Ухвала суду № 22048255, 23.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 р.Справа № 2а-3537/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2011р. по справі№2а-3537/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гермес"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

07.04.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Гермес» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000771505/0 від 15.10.2010 року та № 00007715-5/1 від 26.11.2010 року, якими позивачу визначена сума податкового зобов»язання з податку на додану вартість, усього 167394 грн., із них за основним платежем 111596 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 55798 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 року позов було задоволено.

Скасувані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000771505/0 від 15.10.2010 року та № 00007715-5/1 від 26.11.2010 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 26 серпня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2010 року, про що був складений акт від 06.10.2010 року №5801/15-509/30531786.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні позивачем вимог п.п.7.2.3.п.7.2,п.п.7.4.1п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за травень 2010 року на 111596,00 грн. відповідно збільшується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від»ємного значення попереднього звітного періоду на суму 111596,00 грн.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000771505/0 від 15.10.2010 року та № 00007715-5/1 від 26.11.2010 року, якими позивачу визначена сума податкового зобов»язання з податку на додану вартість, усього 167394 грн., із них за основним платежем 111596 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 55798 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції між позивачем та ТОВ «ТФК ЮПІТЕР» та ПП «ВКФ «Лугсервіс» та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської операції позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТФК ЮПІТЕР» з яким був укладений договір купівлі-продажу №05/05.10 метанолу технічного та ПП «ВКФ «Лугсервіс» з яким був укладений договір №Хр-30/04.10 про надання послуг складського зберігання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані представником позивача копії документів первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги на відсутність найманих працівників у контрагентів, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз»яснення інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку в зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апеляційної скарги на те, що контрагенти позивача не виконали свої зобов»язання з декларування податку на додану вартість за травень 2010 року, оскільки зазначені дії несуть негативні наслідки тільки для контрагентів позивача.

Разом з тим, матеріали справи містять судові рішення про протиправність податкового органу під час неприйняття декларацій з податку на додану вартість за вказаний період від ТОВ «ТФК ЮПІТЕР», та ПП «ВКФ «Лугсервіс».

Визнання банкрутом ПП «ВКФ «Лугсервіс» відбулось вже після здійснення господарської операції з позивачем 17.12.2010 року, тоді як дата господарської операції травень 2010 року.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі,не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2011р. по справі№2а-3537/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2012 р.