Ухвала суду № 22048500, 17.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/5441/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Любчич Л.В.

При секретарі Зливко І.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Відродження»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року по справі №2а-1670/5441/11 за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Відродження»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

11 жовтня 2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Відродження»про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000382301/0/3540 від 29.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 5277,3 грн., в тому числі основний платіж - 3518,2 грн. та штрафні санкції 1759,1 грн.; № 0000392301/0/3541 від 29.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 21 100,53 грн., в тому числі основний платіж - 14 067,02 грн. та штрафні санкції 7033,51 грн.; № 0000222200/0/3542 від 29.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 130 840,65 грн., в тому числі основний платіж - 43613,55 грн. та штрафні санкції 87 227,1 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Відродження» зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про невідповідність довідки від 01.07.2011 року, виданої урядом штату Делавер за формою W-9 щодо фірми «GSI International»вимогам Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470, оскільки зазначеним порядком передбачено, що довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеної міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або відповідно до законодавства такої країни.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи, не враховано, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ, податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в жовтні 2010 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року

15.10.2010 року за результатами перевірки складено акт № 5490/23-209/03771270, яким встановлено порушення позивачем ст. 21 Закону України «Про оренду землі»в результаті чого занижено орендну плату за землю в розмірі 64 224,62 грн.; п.13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 1.3. Порядку Надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 28 від 16.01.1998 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 391/6679 24.04.2002 року внаслідок несплати до бюджету податку з доходу виплаченого нерезиденту - фірмі «GSI International)), США.

29.10.2010 року на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення

- № 0000382301/0/3540, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 5277,3 грн., в тому числі основний платіж - 3518,2 грн. та штрафні санкції 1759,1 грн.;

- № 0000392301 /0/3541 від 29.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з орендної плати за землю в розмірі 21 100,53 грн., в тому числі основний платіж - 14 067,02 грн. та штрафні санкції 7033,51 грн.;

- № 0000222200/0/3542 від 29.10.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 130 840,65 грн., в тому числі основний платіж - 43613,55 грн. та штрафні санкції 87 227,1 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000382301/0/3540 від 29.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 5277,3 грн., в тому числі основний платіж - 3518,2 грн. та штрафні санкції 1759,1 грн.; № 0000392301/0/3541 від 29.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 21 100,53 грн., в тому числі основний платіж - 14 067,02 грн. та штрафні санкції 7033,51 грн., суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства і оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 2 Закону «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст.5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю І земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умови, оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України тільки громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі це засноване на договорі, строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку у користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»Істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107-VI, частину четверту статті 21 Закону України «Про оренду землі»викладено в новій редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 №309-VI частина четверта статті 21 Закону України «Про оренду землі»викладено в новій редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства і оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222200/0/3542 від 29.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 130 840,65 грн., в тому числі основний платіж - 43613,55 грн. та штрафні санкції 87 227,1 грн., суд першої інстанції виходив з того, що підстави для звільнення ПОСП «Відродження»від оподаткування доходу, виплаченого нерезиденту з джерелом походження з україни відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, в III кварталі 2009 року позивач здійснював виплату доходу нерезиденту джерелом походження з України в сумі 38 000 дол. США або 290 757 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до імпортного контракту GSI.01.03-00 від 02.01.2008 року фірмою «GSI International», США позивачем отримано послуги по шеф -монтажу обладнання на загальну суму 38 000 доларів США або 290 757 грн. Згідно платіжного доручення № 10 від 20.07.2009 року кошти перераховано нерезиденту. Роботи виконано в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт від 31.08.2009 року.

Відповідно до підпункту «в»пункту 13.1. ст. 13 Закону доходи у вигляді послуг типу «інжиніринг»отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню у порядку і за ставками визначеними цією статтею.

Згідно пункту 13.2. Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь - яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3. - 13.6 зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 - III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до п. 2 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 його дія поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому законом порядку (нерезиденти), та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 4 вищезазначеного Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 5 і п. 6, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка повинна містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента, підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи, дату видачі. Зазначена довідка дійсна в межах календарного року.

Згідно ст. 7 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал від 04.03.1994 року, ратифікованої Законом України № 180/95 - BP від 26.05.1995 року прибуток від комерційної діяльності резидента Договірної Держави може оподатковуватися тільки у цій державі, якщо резидент не здійснює або не здійснював комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Статтею 3 цієї Конвенції визначено, що термін «компетентний орган»стосовно Сполучених Штатів означає Міністерство фінансів або його повноважного представника.

Пунктами 7 - 9 Порядку встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією України. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що у разі, коли нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує належну до сплати відповідно до норм міжнародного договору, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до органу державної податкової служби за місцезнаходженням особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України, складеної за формою згідно з додатком 2, довідки відповідно до п. 4 цього Порядку, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Згідно п. 1.3. Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 28 від 16.01.1998 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 391/6679 24.04.2002 року особи, що виплачують доходи, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного періоду, подають до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів за попередні квартал за формою згідно з додатком 1.

Податковим органом встановлено, що ПОСП «Відродження»не подало звіт про виплачені доходи нерезиденту, не нарахувало та не сплатило до бюджету податок на виплачений дохід нерезиденту в розмірі 43 613,55 грн. Довідку про резиденство фірми «GSI International», що є підставою для звільнення від оподаткування, на перевірку також не надано

Належної довідки про підтвердження країни резидентсва фірми «GSI International»суду також не надано.

Таким чином, надана позивачем довідка від 01.07.2011 року, видана Державним Секретарем Джеффрі Балоком не є належним доказом у справі, оскільки з неї неможливо встановити чи була фірми «GSI International»резидентом США під час надання послуг ПОСП «Відродження»у 2009 році, а також чи видана вона компетентним органом, оскільки довідка видана Державним Секретарем, тоді згідно вищезазначеної Конвенції компетентним органом США є Міністерство фінансів або його повноважний представник. Крім того, переклад довідки є неофіційним і нотаріально не посвідченим.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про незаконність та безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про невідповідність довідки від 01.07.2011 року, виданої урядом штату Делавер за формою W-9 щодо фірми «GSI International»вимогам Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470, оскільки зазначеним порядком передбачено, що довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеної міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або відповідно до законодавства такої країни.

Згідно з п.4 Порядку №470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 до Порядку №470 або згідно із законодавством такс країни.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: - повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; - назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу яка засвідчує підтвердження; - дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Згідно з пунктом j). статті 3 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал термін «компетентний орган»означає стосовне Сполучених штатів-Міністерство фінансів або його повноваженого представника, а стосовне України - Міністерство фінансів або його повноваженого представника.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано Довідку про підтвердження статусу що нерезидент резидентом США, як це передбачено міжнародним договором.

Таким чином, відповідно п.8 Порядку №470 у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Відродження»залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року по справі №2а-1670/5441/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23 січня 2012 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Спаскін О.А.

Любчич Л.В.