Ухвала суду № 22048471, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 2а-4209/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011р. по справі№2а-4209/11/2070

за позовом Приватного підприємства приватної фірми "Бліц"

до Лозівської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПП приватна фірма "Бліц" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ від 01 квітня 2011 року № 0000211502.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22 березня 2011 року працівниками Лозівської ОДПІ була проведена перевірка ПП “Бліц”, у результаті чого був складений акт перевірки, в якому встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. На підставі зазначеного акту Лозівською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011р. №0000211502, про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7874 грн. 00 коп. Позивач вважає, що рішення Лозівської ОДПІ підлягає визнанню недійсним, оскільки воно прийнято на підставі помилкових висновків акта про результати перевірки. Також зазначив, що суми податку були сплачені ним у встановлений законом строк, а тому висновок Лозівської ОДПІ, що суми податку сплачені ПППФ "Бліц" з порушенням граничного строку їх сплати є таким, що не відповідає дійсності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ від 01 квітня 2011 року № 0000211502.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства приватної фірми "Бліц" (ідент. код 22667147; 64605, Харківська обл., м.Лозова, пров.Червонопартизанський, буд.1/2) витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40грн. (три гривні сорок копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: абз. 2 п. 16.3.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", абз.2 п.3.5 та п.3.7 ст. 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 11.06.2003 року № 290, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Лозівською ОДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ПППФ "Бліц" податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт від 22.03.2011 №15/15-228 (а.с.50-51).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.10.1 (а), п.10.2 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”ПППФ "Бліц" платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено податок на додану вартість, що відображено у розрахунку, наведеному в акті перевірки.

На підставі акта від 22.03.2011 №15/15-228 відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.126 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення від 01 квітня 2011 року №0000211502 (а.с.48), яким за затримку на 596 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 15748,00грн. до ПППФ "Бліц" застосовано штраф у сумі 7874,00грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності податкового повідомлення - рішення від 01 квітня 2011 року №0000211502 прийнятого на підставі неправомірних висновків акта від 22.03.2011 №15/15-228.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки погашення узгодженого податкового зобов'язання встановлено п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як свідчать копії платіжних доручень та квитанцій (а.с.20-24, 26, 27, 103, 111, 133) платіжні доручення та квитанції щодо перерахування та сплати сум податку на додану вартість по деклараціям, зазначеним в акті від 22.03.2011 №15/15-228, ПППФ "Бліц" надано до банку в межах граничного строку сплати податку, передбаченого законодавством, із зазначенням призначення платежу.

Судовим розглядом встановлено, що кошти, перераховані позивачем вказаними платіжними дорученнями та квитанціями з призначенням конкретного платежу, були спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник у минулих періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування правомірності своїх дій щодо зарахування сплачених сум на сплату боргу, що виник у минулих періодах, відповідач посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N377/8976, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п.3.8 зазначеної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, з урахуванням п.п.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Вказаним Законом визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Таким чином, колегія судді вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем виконано всі необхідні дії, спрямовані на своєчасну та в повному обсязі сплату податку на додану вартість по деклараціям, зазначеним в акті від 22.03.2011 №15/15-228.

Щодо висновків акта від 22.03.2011 №15/15-228 про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1031,00грн. за податковим повідомленням-рішенням форми “В1”від 19.06.2009 №0000111600, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, передбаченому цією статтею.

Згідно зі ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі, передбаченому цією статтею.

З аналіу зазначених норм вбачається, що законодавством передбачено застосування санкцій у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2009 №0000111600/0 (а.с.114) ПППФ "Бліц" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1031,00грн.

Оскільки у податковому повідомленні-рішенні від 19.06.2009 №0000111600 не визначено податкове зобовязання з ПДВ ПППФ "Бліц" та не застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що на ПППФ "Бліц" не може бути накладено штраф за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ст.126 Податкового кодексу України.

Таким чином, є неправомірними висновки акта від 22.03.2011 №15/15-228 про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1031,00грн. за податковим повідомленням-рішенням форми “В1”від 19.06.2009 №0000111600.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Приватного підприємства приватної фірми "Бліц", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Отже, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200,п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011р. по справі№2а-4209/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяКатунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Русанова В.Б.