. Таким чином факт незнаходження за місцезнаходженням контрагентів позивача не є безумовним свідченням нікчемності всіх укладених ними угод, як не є свідченням відсутності об'єкту оподаткування та відсутності права на податковий кредит по взаємовідносинам з такими контрагентами.

Неподання платником податків податкової звітності положення п.п. 4.2.2 п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків з бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, пов'язують лише з обов'язком органу державної податкової служби, як контролюючого, самостійно визначити суму і податкового зобов'язання такого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Проте відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми, по яким позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Первинні документи контрагентів позивача за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Умови угод не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, підстав для з висновку про нікчемність досліджених угод не встановлено.

Приєднані до матеріалів справи копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано склад податкового кредиту по податку на додану вартість, відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і за вимогам до складання первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості, які визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в ору Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704.

Не може бути визнано правомірним посилання відповідача на порушення ТОВ «Промметсплав» п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит у липні 2009 року на суму 53608 грн., оскільки позивачем придбано товар у ПП «Полімет», який всвою чергу отримав товар від ТОВ «Евербест», угоди між якими визнані податковим органом нікчемними в силу приписів норм ч. 2ст. 228, ст. 216 ЦК України.

Зазначені правовідносини не можуть впливати на формування податкового кредиту позивача, оскільки він не є їх учасником. Позивачем до матеріалів справи приєднані документи в підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Полімет», а саме: видаткові накладні: №РН-0000185 від 27.07.2009року на сум 156337,00 грн., № РН-00000186 від 28.07.2009року на суму 165312,00грн. та 1 податкові накладні №191 від 27.07.2009року, № 192 від 28.07.2009року.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу того, що відпущений ПП "Полімет" на адресу ТОВ "Промметсплав" товар є тим самим товаром, який був придбаний у ТОВ "Евербест" за угодою №09/11-1 від 02.02.2009р.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятих податкових повідомлень -рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. по справі№2а-16515/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2012 р.