Ухвала суду № 22048271, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/7956/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2а-1670/7956/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-СТО"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Транс - СТО" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322301 від 24 травня 2011 року, яким визначене податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 21447 грн. та штрафні санкції в сумі 5362 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000322301 від 24 травня 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - СТО" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн.40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.5.2.1 п.5.2, 5.3.9 п.5.3 ст. 5, ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Уураїні", Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1197 р., Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів", затвердженої наказом №281/171/578/155 від 22.05.2008 року, ч.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Транс-СТО" зареєстровано державним реєстратором Полтавської районної державної адміністрації 27.05.2009 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 189589 від 27.05.2009 року, взятий на податковий облік 28.05.2009 року до Полтавської МДПІ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видом діяльності ТОВ "Транс-СТО" є діяльність автомобільного транспорту, інші види оптової торгівлі, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, надання інших комерційних послуг, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям.

На підставі направлення № 000012 від 26 квітня 2011 року, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Полтавської МДПІ № 386 від 26 квітня 2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Транс-СТО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.05.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 27.05.2009 року по 30.06.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- пп. 5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено валові витрати в сумі 21446,76 грн., а саме підприємство включено до валових витрат суми за виконані послуги по ремонту основних засобів по операції, яка фактично не відбулася, в результаті чого завищено податок на прибуток в сумі 21446,76 грн.;

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 - ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 17157,40 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту сум за виконані послуги по ремонту основних засобів по операції, яка фактично не відбулася.

За результатами перевірки складено акт № 394/23/30296958 від 12 травня 2011 року.

24 травня 2011 року Полтавською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000322301, яким визначене податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 21447 грн. та штрафні санкції в сумі 5362 грн. та № 0000332301, яким визначене податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 17157 грн. та штрафні санкції в сумі 4289 грн.

Позивач скористався правом оскарження спірних податкових повідомлень-рішень до ДПА у Полтавській області та ДПА України, рішеннями ДПА у Полтавській області та ДПА України скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого повідомлення-рішення № 0000322301 від 24 травня 2011 року, яким визначене податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 21447 грн. та штрафні санкції в сумі 5362 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, ТОВ "Транс-СТО" завищено податок на прибуток на 21446,76 грн.

Відповідно до п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби № 984 від 22.12.2010 року у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про відповідача безпідставними, незаконними та такими,

Як свідчить Акт перевірки, перевіряючими під час складання даного акту не міститься жодного описання встановлено порушення під час проведення перевірки, не зазначені жодні докази або твердження, на підставі яких можна було б зробити висновок про порушення.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, законодавцем не встановлено.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судовим розглядом встановлено, що у рішеннях ДПА у Полтавській області та ДПА України про розгляд скарг позивача на спірне податкове повідомлення-рішення зазначено, що відповідно до акту перевірки встановлено порушення пп. 5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",а саме: підприємством включено до складу валових витрат суми за придбане пальне, в результаті чого завищено податок на прибуток в сумі 21446,75 грн.

В той час, як зазначено у висновку акту перевірки позивачем допущено порушення пп. 5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого завищено валові витрати в сумі 21446,76 грн., а саме підприємство включено до валових витрат суми за виконані послуги по ремонту основних засобів по операції, яка фактично не відбулася , в результаті чого завищено податок на прибуток в сумі 21446,76 грн.

Як вбачається з пояснень представників позивача, даних під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ "Транс - СТО" не проводило жодних робіт по ремонту основних засобів протягом періоду, що перевірявся.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушень з боку позивача п. 5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під час проведення перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Матеріалами справи встановлено, що товарно-транспортні накладні ПП "Абріс Трейд" не надавалися.

При цьому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення відповідних сум до податкової звітності по податку з доходів від підприємницької діяльності та по ПДВ.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути на те, що в акті перевірки Полтавська МДПІ посилається на положення Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" від 20.05.2008 № 281.

Вимоги даної Інструкції є обовязковими для всіх субєктів господарювання, діяльність яких повязана хоча б з одним із таких видів економічної діяльності, які закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафта і нафтопродуктів, а діяльність підприємства позивача не включає жодного із вказаних видів діяльності.

Як вбачається з пояснень представників позивача, даних підчас розгляду справив суді першої інстанції, товар перевозився транспортом перевізника в його ємностях (бочки по 200л.), після доставки товару дизпаливо було використано в господарській діяльності підприємства, а саме залито в автомобілі, що підтверджується відомостями на видачу паливно-мастильних матеріалів за квітень, травень, червень 2010 року, які наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно пп. "б" п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 року орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках. У випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма "Р").

При винесенні податкового повідомлення-рішення зазначається на підставі якого акту перевірки воно виноситься.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме спірного податкового повідомлення-рішення № 0000322301 від 24 травня 2011 року, підставою винесення даного рішення є акт перевірки № 394/2301/36422141 від 11.05.2011 року, в той час, як в матеріалах справи наявний акт перевірки № 394/23/30296958 від 12 травня 2011 року.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 2.3.4 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

З огляду на викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2-а-1670/7956/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 с т. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2а-1670/7956/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяКатунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Русанова В.Б.