Ухвала суду № 22048515, 26.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.Справа № 2а-449/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі№2а-449/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Почаєвець" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Завод «Почаєвець» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Московському районі м. Харкова , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000401504/2 від 24 січня 2010 року у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року по справі 2а-449/11/2070 позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0000401504/0 від 10.09.2010р., №0000401504/1 від 20.10.2010р. та №0000401504/2 від 24 грудня 2010 року у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року по справі 2а-449/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, колегія суддів встановила, що фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Завод Почаєвець" (код ЄДРПОУ 25176042) з питання встановлення причин розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень-квітень 2010р., згідно даних, що містяться у поданих податкових деклараціях з ПДВ та Додатку 5 до них за березень-квітень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ "БРФ" (код ЄДРПОУ 36981447), з питання правомірності формування податкового кредиту за березень, квітень 2010р., за результатами якої складено акт №8310/15-407/25176042 від 26.08.2010р.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог:

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Завод "Почаєвець" з ТОВ "БРФ";

- пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 29819 грн., у тому числі у березні 2010 року - на 28163 грн., у квітні 2010 року на 1656,00 грн.

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки №8310/15-407/25176042 від 26.08.2010р., ДПІ у Московському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000401504/0 від 10.09.2010р. про визначення суми податкового зобовязання всього на суму 44728,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 29819,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14909,50 грн., а згодом за результатами процедури адміністративного оскарження №0000401504/1 від 20.10.2010 року та №0000401504/2 від 24.12.2010 року.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до договору поставки №02/03 від 02.03.2010р., укладеного між ТОВ "БРФ" (Постачальник) та ТОВ "Завод Почаєвець" (Покупець), Постачальник зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, далі - товар. Номенклатура, кількість, ціни, порядок розрахунків, строки та умови поставки узгоджуються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору поставки), видаткової та податкової накладної №090315м від 09.03.2010р., ТОВ "БРФ" було здійснено поставку електро-технічної продукції на користь ТОВ "Завод Почаєвець", а саме: контакт ED-534894 у кількості 646 шт., ізолятор 45168ТР.720 у кількості 380 шт., ізолятор 8ТР.720.016 у кількості 60 шт., на загальну суму 59421,60 грн. (в тому числі ПДВ 9903,60 грн.).

Згідно специфікації (додаток №2 до договору поставки), видаткової та податкової накладної №310315м від 31.03.2010р., ТОВ "БРФ" було здійснено поставку електро-технічної продукції, а саме: контакт ED-534894 у кількості 983 шт., контакт до контактора Siemens 3TE 54 2 шт., котушка конт. DIL6-22 20 шт., наконечник 50 кв.мм. 108 шт., наконечник 8 кв.мм. 108 шт., кронштейн креп. електрокар. 33 шт., на загальну суму 109558,00 грн. (в тому числі ПДВ 18259,67 грн.).

На підставі специфікації (додаток №3 до договору поставки), видаткової та податкової накладної №310415м від 30.04.2010р., ТОВ "БРФ" було здійснено поставку контакту контактора ES-160 на загальну суму 9936,00 грн. (в тому числі ПДВ 1656,00 грн.).

Пунктом 3.1 договору поставки №02/03 від 02.03.2010р. передбачено, що вартість на товар встановлюється на умовах EXW за "Інкотермс-2000".

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2000 року) термін EXW "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці. Продавець не має зобовязань щодо перевезення товарів.

За вказаними угодами приймання товару та подальше його транспортування ТОВ "Завод Почаєвець" здійснювалось самостійно, оскільки у продавця не було зобовязань щодо здійснення транспортування товару покупцеві.

Матеріалами справи підтверджено, що придбана у ТОВ "БРФ" продукція в подальшому була реалізована ТОВ "Завод Почаєвець" на користь інших юридичних осіб: Електровозне депо Харків "Жовтень", СТГО Південна залізниця моторовагонне депо Харків, ДП "Бердянський морський торговельний порт", що підтверджується копіями видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем копіями договорів, банківських виписок та завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Сторонами по справі не заперечується, що на час видання податкових накладних, ТОВ "БРФ" було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні які були виписані ТОВ "БРФ" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність угод укладених між позивачем та ТОВ "БРФ", колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька було складено довідки №4499/15-113/36981447 від 24.06.2010р. та №5689/15-113/36981447 від 22.07.2010р., в яких зазначено про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ "БРФ" (код ЄДРПОУ 36981447) з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів за березень та квітень 2010 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів субєкта господарювання, не знаходження юридичної особи за адресою місцезнаходження, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким субєктом господарювання, та для висновку про настання у звязку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження субєкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким субєктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод.

Згідно з приписами п.10.2 ст.10 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Закон №168/97-ВР не містить норм, які б повязували право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг), із фактом декларуванням постачальником своїх податкових зобовязань та сплатою їх до бюджету.

Отже, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ "БРФ", за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості мотивів здійснених донарахувань та винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі№2а-449/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >