Постанова № 22048256, 23.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 р. Справа № 2а-1670/4330/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2011р. по справі№2а-1670/4330/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24.05.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техагроінвест» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0004282301/1557.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0004282301/1557.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 6 травня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «БК Дніпробудпроект» за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, про що був складений акт №2220/23-209/33672225 від 14.04.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.4.1, 7.4.4,7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ч.1,5 ст.203,п.1,2 ст.215.ст.228 ЦК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 36852,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 17004,00 грн., за травень 2010 року в сумі 11934,00 грн., за червень 2010 року в сумі 1950,00 грн. та за липень 2010 року в сумі 5964,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.05.2011 року № 0004282301/1557, чим збільшено суму грошового зобов»язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 46 065,00 грн., в тому числі 36852,00 грн. за основним платежем та 9213,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковим органом ставить під сумнів реальний характер господарської операції з ТОВ «БК Дніпропроект», оскільки даний контрагент відсутній за місцезнаходженням.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «БК Дніпропроект» з яким був укладений договір №3 від 05.04.2010 року поставки мазута, битума, гудрона, печного топлива.

Позивачем надані до суду копії документів первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів, під час надання оцінки даним документам звертає увагу на специфіку даного товару, значний обсяг поставок; спеціальні вимоги до його зберігання та переміщення, необхідність праці спеціально навчених робітників для вчинення даної господарської операції, та здійснення відправки даного товару безпосередньо від ТОВ «БК Дніпроперокт» який зазначений в товарно-транспортних накладних як постачальник, а позивачем було здійснено лише транспортування даного товару своїм транпортом та водієм.

Проте, ТОВ «БК Дніпроперокт» відсутній за місцем знаходженням та за результатами роботи ліквідаційної комісії не було знайдено його документації.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про помилковість позиції суду першої інстанції про задоволення позову.

Надання оцінки доказам за вказаними критеріями вказано у роз»ясненнях інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України,

Абзац 16 якої каже, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2011р. по справі№2а-1670/4330/11 скасувати.

Прийняти нову постанову.,якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст постанови виготовлений 27.01.2012 р.